КИЇВ (QHA) -

Визнання до українського режисера і актора кримськотатарського походження Ахтема Сеїтаблаєва прийшло після фільму «Хайтарма», в якому розповідається про найтрагічнішу сторінку його народу — Депортацію 1944 року. Кінострічка стала однією з найцікавіших сторінок у культурному та громадсько-політичному житті Криму. Згодом завдяки їй більше дізнатись про історію кримськотатарського народу змогли й на материковій частині України. Сьогодні фільм уже подивилися у понад 40 країнах світу.

Проте Ахтема знають далеко не лише за «Хайтармою». У його творчому доробку — сотні ролей у кіно й театрі, прекрасна режисерська робота, телевізійні проекти. От і зараз він завершує зйомки фільму «Її серце» та готується до нового — про величних українських кіборгів. Він встигає скрізь і всюди, бо хоче зробити якнайбільше хорошого для свого народу та України. Адже після депортації Сеїтаблаєв зрозумів, що повернення на Батьківщину — це не стільки повернення в якусь географічну точку, скільки розуміння того, чого ти повертаєшся на рідну землю і на що ти готовий заради неї.

З початку бойових дій на Донбасі Ахтем неодноразово їздив зі своїми колегами на Схід, аби підтримати бойовий дух наших захисників. А ще він посилено вчить українську мову, намагається давати інтерв’ю лише нею, і це хороший приклад для чиновників, молоді й тих, хто ставить собі якісь перепони у вивченні державної мови. 

Про те, в яку політичну силу готовий піти, про бачення інформаційної стратегії щодо повернення Криму та плани на майбутнє, і не лише у кіно, Ахтем Сейтаблаєв розповів у інтерв’ю QHA.

QHA: Ахтеме, незабаром річниця окупації Криму. Три роки минуло з того часу, як брудний чобіт російського окупанта ступив на кримську землю. Особисто Ви відчуваєте, що Україна продовжує боротися за втрачену територію?

А. Сеїтаблаєв: Я бачу, що президент працює в цьому напрямку, є певна державна політика, проте мене не полишає відчуття, що тема Криму стає дальшою для самих українців. Я розумію, що багато людей втомилися від війни, окупації Криму та частини Донбасу, підвищення тарифів і таке інше. Але це дивлячись із чим порівнювати. Наприклад, коли у матері, не дай Боже, гине єдиний син, захищаючи Батьківщину, а ти десь у розмові чуєш, що хтось втомився від таких новин, втомився боротися, то це незрівняні речі. Так може казати людина, яку особисто ні ця війна, ні ця окупація ніяк не зачепили.

QHA: А як щодо деяких українських артистів, котрі дають концерти в Росії?

А. Сеїтаблаєв: Українські артисти, котрі не цураються їздити до держави-окупанта і заробляти там гроші, кажуть стандартну фразу: «Мистецтво поза політикою». З їхньої точки зору це, мабуть, так. Але правда полягає в іншому — це ницо і брудно.

QHA: Чого, на Вашу, думку не вистачає в політиці держави для деокупації Криму?

А. Сеїтаблаєв: Якщо говорити про засоби масової інформації, то у нас відсутня інформаційна стратегія, завдяки якій всі центральні телеканали й інші ЗМІ б вели певну політику. Зрозуміло, що це приватний бізнес. Проте в цьому випадку хедлайнером повинна якраз виступати держава, яка б створювала і мотивувала канали для того, щоб вони робили контент, який мав би просвітницьку функцію. Наприклад, розповідав би про те, чому саме нам треба повернути Крим, що там відбувається, яку інформацію краще подавати людям, які перебувають на окупованій території. Кримчани мають розуміти — ми про них не забули й робимо все, щоб вони позбулися кремлівських кайданів. Крім цього, це має бути контент різних напрямків — історичний, актуальний, думки про майбутнє тощо.

QHA: Для Вас окупація Криму болить ще й через те, що там зосталися старші діти. Наскільки часто вдається поспілкуватися з ними?

А. Сеїтаблаєв: Діти мешкають там зі своєю мамою. Доволі часто бувають тут у Києві, тому ми бачимось. Проте, звісно, як будь-яка нормальна людина, я хочу, щоб мої діти були поруч. Але поки це не так. Назли (донька, — ред.) закінчила режисерський факультет, в неї дуже великий акторський досвід, адже за її плечима вже понад 20 фільмів.

QHA: Зараз Ви якраз закінчуєте роботу над картиною з робочою назвою «Її серце». Під такою назвою її очікують кіноглядачі. Проте нещодавно з’явилася інформація, що назву буде змінено.

А. Сеїтаблаєв: Думаю, що назву ми все-таки змінимо, й фільм називатиметься «Саїде» — на честь імені головної героїні.

QHA: З чим це пов’язано?

А. Сейтаблаєв: Робочу назву «Її серце» запропонував Микола Рибалка (сценарист картини, — ред.). Вона дійсно хороша. Однак мені здається, що назва «Саїде» — більш точна. Адже в самому імені закладено великий меседж. І окрім цього, відразу буде зрозуміло, про кого й про що йтиме мова у фільмі. Також це данина пам’яті самій Саїде Арифовій і в її особі всім тим, хто, незважаючи на загрозу їхньому життю, рятували людей. Варто зазначити, що було дуже багато і кримськотатарських жінок, які рятували іудеїв у Криму.

Ахтем Сеїтаблаєв із членом Меджлісу кримськотатарського народу Ескендером Барієвим

QHA: Режисер Ахмед Саріхаліл створив документальний фільм про лідера кримських татар Мустафу Джемілєва. Ви говорили, що хочете створити художній фільм про Мустафу-ага. Якою буде ця кінострічка?

А. Сеїтаблаєв: Якщо я візьмуся за його зйомки, то це буде роад-муві, один день із життя Мустафи-ага, а саме 2 травня 2014 року, коли йому окупанти заборонили в’їзд на територію рідного Криму. Якщо говорити з точки зору драматургії, то я планую, що це буде така собі класична драма. Зараз це просто мої міркування, адже на цей рік уже є узгоджений план. Проте мрію зняти цей фільм.

QHA: Ви подали свою кандидатуру на пост директора державного підприємства «Кримський дім». Чому прийняли таке рішення?

А. Сеїтаблаєв: Якщо я можу принести будь-яку користь не тільки кримським татарам, а всім людям, які вважають себе громадянами України, і тим, які зараз мешкають на території окупованого Криму, то чому не зробити це? Вважаю, що «Кримський дім» має стати моделлю того самого омріяного нами Криму, в якому жили люди різних національностей та етносів. Це має бути конкретна, стратегічна, насамперед культурна програма, яка б допомагала пізнавати один одного, розуміти один одного, починаючи з найменшого віку. І я бачу своє завдання саме в тому, щоб «Кримський дім» став прообразом того майбутнього Криму, в який ми хочемо повернутися і в якому хочемо жити.

«Кримський дім» має стати культурологічним осередком, в якому проводитимуться дискусії, куди запрошуватимуться культурні та громадські діячі, лідери громадської думки тощо. Адже треба вже зараз розповідати, чому немає нічого страшного у понятті «Кримськотатарська національна територіальна автономія», і показати й доказати, що Крим може стати не дотаційним, а бюджетоутворюючим регіоном.

QHA: Якщо так станеться, і Вам довірять очолити «Кримський дім», з якою командою прийдете туди?

А. Сеїтаблаєв: Це повинна бути потужна команда, яка втілюватиме те, про що ми мріємо — Крим, у якому чітко буде задекларовано, що це Україна. Я не з тих людей, які приходять на якесь місце і починають з «чистки», звільняють людей заради досягнення власних інтересів абощо…

В мене великий досвід роботи з творчим колективом і у колективі в кіноіндустрії. Маю численний колектив людей з дуже різними емоціями і характерами, що впливає на взаємини. Це ж творчі люди, складний конгломерат почуттів, висловлювань, страхів, надій тощо. Тому, якщо мені довірять цю посаду, проводитиму роботу на збереження професійних і добре працюючих людей. Далі побачимо…

QHA: У Вас насичений робочий графік — зйомки фільмів, ролі у кіно, телевізійні проекти. Чи вдасться викроїти достатньо часу для повноцінної роботи у «Кримському домі»?

А. Сеїтаблаєв: Так, я дуже зайнятий. Різного роду закиди щодо цього я сприймаю як комплімент. Якщо я не буду знаходити час, для того, щоб ця робота була виконана на всі сто відсотків, то я сам перший стану тією людиною, яка напише заяву на звільнення.

QHA: Деякі політики в контексті останніх подій заявляють про те, що повернути Донбас можна, якщо остаточно здати Крим. Як Ви це прокоментуєте?

А. Сеїтаблаєв: Хай здадуть свою родину.

QHA: А чи запрошували Вас у якісь політичні сили?

А. Сеїтаблаєв: Запрошували і неодноразово. Але я завжди відмовляюся, оскільки не бачу себе у жодній із них. Моя політична сила одна — Україна і Крим.

QHA