РІВНЕ (QHA) -

Світлана Кочерга — дослідниця творчості Лесі Українки, автор статтей про митців Кримського півострова та поет, на чиї вірші були написані пісні, які виконувала Софія Ротару. 

У книгарні «Є» у Рівному зібралося чимало охочих послухати не лише про Музей Лесі Українки, але й про Крим загалом.

— Коли я опинилася в Ялті, то там була проблема відкриття Музею Лесі Українки. Мені вдалося його створити. Довгий час я ним завідувала, згодом пішла в науку, розповіла Світлана Кочерга кореспонденту QHA.

З Криму письменниця змушена була виїхати після референдуму, бо, за її словами, вже не бачила себе там. Разом із тим Світлана глибоко поважає тих людей, які там залишилися і продовжують працювати над розвитком української ідеї. Одного разу їй все ж довелося поїхати до Криму. Письменниця згадує, що найдужче її вразила порожнеча, відсутність енергії життя, яке там вирувало. 

— Дотримуюся такої позиції, що їхати туди, якщо немає нагальної потреби, неетично. Єдиний раз, коли я поїхала на день народження Лесі Українки. Мене вразила, починаючи із Сімферополя, порожнеча, закінчилося велелюдне свято, яке завжди там панувало. Але водночас мене вразило морське повітря, яке зовсім не змінилося. Це Богом даний край і його треба леліяти й любити, в цьому я не сумніваюся, впевнена Світлана.

В Криму працює самоцензура, а серед населення панує страх. У людей були певні сподівання, коли вони отримали матеріальні блага, але натомість втратили відчуття свободи, зазначає Світлана Кочерга.

— Спочатку був тріумф, але вже на другий ранок вони отримали відчуття відсутності свободи. А по утру они проснулись, додає вона.

Крім того, за її словами, багато кримчан втратили право вважати себе вільними людьми, зникло право вибору, відтепер, мовляв, треба прислухатися та узгоджувати.

— За це їм платять більші гроші. Але їм досить складно змиритися з тим, що система змінилася. Вони почуваються некомфортно. Можливо, за деякий час вони адаптуються та відчуватимуть, що вибрали щось краще матеріальні блага, велику державу. Проте зараз вони стали керованими, ляльками у великому цирку, каже поетеса.

У той же час науковець підтримує зв’язок із друзями, які залишилися у Криму, та радіє, якщо там організовуються заходи з просування української культури, але переконує, що все це відбувається за інерцією, і скоро, якщо нічого не зміниться, там буде повна пустеля. 

 

QHA