РІВНЕ (QHA) -

Старший сержант Сергій Голубєв народився 1979 року у Рівному. Як пише волонтер Тетяна Барвінська, на фронт Сергій пішов добровольцем влітку 2014 року. Був поранений, але після лікування повернувся на передову. Виконував обов'язки командира взводу 1-ї штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї ОМБр.  

Загинув разом із бійцем Антоном Дзеріним у суботу, 11 березня, біля с. Березове, Мар’їнського району, Донецької області, під час зіткнення з ворожою ДРГ. Побратими кажуть, що якби не Сергій, то втрати були б більшими, адже перед смертю рівнянин повідомив про небезпеку, чим врятував життя побратимів.

У Сергія лишилася дружина та двоє дітей.

Спочатку кортеж із тілом бійця зустрічали біля АЗ «Socar», що біля Рівного. Близько дев’ятої ранку на майдан Незалежності у Рівному почали приходити люди, щоб віддати шану бійцю. Несли із собою квіти. Священнослужителі прочитали молитву, а один зі священиків промовив такі слова:

— А де ті, або той, що казав: «Якщо куля, то куля в лоб»? Де той, який казав, що «Я за кілька днів, або максимум за два тижні припиню бойові дії в зоні АТО»? А вже три роки. Якщо говорити про очільників наших, то я вам нагадаю Першу російсько-чеченську війну, 1994 року. Президент Республіки Ічкерія Джохар Дудаєв на рівні з простими чеченцями взяв зброю в руки і відбивав російського агресора, і загинув за свою рідну землю у 96-у році. Другий президент у другу чеченську кампанію Аслан Масхадов також у збройній боротьбі віддав життя за свою вітчизну. Тому питань багато, а відповідей, на жаль, мало.

Багато хто не міг стримати сліз. Пускали сльозу й досвідчені бійці, які знали Сергія Голубєва. Згадували його як надійного товариша, справжнього командира, на якого можна було покластися.

— Справжній «айдарівець». Загинув як герой в бою,  говорить побратим загиблого Геннадій.  

— Він мені запам’ятався веселим. У нього слова «ні» не було. Завжди всім ділився, завжди всім допомагав. З приводу війни він знав усе саперну, снайперську справу, тактику бою. Якби не він, могла б лягти вся рота. Побільше б таких зараз людей. Хлопці, приходьте, допомагайте. Тут всім добре живеться, особливо мажорам, хоча б якось допомагали нашій армії, а не тільки волонтери, завдяки яким ми й існуємо, говорить інший побратим Сергія. Пішли два герої. Вони врятували нашу роту.

— Це, напевно, залежить від Порошенка. Він обіцяв закінчити війну. Але, мабуть, не виходить. Нам також треба старатися чимось допомогти, говорить рівнянка Людмила Леонідівна, не стримуючи сліз.

До труни підходили й представники обласної влади голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко, голова Рівненської облради Микола Драганчук, заступники голови облради Олександр Корнійчук, Олексій Бучинський, а також секретар Рівнеради Сергій Паладійчук.

У кінці церемонії рівняни на знак поваги ставали на коліна. Тіло бійця відвезли до рідних, а у середу з десятої години в Будинку культури розпочнеться загальноміське прощання. О 12:00 відбудеться панахида у Свято-Воскресенському соборі. Поховають Сергія Голубєва на «Алеї Героїв», на кладовищі «Нове». 15 березня у Рівному оголошено Днем жалоби. 

QHA