АНКАРА (QHA) -

Лілі Хайд — британська письменниця і журналістка, для якої історія кримськотатарського народу не залишилася просто історією. Хайд живе і працює в Україні з 1991 року з часів, коли кримськотатарський народ продовжував повертатися з Депортації до Криму. 2008 року Лілі Хайд випустила книгу «Жаданий край». Роман виявився настільки цікавим і популярним, що був переведений не тільки українською та кримськотатарською, але й іншими мовами. Тоді в Україні і світі про Депортацію та репатріацію кримських татар знали мало. Відтоді багато чого змінилося, але книга Лілі Хайд є одним з найцікавіших джерел інформації про долю цього народу у другій половині ХХ століття.

Саме про долю кримськотатарського народу, а також нинішню ситуацію у Криму британська письменниця говорила на зустрічі з кримськотатарською діаспорою у Туреччині. А точніше — з представниками кримськотатарської молоді. Зустріч виявилася дуже насиченою та інформативною. А кореспонденту QHA вдалося поговорити з Лілі Хайд про її ставлення не лише до кримських татар, а й до України.

QHA: Доброго дня, Лілі. Дуже раді Вас вітати в Анкарі. Чи не могли б Ви розповісти нам про те, як пов'язали своє життя і творчість із Кримом і кримськими татарами?

Лілі Хайд: По-перше, я дуже люблю Крим. Мені завжди були цікаві стародавні історія Криму та його культура. Про кримських татар я дізналася в кінці дев'яностих — на початку двохтисячних. Це сталося, коли я була журналісткою і писала матеріал про протести кримських татар у зв'язку із земельними проблемами. Поступово я стала дізнаватися більше про їхню багату культуру, історію, про події до війни, про Депортацію 1944 року та їхнє повернення на Батьківщину. Я особливо люблю кримськотатарську культуру, вишивку і кухню. Ця культура надзвичайно багата. Все це мені здавалося цікавим. А на той момент інформації про ці події та народ було надзвичайно мало, зокрема англійською мовою.

QHA: Про що розповідається у Вашій книзі «Жаданий край»?

Лілі Хайд: Це роман, заснований на реальних подіях. Це історія про те, як одна сім'я повертається до Криму у 90-х роках. Головний персонаж — дівчинка 12 років, і вся розповідь ведеться від її особи. У романі також присутній її дідусь, який розповідає про Крим до війни, про те, як відбувалася Депортація. Тобто роман написаний у форматі подвійної історії — Депортація і повернення додому.

QHA: Якби Ви вирішили написати ще одну книгу про кримськотатарський народ, про що б Ви розповіли своїм читачам?

Лілі Хайд: Безумовно, про сьогоднішні події. За останні три роки відбулося багато змін. Я маю на увазі російську окупацію Криму 2014 року. Ці події перевернули життя кожного. І, як на мене, надзвичайно важливо писати про це. Так, це складна тема, але показати те, що сталося у Криму, важливо. Практично щодня всім тим, хто залишився на півострові, доводиться шукати якийсь компроміс і робити складний вибір. Саме про це хочеться писати.

QHA: Ви сьогодні часто їздите до Криму? І з якою метою?

Лілі Хайд: Не дуже часто, але їздила як міжнародний журналіст. Я писала матеріали не лише про кримських татар, але також на загальні теми: проблеми з водою, санкції та їхній вплив на економіку Криму і людей, освіту тощо. Я хотіла показати, як саме змінилося життя на півострові.

QHA: Користуючись можливістю, Ви хочете щось передати кримським татарам через нас?

Лілі Хайд: Так. Я хочу сказати спасибі за те, що ви розповіли мені про ваше життя, показали мені свою історію і культуру. Мені здається, що ви — унікальний і дуже сильний народ. І я сподіваюся на краще майбутнє для вас.

QHA: Ви вже досить довго живе і працюєте в Україні. А чим саме Ви займаєтеся?

Лілі Хайд: Я журналіст. Також працюю у сфері охорони здоров'я. Раніше я працювала в одній недержавній організації, діяльність якої була саме у цій сфері, зараз виступаю для них консультантом. Здебільшого займаюся інформаційною роботою для лікарів і звичайних людей на тему боротьби з різними хворобами (ВІЛ, СНІД, туберкульоз, гепатит тощо). Також консультую з питань реформ медичної системи.

QHA: А як саме Ви опинилися в Україні?

Лілі Хайд: Мені завжди була цікава Східна Європа і країни колишнього СРСР. А Україна... Це була чиста випадковість. Я викладала у Празі, і деякі мої студенти були з України. І саме вони мені розповідали про Україну. Мені тоді все це здавалося шалено цікавим. А потім мені запропонували там попрацювати. Мабуть, це була доля.

QHA: Лілі, як Ви гадаєте, чому Україна може повчитися у Великобританії? З якими основними проблемами зараз стикаються українці?

Лілі Хайд: Історія демократії Великобританії дуже довга — приблизно 400 років. А для України багато що зараз нове. Вона пережила спочатку Російську імперію, потім зовсім короткий період незалежності, потім відразу СРСР. Історія українців досить-таки різноманітна.

Одна з сучасних проблем
— корупція. В Англії корупція, звісно, є, але на найвищому рівні. Я як звичайна людина ніколи не платила хабарі — не було навіть можливості або випадку. Я просто не знаю, як це робити. Мабуть, українці можуть переконатися на прикладі Британії, що жити без корупції можливо.

Ще одна проблема України
ніхто не довіряє системі, судам і державі в цілому. Тому що, на думку українців, все будується на хабарях і знайомствах. А в Англії права людини — найважливіші. Якщо вони порушуються, то обов'язково відбудеться суд і винні будуть покарані. Подібного досвіду в Україні поки, на жаль, немає. Щоправда, Євромайдан продемонстрував бажання українців жити як у Європі.

Спілкувалася Настя Бєлова

ФОТО: QHA, інтернет

QHA