КИЇВ (QHA) -

Сьогодні виповнюється 80 років з дня народження відомого українського поета, патріота, дисидента, борця за незалежну Україну Василя Стуса.

Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області у селянській родині.

1939 року батьки майбутнього поета переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк). У 1944-1954 роках Стус навчався у середній школі, після успішного закінчення якої вступив на історико-літературний факультет місцевого педагогічного інституту. У студентські роки був членом літературного об'єднання «Обрій». Здобувши вищу освіту, три місяці працював учителем на Кіровоградщині, потім два роки служив в армії на Уралі. Поезією захопився ще за часів навчання, писав вірші в армії. Свої перші твори Стус опублікував 1959 року в «Літературній газеті».

Після повернення з армії Стус у 1961-1963 роках працював учителем у Горлівці на Донбасі, потім працював літературним редактором газети «Соціалістичний Донбас». 1963 року вступив до аспірантури Інституту літератури ім. T.Г.Шевченка, брав активну участь у літературному житті Києва, входив до Клубу творчої молоді. В цей час підготував і здав до видавництва збірку «Круговерть», виступав як критик і перекладач.

У вересні 1965 року під час прем'єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» Стус разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьо публічно виступив проти арештів української інтелігенції і наявною політикою русифікації. Влада не пробачила поетові цього вчинку, за участь у протесті його відрахували з аспірантури.

Далі були тимчасові роботи: поет заробляв на життя, працюючи на шахті, на будівництві, в котельні, на залізниці, в метро. Підготовлена ​​до друку поетична книга «Круговерть» була відхилена видавництвом через «неблагонадійність» її автора. Відхилили також і друга збірка — «Зимові дерева», вона поширювалася у «самвидаві». 1970 року поетична книга Стуса «Веселий цвинтар» була опублікована за кордоном у Брюсселі.

Поет не припиняв своїх виступів на захист переслідуваних владою представників української інтелігенції. Його активна громадянська позиція викликала роздратування радянської влади. У січні 1972 року Стус був заарештований і засуджений до п'яти років позбавлення волі і трьох років заслання.

Вирок поет відбував у концтаборах Мордовії, а на заслання потрапив у Магаданську область (Росія). Перебуваючи у неволі, Стус відмовився від радянського громадянства.

Бути радянським громадянином значить бути рабом, писав він.

Відбувши ув'язнення і заслання, 1979 року поет повернувся до Києва, вступив до правозахисної організації «Українська Гельсінська група». 1980 року поета знову заарештували і засудили до десяти років концтаборів і п'яти років заслання.

Вирок Стус відбував у концтаборі в Кучино Пермського краю (Росія). Поетові забороняли побачення з родиною, наглядачі постійно знищували записи його творів. Жахливі умови життя, створені табірною адміністрацією, викликали невдоволення ув'язнених. За виступи проти свавілля наглядачів поета кинули в одиночну камеру, а потім відправили в карцер. В знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.

Помер Василь Стус в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року, його поховали в безіменній могилі поблизу концтабору. 1989 року поета перепоховали у Києві на Байковому кладовищі. Похорон поета і двох його товаришів стали справжньою маніфестацією протесту проти тоталітарного комуністичного режиму

Уже після смерті за кордоном вийшла його збірка «Палімпсести» (1986). 1993 року, вже у незалежній Україні, поета посмертно відзначила Державною премією ім. Т.Г. Шевченка за збірку «Дорога болю». 1999 року було завершено видання творів Стуса у шести томах, до якого увійшли поезія, проза, переклади, драматичні твори, літературно-критичні статті та листи.

Зараз ім'я Стуса носить багато вулиць, проспектів і навчальних закладів нашої країни. Для багатьох поколінь українців він залишиться символом нескореного духу, патріотизму, жертовності в боротьбі за свободу і незалежність Української національної держави.

QHA