ОДЕСА (QHA) -

У четвер, 9 лютого у конференц-залі готелю «Чорне море», в морській столиці України — Одесі, відбулася презентація Української національної платформи морських профспілок, створеної завдяки зусиллям кількох профспілкових організацій.

Відповідну угоду підписали відразу три професійні об'єднання моряків: Українська незалежна морська профспілка, Федерація морських професійних спілок України та Федерація профспілок працівників водного транспорту та плавскладу України.

Представники об'єднаних у платформу профспілок — Борис Бабін, Максим Слюсаревський та Олег Чечельницький представили присутнім на об'єднавчих зборах колегам узгоджену версію моделі колективного договору із судновласниками, що відповідає вимогам Конвенції про працю у морському судноплавстві та стандартам оплати праці моряків, рекомендованим Міжнародною організацією праці.

Також профспілкові лідери і активісти обговорили із запрошеними на захід представниками органів влади, суб'єктів господарювання, ЗМІ та громадськості ту негативну ситуацію, яка десятиліттями складалася у сфері працевлаштування українських моряків на глобальному ринку морських перевезень.

Кожен з профспілкових лідерів на загальному заході сидів під емблемою свого профспілкового об'єднання

Профспілками було оприлюднено звернення про невиконання окремими органами влади Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні, затвердженого Верховною Радою України, у частині затягування приєднання України до Конвенції про працю в морському судноплавстві, яке мало відбутися з 1 січня 2017 року.

Коментар QHA до події

У радянські часи, як відомо, коли «профспілки були школою комунізму», що йшла у фарватері політики КПРС, всі трудящі, де б не лежала їхня трудова книжка, входили до єдиної ВЦРПС (Всесоюзна центральна рада професійних спілок), хоча, звичайно, входили до своїх власних галузевих відгалужень. З 90-х років минулого століття відсутність монополії на професійні об'єднання дало більше простору і ініціативи галузевиків, але іноді це одночасно заважало формально конкуруючим організаціям у координації дій для відстоювання спільних інтересів трудящих.

Але, як бачимо, не в даному випадку. Що ж послужило причиною для трьох морських профспілок України об'єднати зусилля, зберігаючи незалежність, не розчиняючись організаційно, і тим не менше виступити зі спільною платформою? Про це нашому виданню ексклюзивно з Одеси повідомив наш постійний автора, представник Української незалежної морської профспілки Борис Бабін:

- Щоб читачам QHA було зрозуміло, в чому суть нашої консолідованої позиції, спершу невеличке роз'яснення. 18 січня набули чинності нові поправки до Конвенції про працю у морському судноплавстві (MLC 2006). Тепер судновласники зобов'язані будуть підтверджувати фінансове забезпечення зобов'язань з виплати компенсацій у разі смерті моряка або втрати працездатності.

MLC 2006, прийнята на 94-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці (ILO) у Женеві 2006 року, об'єднує норми чинних конвенцій та рекомендацій про працю у сфері морського судноплавства. Поправки до Конвенції були прийняті 2014 року за ініціативою ILO. Це результат майже десятирічних дискусій і праці спільної робочої групи, до якої увійшли фахівці юридичного комітету Міжнародної морської організації (IMO) та керівники ILO. Поправки розроблялися з метою поліпшення умов праці моряків та підвищення гарантій захисту їхніх прав.

Згідно з поправками, що набули чинності, судновласник зобов'язаний буде гарантувати моряку, який постраждав від нещасного випадку, виплату компенсації. Це може бути або страхова виплата від приватної компанії або держави, або банківська гарантія. З прийняттям поправок також залишиться в минулому таке поняття, як «кинуті моряки», оскільки нові правила регулюють механізм оплати репатріації моряків у разі проблем із судном.

Через те, що Україна досі не ратифікувала Конвенцію про працю у морському судноплавстві (MLC, 2006), позиції громадян України на світовому ринку праці моряків ускладнюються день у день. Іноземні судновласники зацікавлені у комплектації екіпажів громадянами держав-учасниць MLC, 2006. Також в умовах економічної кризи чимало судновласників не в змозі набирати рядовий склад з мінімальною заробітною платою на рівні $ 1800. Тому судновласники наймають моряків у Індії, Китаї, на Філіппінах, в Індонезії та інших країнах за $ 1100. В результаті ціла категорія наших моряків втрачає робочі місця, а самі молоді фахівці без досвіду роботи, літні досвідчені моряки, які хочуть і можуть ходити в море, а також майбутні офіцери, яким потрібен стаж.

Довгий час ці питання турбували українські профспілкові організації. Тому більшість великих українських морських профспілок вирішили об'єднатися і знайти вирішення цієї проблеми — новий національний колективний договір, що захищає робочі місця українських моряків із мінімальною закріпленою заробітною платою на рівні Міжнародної організації праці ($ 1085).

Ми хочемо підвищити конкурентоспроможність українських моряків на міжнародному ринку праці, особливо молодих або тих, що потрапили у скрутну ситуацію. Особливо відзначимо, що даний колдоговір ніяк не обмежує можливості отримати більш високооплачувані робочі місця для першокласних фахівців, що мають відповідний досвід роботи і добре володіють англійською мовою.

Олександр Воронін

ФОТО: архів Бориса Бабіна, інтернет

QHA