КИЇВ (QHA) -

Сьогодні в Києві в останню путь провели кримського татарина Руслана Муждабаєва, який помер у віці 60 років від серцевого нападу на лінії фронту. Попрощатися з ним прийшли бойові побратими із «Айдара», представники кримськотатарської громадськості, члени Меджлісу.

Кримський татарин Руслан Муждабаєв не зміг залишитися байдужим до подій на Майдані і прийняв у них активну участь у складі 8-ї сотні. Але це був тільки початок: невдовзі спалахнула війна, і кримчанин добровільно пішов до АТО, ставши бійцем батальйону «Айдар».

— Я його знаю ще з Майдану, де він стояв з нами біля нашого намету... Він робив всю чорну роботу, яку потрібно було робити в той час: рубав дрова, готував кримськотатарську національну їжу, коли ми ночами чергували...

Коли загинув Михнюк, Руслан Ільясович сам приїхав до нашої роти, без попередження. Просто приїхав і сказав, що він тут залишиться доти, поки ми не будемо звільняти Крим. І тільки коли ми звільнимо Крим, він поїде звідси. І залишився з нами.

У 15-му році більшість із нас мобілізувалися, у тому числі «афганці», які там воювали, залишилася невелика частина людей, які підписали контракти. І одним із них був Руслан Ільясович, — поділився спогадами про померлого боєць 2-ї «афганської» роти батальйону «Айдар» Мирослав Кріль.

На похорон Руслана Муждабаєва прийшли багато його однополчан, які з теплотою згадували про нього. Бойові побратими називають його мудрецем, доброю і чуйною людиною, яка в будь-якій ситуації підтримувала своїх друзів. На фронті він став наставником для молодих бійців, давав їм слушні поради.

— Дуже цікава, освічена і добра людина. Як бачите — кращі люди йдуть... Він був справжнім воїном і помер гідною смертю на посту. Я пішов пізніше служити, а до цього їздив в АТО як волонтер. Ми з ним були знайомі ще з 14-го року, — розповідає боєць «Айдара» Андрій.

Близькі та рідні, переповнені почуттями, зі сльозами на очах проводжали батька, діда і чоловіка. Для них великим ударом стала раптова смерть близької людини, яку вони в останні роки бачили дуже рідко, адже він постійно був на передовій.

— Ми знаємо цю сім'ю, — зі співчуттям говорить голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. — Ми в ісламі ставимося до смерті, як до волі Аллаха. Але нам дуже боляче через те, що ми ховаємо Руслана-аг'а далеко від Криму. Ми пишаємося такими людьми, які зміцнюють нашу націю й об'єднують українців і кримських татар.

Руслан Муждабаєв не міг відвідувати своїх близьких у Криму, тому що в'їзд на рідну землю йому був заборонений. Справжній патріот, він хотів воювати до кінця — доти, поки Крим не повернеться до України.

— Ми стояли біля Тарамчука на першій лінії в Донецькій області. В останній день він відстояв свою зміну, повернувся у бліндаж, ліг і заснув. І уві сні помер. Він помер, захищаючи свою батьківщину, захищаючи Україну, борючись за те, щоб Крим був у складі України. Він помер героєм, — розповів кореспонденту QHA про останній день життя Руслана-аг'а боєць «Айдара» Макс.

Муфтій Айдер хаджі-Рустамов прочитав прощальну молитву дуа, після чого тіло покійного відвезли на цвинтар «Північний» поблизу села Липки для поховання.

Руслан Ільясович МуждабаеЄв воював у складі 2-ї афганської штурмової роти. Побратими знали його під позивним Русик Татарин.

QHA