КИЇВ (QHA) -

242 доби мужні українські військові, яких назвали кіборгами, тримали оборону Донецького аеропорту. 242 доби весь український народ, затамувавши подих, стежив за розвитком подій у прострілюваних наскрізь терміналах ДАПу і молився за них. Це була не просто військова перемога, адже противник не отримав стратегічно важливого об’єкту, – це була моральна перемога героїв, які билися до останнього за долю України, за мир на нашій землі. Кіборги вистояли, не витримав бетон…

Цього року ми вперше відзначаємо День пам’яті останніх захисників Донецького аеропорту – тих 58 кіборгів, котрі загинули під завалами терміналу. З нагоди пам’ятної дати в Національному музеї історії України в Другій світовій війні відкрилася символічна виставка, присвячена героям, під назвою «Аеропорт… Пекельна смуга». За короткий проміжок часу організатори заходу зуміли зібрати речі загиблих героїв з різних куточків України. На урочисте відкриття прибули родичі загиблих, кіборги, що вижили, та ті небайдужі українці, для яких війна триває.

Ця виставка — перша спроба показати один з періодів нинішньої війни в такому форматі та масштабі. Тут представлено понад 400 артефактів.

— Матеріали збирали дуже швидко, їх надсилали поштою вдови і матері, привозили волонтери. Тут представлено понад п’ятдесят родин, понад п’ятдесят історій, понад п’ятдесят кіборгів: перший кіборг — боєць спецназу Андрусенко, наймолодший — Сергій Табала з «Правого сектору», ті, хто в останні дні виходили, виповзали з аеропорту, хто був у полоні та повернувся звідти, — розказала старший науковий співробітник Наталія Гамарник.

Як зазначила Наталія Гамарник, першочергове завдання виставки – підтримати тих людей, котрі втратили в цій війні своїх рідних, показати, що про їхніх дітей чи чоловіків ніхто не забув. Сюди приїхали родичі військових з Полтавщини, Кіровоградщини, Хмельниччини, багатьох інших областей країни.

Перший заступник міністра культури Ігор Ліховий, висловлюючи слова вдячності захисникам та родичам загиблих, наголосив, що завдяки цій виставці українські герої житимуть завжди в пам’яті українців.

— Ця виставка — це той портал, в якому герої будуть далі існувати, жити, не в біологічному розумінні, а в розумінні духовному, — сказав Ігор Ліховий.

Найкритичніші моменти боїв відображені на фотографіях Сергія Лойка. Також на виставці можна побачити особисті речі та фото героїв, військове спорядження, документи, листи, які є безцінною згадкою про війну, а також підбитий під час боїв за аеропорт автомобіль, котрий бійці 3-го окремого полку спецназу вважають повноправним захисником частини. Неймовірно важко бачити все це, адже звідусіль на тебе дивляться очі молодих хлопців, які загинули, хоча мріяли жити.

Матері загиблого танкіста, кіборга Андрія Кулягіна, Марині Дмитрівні складно говорити про сина. Він загинув 21 липня 2014 року, проте біль і досі стискає материнське серце. Двадцятиоднорічний хлопець пішов на війну практично відразу після армії – це був його обов’язок перед державою. Посмертно хлопця нагородили медаллю «За мужність ІІІ ступеня», проте почуття гордості за свого сина-героя виливається тугою й слізьми, коли Марина Дмитрівна читає рядки вірша, присвяченого Андрію.

Ротний добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Андрій Шараскін отримав романтичне псевдо «Богема». За професією Андрій — режисер. До війни він ставив вистави у різних українських містах, проте свою основну виставу – про мужніх кіборгів – створив уже як учасник і свідок тих подій. Андрій з особливою тривогою і трепетом згадує своїх загиблих побратимів, котрі відійшли до лав Небесного легіону. Чоловік наголосив, що основна наша війна із ворогом ще попереду.

— Війна відбувається тільки там, на тій лінії зіткнення, і у тих родинах, котрі чекають або вже ніколи не дочекаються своїх рідних. Для України і для всіх інших цієї війни не існує. Мені дуже прикро через те. Не хотілося б, щоб українці прокинулися лише тоді, коли війна зайде у кожну домівку, тільки тоді, коли кожен відчує біль. Давайте прокинемося раніше і нарешті зробимо цю національну державу! —закликав кіборг.

Андрій Казмірчук, останній кіборг, котрий самотужки врятувався з аеропорту, представив на виставці єдине, що залишилося з війни, — український стяг. Разом з ним він пройшов увесь бойовий шлях, з ним повернувся додому. Та не тільки він нагадує чоловікові про війну – пам'ять у серці цього мужнього чоловіка залишиться навіки. 35-річний Андрій у боях за Донецький аеропорт відбув дві ротації. Вдруге кіборг вирушив захищати аеропорт 16 січня і пробув там до 21-го, переживши повалення нового терміналу.

Він згадує останній день аеропорту, як неминуче.

— Ми знали, що це – все, що навряд чи до нас прийде допомога, що нас хтось звідти забере. У нас не було набоїв, укриття. Уже тоді ми знали, що нас мінують, і чекали… — розповідає останній кіборг, який живим покинув територію аеропорту.

Важко дивитися в очі воїну, важко бачити сльози матерів і дружин загиблих героїв, неможливо змиритися з тим, що Україна втратила найхоробріших своїх синів. Але ми повинні пам’ятати ці моменти і цих людей, адже вони творять нашу історію – історію боротьби за незалежність.

Ольга ВОЛИНЕЦЬ.

QHA