КИЇВ (QHA) -

Минулими вихідними топ-темою для жителів окупованого Криму стала інформація про спроби викрадення дітей у Сімферополі. Спочатку вона з’явилася у соцмережах, а згодом мережевий резонанс змусив відреагувати окупаційні ЗМІ та представників окупаційної влади і правоохоронців. Втім, їхні дії скоріше нагадували бездіяльність, тож для наляканих батьків і дітлахів ще нічого не скінчилось. Так само, у стані тривоги від невизначеності зараз перебувають і, ще невідомо скільки, перебуватимуть й інші батьки регіону.

Мисливці за дітьми на синіх «Жигулях» і поліція «нє прі дєлах»

Упродовж останніх декількох днів лише в одному селищі Кленівка під Сімферополем сталося три спроби викрадення дітей. Так, у суботу 15 вересня, двоє чоловіків на автівці намагалися викрасти 13-річну Ганну і 14-річного Олександра. Вдень дівчину, яка каталася на байку гірською дорогою, «підрізала» автівка. Коли школярка впала, її намагалися затягнути в машину, але на крики вибігли сусіди, і викрадачі втекли на автівці. Цей же автомобіль ввечері того ж дня знову помітили у Кленівці. Цього разу викрадачі намагалися затягнути в машину 14-річного Олександра, але той зміг вирватися. Зловмисники переслідували хлопчика до самих воріт його будинку. Як пишуть «Примечания» з посиланням на слова батьків, обидві дитини описали один і той же автомобіль — сині «Жигулі» — і змогли запам'ятати держномер. Місцеві жителі додали деталей — в автівці
перебувало двоє молодих людей. 
Вже у понеділок, 17 вересня, у тій же Кленівці невідомі на тих же синіх «Жигулях» вчинили ще одну невдалу спробу викрасти дитину — 15-річного підлітка Іллю. Місцеві повідомляють, що водій і пасажир були у балаклавах.

Громадський активіст із Симферополя Єкатерина Горєлкіна, яка висвітлювала ці події у себе на ФБ-сторінці, відзначає, що поліція попереджена про ці випадки, але ніяких ознак плану «перехоплення» або чогось подібного, що свідчило б про спроби затримати зловмисників, в околицях села помічено не було.

Більше того, реакція місцевих і сімферопольських правоохоронців вразила як самих батьків, так і активістів і користувачів соцмереж. Спроба батьків подати заяву про намір вчинення злочину до місцевої «поліції» перетворилася на проблему. Мати хлопчика у день події, в суботу, звернулася до дільничого, однак той заяву не прийняв пославшись на вихідний день. Батькам пообіцяли, що з ними поспілкуються у понеділок, 17 вересня, однак дільничий так і не відвідав їх. Не дочекавшись дільничого, мама Олександра Анна Кольчук у понеділок о 12:30 подала заяву до відділення «МВС» у Сімферопольському районі. Щоправда, пізніше речник «МВС» у Криму Ольга Кондрашова повідомила «Примечаниям», що подібної заяви зареєстровано не було. Однак мати хлопчика, якій «Примечанія» подзвонили після спілкування з Кондрашовою, підтвердила, що заяву в неї прийняли і навіть назвала прізвище поліціянта, який це зробив. Водночас, вона зауважила, що жодних
підтверджуючих документів натомість не отримала.

Цікаво, що вже у понеділок згадана речниця «МВС Криму» Ольга Кондрашова видала на-гора коментар, суть якого зводилася до того, що ніяких викрадень не було та інформація про них у соціальних мережах не відповідає дійсності.

— Поспішаємо заспокоїти громадськість — поширювана інформація не відповідає дійсності. Просимо про всі відомі факти правопорушень звертатися до поліції, а не множити чутки і не поширювати в інтернеті недостовірну інформацію, яка потім використовується недобросовісними сайтами для нагнітання ситуації в Криму, хоча нічого подібного в реальності немає, — зазначила Кондрашова.

Насправді, у цій відповіді російська поліція вдається до звичних методів пересмикування інформації. Зокрема, правоохоронці спростовують не безпосередньо оприлюднену інформацію, а ту, яку їм вигідно. По-перше, у соцмережах повідомляли про спроби викрадення дітей, а не про факти викрадення. Але у поліції, певно, вирішили не зважати на цей нюанс і наполегливо кажуть, що інформація загалом недостовірна. По-друге, не менш дивним видається заклик речника кримського «МВС» до батьків не поширювати інформацію у соцмережах, а звертатися до правоохоронців. Такий заклик якось не корелюється з наявним небажанням поліції реєструвати заяви батьків у місцевих відділках. 

До речі, у соцмережах також зауважили цю «нестиковку». Місцевий активіст Антоніна Бойченко пише: «Ну правильно, викрадень не було. А спроби були. Очікувати конкретного підтвердження злочину проти неповнолітніх, що вже відбувся, я не бачу сенсу. Потрібна перевірка».

Єкатеріна Горєлкіна також обурюється у своєму ФБ:

— Куди людям звертатися, якщо Кондрашова в МВС спростовує інформацію і каже, що це фейки — це не фейки. Я передам три контакти батьків з одного села — чиїх дітей тим чи іншим чином намагалися заманити в машину або переслідували… ТАК, ЇХ НЕ ВКРАЛИ — АЛЕ СПРОБИ БУЛИ, ФАКТИ Є — ПОТРІБНО ПОПЕРЕДИТИ РАЙОН і вживати заходів. В одному селі три історії. Це як?».

До речі, користувачі соцмереж відзначають, що саме громадський резонанс, розміщення повідомлень у соцмережах не лише змусили поліцію таки «помітити» спробу вчинення злочину і взяти ситуацію до відома, але й «засвітили» тендецію приховування спроб кіднепінгу і намагання замовчати їх з боку поліціянтів. Якщо у Сімферопольському відділку мамі підлітка сказали, що її заява про спробу кіднепінгу — перша, то у соцмережах під постами громадських активістів користувачі жваво діляться подібними випадками. То дитину намагаються виманити з класу для зустрічі начебто з "батьком", то поблизу дитячого майданчика люди побачили невідому жінку, яка фотографувала чужих дітей на телефон, то біля магазину чоловік намагався затягнути хлопчика до автівки.

Обговорюючи дії, а точніше, бездіяльність правоохоронців користувачі припускають, що заяви про безуспішні викраденнях ніхто не розглядатиме доти, доки зловмисники, зрештою, не зреалізують свої наміри. Люди обурені, і наголошують, що будь-яка спроба викрадення дитини має негайно отримувати широкий розголос, щоб батьки були попереджені й подбали про безпеку.

У будь-якому випадку, інформація про невдалі спроби викрадачів шириться громадою і змушує не лише батьків, але й керівництво місцевих шкіл бути насторожі й вживати убезпечуючих заходів — на власну ініціативу. Так, у селищі Перевальному директор місцевої школи підтвердила журналістам, що там створені батьківські патрулі. Окрім того, ще 1 вересня керівництво школи звернулося до батьків з проханням зустрічати й супроводжувати дітей дорогою до школи й назад. 

Кіднепінг по-сімферопольськи forewer?

Інформація про спроби викрадення дітей, що з’явилася в середині вересня, викликала стійке відчуття дежавю. Адже лише за місяць до цього так само у Сімферопольському районі жителі ділилися інформацією про спроби викрадення дітлахів. Тоді небезпека прийшла в мікрорайони, де проживають кримські татари і тоді так само упродовж декількох днів відбулося три спроби викрадення дітей.

Кримськотатарська газета «Авдет» інформувала, що перше повідомлення про спробу викрадення дитини у Сімферопольському мікрорайоні Ак-Мечеть з'явилося 14 серпня 2017 року. Через день у мережі поширилася інформація про інший спробі викрадення дітей — цього разу в районі вулиці Маршала Жукова. Розповідали, що хлопчик з дівчинкою грали у дворі, потім дівчинка вийшла на вулицю, де якийсь чоловік став їй пропонувати піти у магазин і купити цукерок. Хлопчик це почув і почав кликати її додому. Коли мама вийшла на вулицю, нікого вже не було. Третім відомим випадком став інцидент у селі Мамут-Султан (Доброго) Симферопольського району. За інформацією користувачів соцмереж, цього разу чоловік і жінка намагалися вихопити дитину прямо з рук матері.

Щодо цих випадків у ЗМІ відзначалася відсутність конкретики щодо нападників і відсутність офіційної інформації від правоохоронців. Тоді кримський юрист Ленура Енгулатова назвала повідомлення про спроби викрадення дітей сумнівними і ніким непідтвердженими. Показово, що наразі майже аналогічною була офіційна реакція російських правоохоронців на спроби викрадень в середині вересня вже нинішнього року.

Поступово увесь неспокій, пов’язаний із серпневими спробами викрадень, зійшов нанівець. І як виявилось — ненадовго: небезпека проявила себе місяць потому в іншому районі Сімферополя.

Користувач ФБ Сетья Казаков цими днями пише: «Це (спробу кіднепінга у Сімферопольському
районі) ще місяць тому в кримськотатарських селищах помітили, тоді ніхто не звернув уваги, тепер
відгукнулося».


Варто згадати, що рік тому восени соцмережі збурила інформація про те, що біля однієї із Сімферопольських шкіл намагалися викрасти дитину, пропонуючи їй новий Айфон. А у 2016 році був зафіксований реальний факт спроби викрадення дитини в центрі Сімферополя — невідомий чоловік ледь не викрав дворічну дівчинку прямо на очах у її бабусі. Згодом у кримських ЗМІ писали, що за два роки правоохоронці так і не спромоглися знайти нападника, хоча інцидент був навіть зафіксований на розташовані поблизу камери спостереження. 

І це тільки ті приклади, які потрапили до місцевих ЗМІ і стали набутком широкого загалу. Наразі невідомо, скільки ж насправді сталося випадків, коли в різних районах Криму діти ставали об’єктами уваги злочинців, коли лише якась щаслива випадковість рятувала малих від небезпеки. Про ці неприємні факти батьки або ж воліли не інформувати місцеву «поліцію», або були відфутболені правоохоронцями.

Ситуація з викраденням дітей як лакмус безпекових реалій в Криму

Незалежно від того, підтвердиться чи ні інформація про спроби викрадення дітей у Сімферополі, чи справді це була реальна небезпека, чи ні, але батьки симферопольських дітей не планують втрачати пильність і відмовлятися від спроб добитися від правоохоронців з’ясування ситуації і реакції на неї.

Люди налякані й знервовані. Коментарі під постами у Фейсбук про спроби викрадення дітей засвідчили наявність серйозної проблеми з безпекою дітей в окупованому Криму. Причому, в останні два–три роки повідомлення про спроби, а то й факти кіднепінгу в Криму з’являються усе частіше. Люди розповідають про небезпечні або сумнівні випадки, які могли загрожувати дитині з боку незнайомців, про те, що у деяких школах відкрито попереджають про небезпеку й доцільність посилити догляд за дітьми, а то й запроваджують додаткові заходи безпеки.

Знову ж таки, червоною ниткою крізь обговорення проблеми кримчанами проходить невесела думка, що лише тиск громадськості змусив окупаційних правоохоронців зрештою офіційно прийняти заяви батьків. І так само лише подальша громадянська активність змусить «поліцію» зайнятися пошуком підозрюваних і встановленням обставин інцидентів.

Цікаво, що  деякі користувачі соцмереж відкрито проводять паралелі між млявістю поліції у питаннях захисту і попередження злочинів проти дітей та активністю під час незаконних обшуків і затримань кримських татар.

Наразі невеселим висновком може бути й інше: російська окупація – в цілому небезпечне місце для маленьких українських громадян – дітлахів Криму. Росія як держава-окупант не може, або не хоче створити умови для безпечного і безтурботного дитинства. Натомість, на півострові вітається атмосфера невизначеності, страху, мілітаризації свідомості змалечку — атмосфера, яка дозволяє виростити безвольну, налякану, залежну, невільну людину.

Причина небезпеки для дітлахів може бути й більш прозаїчна — зростання рівня злочинності на окупованому півострові як через різке зниження рівня життя, так і через те, що теплий «сірий» Крим став бажаним місцем збіговиська різних сумнівних елементів зі ще більш зубожілих російських регіонів. А введення в експлуатацію мосту через Керченську протоку дуже полегшило не лише організовану владою міграцію громадян РФ до Криму. Мостом набагато легше стало пересуватися як звичайним злочинцям, так і прихильникам різноманітних злочинних задоволень, у тому числі, кіднеперам.

Робота ж окупаційних правоохоронців створює у деяких кримчан відчуття незахищеності з боку держави-окупанта. У цьому плані показовий коментар Катерини Горєлової: «…Если бы мы не подняли шумиху никто бы ни у кого заявлений не принял. СЕЛЯНЕ НИКОМУ НЕ НУЖНЫ». 

Але справа навіть не в тому — житель села чи міста. Головне, що кримчани — це жителі завойованої Росією української території, вони чужі, вони — окуповане, підневільне населення, чиєю безпекою не надто переймається завойовник. І доки нинішній статус-кво існуватиме, кримчани відчуватимуть усі «прелести» своєї непріоритетності у пріоритетах тимчасової окупаційної влади.

Тетяна Іваневич

QHA