КИЇВ (QHA) -

Громадяни України прагнуть бачити більшого застосування української мови в різних сферах свого життя, ніж зараз отримують у реальності, і очікують від влади активніших кроків щодо підвищення статусу української мови та розширення її ужитку.

Як передає кореспондент QHA, таку думку висловив доктор політичних наук, провідний науковий співробітник відділу етнополітичних і етнонаціональних досліджень Інституту імені І. Кураса НАН України  Володимир Кулик в УКМЦ, коментуючи результати аналітичного огляду «Становище української мови в Україні в 2017 році», оприлюдненого рухом «Простір свободи» (було опитано 2 тисячі респондентів).

За словами Кулика, Майдан та особливо російська збройна агресія посилила в українському суспільстві настрої в напрямі самоідентифікації себе як українців. І ця тенденція наростає, хоча й існують певні відмінності в різних сферах чи регіонах.

— Після початку Майдану і після початку війни в різних сферах, які мають стосунок до мовної політики, відбуваються зміни в бік української мови. Люди ідентифікують себе з українською мовою як рідною, відбуваються зміни в мовній практиці — люди більше говорять, більше читають, більше слухають українською мовою, відбуваються зміни в побажаннях до мовної політики — люди більше очікують, що держава буде підтримувати саме українську мову і таким чином дозволить їй посісти те місце, яке, як вони вважають, пасує державній національній мові, якого вона в Україні, на жаль, не має, і це спадщина Імперії. Ці процеси відбуваються по-різному в різних сферах і різних регіонах, але вектор змін однозначний. Громадяни хочуть більше української мови, ніж є реально.

Експерт також заявив, що наразі неактуальні побоювання, начебто процеси дерусифікації (українізації) можуть викликати протести або соціальне напруження в суспільстві. На його думку, влада повинна відкинути такі надумані перепони та активніше впроваджувати українську мову в державі, оскільки саме цього від неї очікують українці.

— Теза, яку повторює влада, що буцімто українізації не потрібно, тому що вона викличе протести російськомовного населення і соціальну напругу в суспільстві, це теза не слушна. Може, колись вона була давно, але тепер вона точно не слушна. Внаслідок 25 років незалежності та особливо внаслідок війни, громадяни набагато більше готові до українізації, ніж її проводить влада.

Втім, дані свідчать, що  згубні наслідки русифікації вдалось подолати лише в окремих публічних сферах, при тому, що  61% респондентів вважають, що мовна політика держави повинна бути, в першу чергу, спрямована на захист української мови.

Згідно з даними дослідження, українська мова є рідною для 68% громадян України (не враховуючи окуповані території). Російську мову вважають рідною 13-14%, обидві мови рівною мірою – 17%. Розмовляють завжди або переважно українською удома 46-50% українців, російською – 26-32%. Водночас, велика частина українців, які вважають українську мову рідною, не спілкуються нею навіть удома.

Українська мова традиційно домінує в галузі освіти, в органах державної влади та кінопрокаті, а завдяки новоприйнятим законам впродовж останнього року зміцнила свої позиції в радіоефірі та на книжковому ринку.

Частка учнів, що здобувають освіту в школах з українською мовою навчання, — 89,1% (це число знизилося за рік на 0,4%). На Донеччині ця частка становить 57%, на Луганщині — 62%, на Харківщині — 70%,  у Києві й на Полтавщині – 98%, на Львівщині – 99%, у Рівненській області – 100%.

Координатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда відзначив, що процес зростання частки учнів, які навчаються українською мовою, зупинився, а в деяких областях йде зменшення частки навчання українською мовою за рахунок змішаних шкіл з українськими і російськими класами. Головна причина гальмування української мови в освіті, на думку експерта, це закон Ківалова-Колесніченка, який заохочує в школах навчання неукраїнською мовою.

Щодо кінопрокату, то сумарна частка фільмів, дубльованих або озвучених українською мовою, становить, як і минулого року, 88%, решта фільмів субтитрована українською. 

Частка газет, що видаються українською мовою, зменшилася за рік з 34 до 32% від сумарного тиражу, частка книг, навпаки, зросла до 70%. При цьому дозвільна процедура ввезення книг із Росії як країни-агресора знизила обсяги імпорту російськомовної літератури.

Завдяки закону про обов’язкову частку україномовних пісень на радіо ця частка зросла за рік (з жовтня 2016 по жовтень 2017) більш ніж утричі – з 10% до 32%. Коментуючи останню цифру, координатор проекту «Становище української мови» Сергій Стуканов зауважив, що наразі частка україномовних пісень навіть на 7% вища, ніж того вимагає законодавство, а на деяких радіоканалах вона перевищує 80%.

— Радіоефір —це саме та сфера, в яку держава торік позитивно втрутилась і встановила квоту, що не менше 25% пісень має бути українською мовою, а до кінця року ця частка зросте до 35%, — відзначає Сергій Стуканов.

Водночас, незважаючи на нещодавні зміни в законодавстві,  у прайм-таймі 7 найрейтинговіших телеканалів  українська мова звучить лише 39% часу, російська – 32%, а 29% займають двомовні ефіри, під час яких також найчастіше домінує російська мова.

Експерти відзначають, що українська мова поступово зміцнює позиції в мережі Інтернет. Наприклад, у вересні 2017 року частка відвідин української Вікіпедії сягнула 25% усіх відвідин Вікіпедії з території України. На російську Вікіпедію припадає 62%, на англійську – 10%.

Російська мова і надалі домінує в сфері послуг, друкованих виданнях, українському сегменті інтернету, а також посідає неприродньо велику частку в телеефірі.

Щодо сфери послуг, то, за словами Сергія Стуканова, відбувається перелом в бік вимоги з боку клієнтів обслуговувати українською мовою, хоча самі заклади ще не готові повною мірою реалізувати цей запит.

За підсумками моніторингу кафе і ресторанів, у 26 містах (усі обласні центри, крім окупованих, а також Кривий Ріг, Маріуполь, Краматорськ та Сєверодонецьк) лише 38% закладів харчування мають українську вивіску, лише в 65% є меню українською та тільки у 49% закладів персонал обслуговує україномовних клієнтів українською мовою. При цьому ситуація дуже різниться залежно від регіону.

Він також відзначив, що дані дослідження свідчать, що у персоналу закладів харчування немає жодних вказівок від керівництва відносно мовної поведінки офіціанта у випадку, коли до закладу заходить україномовний клієнт.

Експерти зауважили цікаву тенденцію щодо закладів харчування:  зменшується кількість вивісок українською мовою і зростає частка латинською мовою (англійською, італійською, французською). Вивіски латинською мовою фактично наздогнали вивіски мовою українською, водночас,  з року в рік зменшується кількість вивісок російською мовою – наразі вони сягають 12%.

Коментуючи дослідження, Тарас Шамайда наголосив, що у суспільства наразі дуже високий запит на підтримку державної мови, але влада відстає від запитів суспільства. А для подолання загроз мовній ідентичності й національній безпеці, спричинених русифікацією, держава має відійти від фрагментарних кроків на захист української мови (у вигляді прийняття окремих законів, що зачіпають лише окремі сфери життя), і перейти до системної мовної політики. Зокрема, скасувати мовний закон Ківалова-Колесніченка і прийняти законопроект "Про забезпечення функціонування української мови як державної" (№ 5670-д), який встановлює правила функціонування державної мови.

— Влада відстає від запитів суспільства щодо посилення захисту української мови, влада не розуміє чи боїться, не розуміючи значення мови не лише як фактору культури, але й як фактору безпеки. Для підтримку української мови необхідно прийняти не лише фрагментарні закони, але потрібно прийняти системний закон  5670-д  який підтримується широким середовищем експертним і українським суспільством.

Крім того, автори огляду відзначають цілеспрямоване витіснення української мови з усіх сфер суспільного життя на окупованих територіях Донбасу та Криму. Знищення україномовної освіти в Криму стало одним із вагомих звинувачень за позовом України проти Росії в міжнародному суді ООН.

QHA