КИЇВ (QHA) -

Під час щорічної зустрічі членів Меджлісу кримськотатарського народу з главами іноземних дипломатичних представництв, міжнародних структур та організацій в Україні, яка зараз проходить у Києві, адвокат Микола Полозов зачитав звернення заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза, який зараз перебуває під слідством у катівнях сімферопольського СІЗО, передає кореспондент QHA.

Редакція наводить повний текст звернення:

«Події, що відбулися в лютому-березні 2014 року, є нічим іншим як військовим вторгненням Росії на наший півострів. Відповідно, ці події всі сприйняли по-різному: одні не розуміли, що відбувається, інші — оскаженіло вітали. Кримські татари, котрі багато років протестували проти наростаючого російського сепаратизму в Криму, були обурені та висловили категоричний протест проти окупації Криму Росією. і кожна група визначала свою поведінку в цій ситуації: одні — відсиджувалися або швидко залишали Крим, їдучи на материкову частину України, інші — продовжували свою природну поведінку, тобто виражали у різній формі протест, що, природно, призвело до низки репресій — одних  викрадали і вбивали, інших — штрафували або саджали до тюрем...

Кожен із нас (я маю на увазі тих, хто сидить у в'язниці) свою поведінку і методи боротьби визначає сам, виходячи із внутрішніх переконань і принципів. За 1,8 року надходили різні пропозиції: особливий порядок, угода зі слідством, визнання в якійсь мірі своєї провини, дати свідчення на користь слідства, звинувативши при цьому невинних — і все це зводилося або до невеликого терміну або до виходу на свободу. І приймаючи подібні рішення, хтось недооцінив ціну такої свободи, вважав, що люди зрозуміють подібне боягузтво, людську слабкість, зраду того, кого називав другом, Батьківщини, своєї країни... Інші ж, маючи багатодітні сім'ї, літніх батьків при подібних пропозиціях, вважаючи це підлістю, навідріз відмовлялися, тим самим прирікаючи себе на тривалі терміни, а рідних і близьких — на муки.

Але це наш вибір. А це — «ваш» вибір.

Принциповість і мужність відстояти свою точку зору не можуть застосовуватися вибірково до ситуації. Заявити «Крим — це Україна» — це заздалегідь прирікати себе в Криму на постійні небезпеки, або «Крим — це Крим», «Крим — це Росія» — на спокійне існування. Мати паспорт України з метою виїзду за кордон, для навчання за кордоном, ведення бізнесу на території України або за її межами, участі в спортивних та інших заходах або просто для можливості виїжджати час від часу, щоб подихати «повітрям свободи». А є інше ставлення — паспорт України — це демонстрація своєї позиції, як громадянина України, відстоювання своїх політичних переконань. Кожен вибирає сам. А люди дають свою оцінку. І нехай це не дратує тих, хто в особистих цілях для особистої безпеки робить вибір на користь безпринципності та безхребетності.

За часів Радянського Союзу виступали проти радянської влади та її нелюдських методів управління, за свої громадянські та національні права, піддавалися репресіям. Кримські татари своєю непохитною рішучістю, борючись за своє право на історичну Батьківщину, внесли величезний внесок у руйнування «імперії зла» і в зародження демократії на території пострадянського простору. Оцінку цьому дали численні експерти, правозахисники і міжнародні інституції. Демонстрації на Червоній площі, починаючи з другої половини 60-х рр., створення ініціативних груп у місцях заслання, збори підписів під петиціями, організації мітингів і, нарешті, перший всесоюзний страйк кримських татар на території всього СРСР. Голодування, поодинокі пікети, акції самоспалення — акції були настільки численними, що при наявному величезному репресивному апараті, КДБ і правоохоронні органи не могли «взяти під контроль» боротьбу народу за свої права.

Вважаю необхідним та актуальним у сьогоднішніх умовах надання сприяння Україні міжнародними організаціями в наданні статусу Кримськотатарської Автономної Республіки Крим, щоб виключити спекуляції та підміну поняття «корінний народ».

Не впевнений, чи було б руйнування «Берлінської стіни», отримання незалежності Прибалтики, самостійності Чехії, Словаччини, Польщі і т.д. без зусиль сотень тисяч людей, які присвятили себе боротьбі, на шкоду здоров'ю та добробуту свого і своїх близьких. Чому сьогодні німці, французи, чехи та інші забувають про свій обов'язок і вибирають собі політиків, які сидять на підгодівлі у Росії? Хіба тільки Росія винна в тому, що подібні політики такі ласі на нафтодолари і забувають про цінності, таких як право на життя, свободу, свободу слова, свободу вибору та інші міжнародні норми, що забезпечують права людини і права націй на рівноправне існування? Ці політики лицемірять, прикриваючись захистом інтересів своїх територій і свого народу? Хто при такому ставленні до міжнародних прав і норм, при очевидній нездатності європейських інституцій, Радбез ООН, ООН, ЄС, ПАРЄ і не дотриманні міждержавних угод, у тому числі міжнародних, може протистояти агресивній військовій політиці керівників деяких країн? Хіба є гарантія (при подібних обставинах) що знов не буде побудована «Берлінська стіна», а низка самостійних держав не повернуться в лоно, наприклад, Російської імперії, з усіма наслідками, що випливають? Світ стоїть на порозі вибору між демократичними цінностями та економічними вигодами. Ми свій вибір зробили, а ви?»

Ахтем Чийгоз,

12 грудня 2016 г.,

СІЗО м. Сімферополь

QHA