ЛЬВІВ (QHA) -

Українці на власному досвіді вже переконалися в тому, що на війні потрібен священик. Батько Степан Сус на волонтерських засадах вирішує важливі завдання у Національній академії сухопутних військ України імені Петра Сагайдачного.

Наш діалог з отцем Степаном будувався на простих питаннях: що спонукало його стати капеланом і чому так гостро стоїть проблема підняття духу майбутніх офіцерів українського війська.

— Девізом усіх капеланів усіх армій світу є слова «завжди поруч». Священик — це людина, якій військовослужбовець може довіряти. Кожному з нас треба мати поруч подібну людину, якій можна розповісти щось таке, чим неможливо поділитися з командиром або рідними. Тим більше що в академії навчаються курсанти з усіх куточків нашої України, а отже їхні сім'ї, матері, батьки перебувають далеко і не завжди допоможуть прийняти зважене рішення з того чи іншого питання, — розповідає отець Степан.

Конфіденційність відносин священика і курсантів перевірена багаторічною співпрацею.

— З військовослужбовцями я вже 15 років. Мій батько служив на одній з військових баз ще за часів СРСР, а я працював з глухонімими дітьми у школі-інтернаті: вивчав мову жестів. Але 2001 року наш митрополит попросив мене, щоб я залишив дітей і розпочав роботу з військовими, — говорить Степан Сус.

За словами священика, це було непросте рішення, бо на той час ніхто не хотів працювати з військовослужбовцями:

— Певною мірою я був у полоні стереотипу про те, що бути священиком в армії дуже складно, оскільки люди у камуфляжі асоціювалися тільки з виконавцями чужої волі. Я не знав, як говорити з ними про душу або духовні речі. Однак коли я почав працювати з військовими, виявилося, що я сильно помилявся.

Священик зустрів у військовій частині багато молодих людей — хлопців і дівчат, які служать, щоб захищати свою Батьківщину. Він відчув, що у його роботі є потреба, що курсанти відчувають бажання з кимось довірливо поговорити.

— До мене часто приходять курсанти і кажуть: «Спасибі, що Ви є. У мене виникла проблема, і перше, що я думаю — що піду до Вас і поговорю». Кожному треба мати товариша, друга, духовна особа для того, щоб без усяких офіціозів поговорити про те, що болить, довіритися і таким чином почати вирішувати свою проблему, — наголошує Сус.

При цьому він не вважає себе конкурентом психологічних служб або організацій, відповідальних за гуманітарну підтримку військовослужбовців, оскільки його головна задача — відродження духовності.

— Сьогодні криза в Україні допомагає нам пройти важливий період розвитку. Всередині нашого суспільства іде реформування. У цьому сенсі військове капеланство має стати етапом відродження довіри. Тим більше що в українському суспільстві зараз іде переосмислення того, що значить бути іншим. Останні два-три роки ми чуємо, що Україна має стати іншою країною, а її народ —  іншим народом, що у нашої країни має бути інша армія і так далі. Тому слово «інший» стає для нас орієнтиром на шляху подальшого розвитку, — філософськи розмірковує священик.

Криза —  це шлях до змін, і він не буває простим.

—  Наприклад, Україна все ще мріє отримати «безвіз» і сподівається вступити до Європейського Союзу. Однак це бажання має і внутрішнє підгрунтя, адже для того, щоб стати частиною розвиненого європейського світу, треба відповідати його вимогам і нормативам, треба багато чого переосмислити. Іншими словами, щоб зрозуміти, як створити ту ж сучасну армію, треба об'єднати серце і розум. Якщо буде розуміння, як діяти у зв'язку з нинішнім військовим становищем України, то не доведеться постійно бути перед вибором, —  резюмує отець Степан Сус.

Нагадаємо, 7-9 грудня 2016 року у Києві відбувся Х Всеукраїнський з'їзд військових капеланів УГКЦ. Зустріч була організована Департаментом військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики МОУ та Головним управлінням морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України. На офіційне відкриття з'їзду в Центральному будинку офіцерів прибули представники МОУ, ГШ ЗСУ, НГУ, ДПСУ, Держслужби України з надзвичайних ситуацій.

Про діяльність Департаменту УГКЦ за 2016 рік відзвітував заступник його керівника Любомир (Яворський). Він зазначив, що крім забезпечення душпастирської опіки військових у зоні проведення АТО, в місцях постійної дислокації і на полігонах, особливу увагу Департаменту було зосереджено на співпраці з державою у підготовці проекту ЗУ «Про військове капеланство». Орієнтовно завершення роботи над цим документом і його реєстрація в парламенті заплановані на початок 2017 року.

ФОТО: інтернет

QHA