КИЇВ (QHA) -

Вже протягом восьми місяців у двадцятих числах під стінами Посольства РФ у Києві збираються небайдужі активісти. Щоразу, приходячи на одне і те саме місце, вони запитують у диппредставництва країни-окупанта: «Де Ервін?».

Дана акція — заклик до російської влади розслідувати викрадення кримського татарина Ервіна Ібрагімова, а також справи інших зниклих безвісти за три роки окупації Криму.

На сьогодні статистика правопорушень на півострові катастрофічна — з 40 кримчан, які стали жертвами насильницьких зникнень 6 були знайдені мертвими, 17 були пізніше відпущені, і ще 17 залишаються наразі без вісті зниклими. Саме цим страшним цифрам був присвячений мовчазний перфоманс, який провели активісти.

Я прийшла на цю акцію, щоб сказати, ми що пам'ятаємо цих людей, і хочемо висловити хоч якусь невелику підтримку для їхніх рідних, які все ще продовжують чекати і сподіватися на їхнє повернення. Про це треба говорити, не звертаючи уваги на те, що час іде,  розповіла кореспонденту QHA учасниця акції, співробітник хаба «Будинок вільних людей» Яна Драговенко.

Раніше правозахисники заявляли про 15 безвісти зниклих кримчан, проте нещодавно до цього списку були додані ще два імені — Ескендер Ібрагімов і Лемар Алядінов. Ці люди зникли ще 2014 року, проте гласності це набуло лише зараз. Незважаючи на те, що вони вже два роки не виходять на зв'язок, так зване Міністерство внутрішніх справ Криму відмовляється порушувати кримінальні справи за фактами зникнення цих людей.

Дуже часто ці злочини скоюються у тиші. І нічого не зрозуміло. Якщо людину садять до в'язниці, то зрозуміло, де вона сидить, хто її посадив, в чому її звинувачують. Але коли люди зникають, абсолютно неясно, задіяна тут держава чи не задіяна, куди і до кого звертатися, чому це сталося. І єдине, що залишається, це виходити на вулицю і говорити, що ми пам'ятаємо про цих людей, і вимагаємо, щоб ці люди знайшлися,  поділилася заступник координатора КримSOS Євгенія Андреюк.

Незважаючи на те, що акція проходила під егідою інформаційної кампанії Find&Free («Знайти і звільнити»), не всі, кого згадували в цей день, зможуть повернутися додому. Першою жертвою окупантів став простий кримський татарин Решат Аметов. Тоді, 3 березня 2014 року він пішов на центральну площу Сімферополя з одиночним пікетом проти дій Росії. Тоді ж він зник.

Як згадує присутня на акції подруга Аметова, Леране Хайбуллаєва, вже у другій половині того страшного дня вона разом із його дружиною Зариною розпочала його пошуки.

— Ми розклеювали афіші по місту, підключали волонтерів. Це подружжя, воно не звикло до такого. Кожен з них знає, хто куди йде, і коли повернеться. І раптом різко після 12-ї дня з ним обірвався зв'язок. За добу до цього він у себе у Facebook написав, що виходить на центральну площу, бо не згоден з тими подіями, які відбувалися у Криму, згадує Хайбуллаєва.

За її словами, він не був активістом, а його порив влаштувати одиночну акцію був направлений в першу чергу на те, щоб захистити свою сім'ю, оскільки він розумів, що за російської влади у Криму життя стане неможливим.

Через 12 днів, 15 березня, його тіло зі слідами тортур було знайдене у 40 кілометрах від Сімферополя. Кримський татарин, який мовчки, без агресивних дій, прийшов висловити свою позицію, був по-звірячому вбитий.

 Зараз у справи Аметова змінився вже п'ятий слідчий. Її спочатку припиняли, потім знову відновлювали. Слідчі мінялися, причому з різних областей РФ, і вони були не в курсі. Хоча є чіткі свідчення, і навіть відеозаписи, на яких чітко видно, хто садив його в автомобіль (представник так званої самооборони Криму, ред.), яка машина, і за бажання можна було б дізнатися номери, каже Хайбуллаєва.

Останні півроку активісти в Україні говорять про те, що Решату Аметову необхідно присвоїти звання Героя України, незважаючи на те, що у нього не було військових або трудових заслуг перед Батьківщиною. Як впевнена Хайбуллаєва, це саме той випадок, коли необхідно зробити виняток, оскільки це стане яскравим свідченням тим, хто залишився жити на окупованій території, і зберігає при цьому проукраїнську позицію, що на материку про них не забувають.

QHA