КИЇВ (QHA) -

У Києві відкрилось представництво Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, який є найбільшим біосферним заповідником в Україні, передає кореспондент QHA.

В.о. директора Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Тарас Мельничук відзначив, що відкриття офісу в столиці приурочено до Всесвітнього дня захисту довкілля. Офіційно заповідник був зареєстрований в кінці березня 2017 року, а фінансування почалось в липні минулого року. Основний офіс знаходиться в Іванкові (Київська обл., частина території Іванківського району знаходиться в управлінні Держагентства з питань управління зоною відчуження), однак для більш ефективного проведення наукової та інформаційно-просвітницької роботи виникла потреба відкрити офіс і в столиці. Таким чином частина співробітників працюватиме безпосередньо на території заповідника в зоні відчуження, зокрема, єгері, охорона територій, лабораторії та науковці, які працюватимуть «в полі», а частина наукова та керівна, зокрема, ті, хто веде питання міжнародного співробітництва, інформаціно-просвітницьку діяльність знаходитимуться в Іванкові та Києві.

За словами Мельничука, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник займає майже 227 тисяч гектарів (площа всієї зони відчуження майже 270 тис. га), його створено на повністю відселеній території, фауна і флора якої за три десятиліття відновилась і розвинулась. Крім того, на цих землях розташовано майже 90 покинутих сіл, і вивчення культурної спадщини, яка залишилась тут, також є одним з напрямків роботи заповідника.

— Чорнобильський біосферний заповідник створений для системного і професійного вивчення природи зони відчуження. Нам треба мати представництво і в Києві, і в Чорнобилі, які проводитимуть свої досліди і працювати в зоні. Цей заповідник має потужний науковий потенціал, бо всіх цікавить як в умовах після найбільшої техногенної катастрофи в історії людства розвиватиметься природа. Крім наукового напрямку, в роботі заповідника розвивається потужний інформаційний напрямок, його співробітники займаються екологічною просвітою, проводять лекції в школах, – сказав він.

Говорячи про інформаційно-просвітницьку роботу, Тарас Мельничук додав, що восени заповідник планує відкрити дитячий конкурс малюнка «Чорнобиль. Природа. Відродження», а також організувати великий прес-тур для журналістів на територію заповідника. В тому числі і задля розвіювання багатьох міфів про ситуацію в зоні ураження, які побутують в суспільстві. Крім того, значна частина просвітницької роботи проводиться в Іванкові, зокрема, серед школярів.

Тарас Мельничук також розповів, що заповідник – це бюджетна неприбуткова організація, на сьогодні в штаті в усіх офісах (в Києві, Іванкові, Чорнобилі) працює 50 осіб, хоча штатний розклад передбачає 625 працівників. Однак повний штат буде набраний після того, як заповідник стане безпосереднім балансоутримувачем всієї території заповідника площею 227 тис. га, а це станеться після розробки проекту землеустрою, який зараз Держагентство розробляє.

Говорячи про фінансування, він зазначив, що наразі держава виділяє гроші практично лише на зарплатню і утримання помешкань – так на цей рік виділено 25 млн грн, з яких 24 млн – це зарплатня співробітників. На уточнююче запитання, чи виділяються кошти на проведення наукових досліджень, Мельничук сказав, що вони намагаються переросподілити для таких потреб бюджетні видатки на зарплату, а також співпрацюють з міжнародними організаціями, зокрема, шукають підтримки у європейських донорів.

Перший заступник  голови Державного агентства України з питань управління зоною відчуження Олег Насвіт відзначив, що в Україні існує 23 заповідника, але цей заповідник особливий, оскільки створений на території найбільшої в історії людства радіаційної аварії. Водночас, за його словами, внаслідок аварії на ЧАЕС реальне і потужне радіоактивне ураження було лише на 2% території – це широковідомий «Рудий ліс», решта території зони відчуження просто зазнала впливу радіації.

Зараз суспільство переосмислює значеня зони відчуження, там створюються можливості для створення альтернативних джерел енергії, розглядаються можливості її промислового використання. Говорячи про унікальність заповідника, Олег Насвіт відзначив, що на цій величезній території мають можливість існувати великі дикі звірі, і вони там не відчуватимуть тиску людини, чого в інших куточках України немає. В світі подібні заповідники на територіях, що зазнали радіоактивного ураження, існують на Уралі (Росія) і у Білорусі.

Олег Насвіт також наголосив, що заповідник може стати науковим центром, який узагальнюватиме всі ті різнопланові дослідження природи, які зараз проводяться в зоні відчуження.

— Необхідно консолідувати ту наукову діяльність, яка на сьогодні вже проводиться в зоні відчуження. Багато організацій і українських, і іноземних, проводять дослідження в зоні відчуження. І я думаю, заповідник буде одним з тих центрів, який буде співпрацювати з усіма, накопичувати і узагальнювати цю інформацію, – відзначив він.

На запитання журналістів про те, чи доводилось науковцям стикатися із аномаліями в тваринному або рослинному світі, зумовленими впливом радіації, зокрема, із двоголовими тваринами, перший заступник  голови Держагентства відповів іронією і розвінчав один з «чорнобильських міфів».

Олег Насвіт спочатку зауважив – якщо на прес-конференції по зоні відчуження не спитають про двоголових істот, то наче й прес-конференція не відбулась, а потім розповів історію появи найпоширенішого чорнобильського міфа.

— Звідки взявся міф про двоголових тварин, пов’язаний із Чорнобилем? Багато років тому тодішній міністр охорони здоров’я Юрій Щербак, їдучи до Великобританії на переговори, взяв із собою фотографію двоголового теляти. Насправді ця фотографія прямого відношення до Чорнобильської аварії не мала. Але на британців справила величезне враження і допомогла Юрію Щербаку добути міжнародну підтримку, міжнародну допомогу. Через те на той час це питання не дискутувалось. Але зараз інший час – є комп’ютери, є технології і якщо будь-хто введе в пошуку гугл «двоголові телята», «двоголові змії», «двоголові курчата», ви отримаєте десятки зображень з усіх кінців світу. І це все жодним чином не пов’язано із радіацією, є маса інших чинників, чому з’являються такі тварини, – сказав він.

Керівник відділу екології флори і фауни Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський відзначив, що після аварії з зони відчуження було відселено понад 135 тисяч людей, і цей вивільнений простір освоюють тварини. Зокрема, споруди в покинутих селах тварини активно використовують для захисту. Наразі на території заповідника спостерігаються в тому числі й «червонокнижні» тварини та птахи. Якщо всього на території заповідника загалом зареєстровано понад 330 видів хребетних тварин, то  серед них 65 видів занесено до Червоної книги України. Крім того, знелюднена територія вирізняється особливим ландшафтом.

— Для фахівців не є чимось незвичайним поєднання великої техногенної катастрофи і відновлення біорізноманіття. Заповідник проводить дослідження на стику екології і радіобіології і тому числі в співпраці з профільними українськими інститутами.Заповідник буде зберігати флору і фауну, притаманну для зони Полісся, зокрема, це ведмеді, лосі, олені, косулі, орлани-білохвости, скопа, – говорить Вишневський.

Разом з тим управлінці і науковці наголошують, що одним із головних завдань заповідника є захист територій і зони відчуження, і тих, що прилеглі до неї, від радіоактивного забруднення. Заповідник є своєрідним «буфером» між найбільш забрудненими районами, що знаходяться майже в його центрі, та іншою зоною відчуження. Найбільш забруднені райони вже ніколи не будуть придатними для проживання людей, а діяльність заповідника, крім науково-дослідницької, має бути скерована на захист від поширення радіоактивного забруднення. За словами Олега Насвіта, в сусідній Білорусі, яка зазнала суттєвого ураження внаслідок катастрофи на ЧАЕС, відповідні пріоритети виписані для аналогічного заповідника в окремому законі. В Україні такого закону не існує.

— Центральна частина заповідника, яка найближче розташована до станції, вона забруднена трансурановими радіонуклідами на такому рівні, що це не дозволяє проживати там людям. І ця зона ніколи не зможе бути використана людьми для проживання. На цій території традиційна діяльність – це поводження з ядерними відходами і ця територія буде законодавчо закріплена, як територія і зона спеціального промислового використання, і вона не входить власне кажучи до складу заповідних територій.  Головним завданням заповідника залишатиметься забезпечення безпеки нинішнього і прийдешнього поколінь, які працюють у зоні відчуження і живуть навколо неї. На сьогодні в нашому правовому полі такого немає, в Білорусі це є. В їх законі сказано: «Перше завдання заповідника – це забезпечення безпеки всіх тих, хто живе навколо заповідника», – відзначив він.

В свою чергу Тарас Мельничук розповів, що вони планують використати досвід Білорусі, де існує окремий закон, і ініціювати певні зміни до законодавства стосовно діяльності Чорнобильського біосферного заповідника.

QHA