КИЇВ (QHA) -

8 березня у світі відзначають Міжнародний жіночий день. Історично він з'явився, як день солідарності жінок у боротьбі за емансипацію, але у зв'язку із декомунізацією в Україні ця дата стала більше асоціюватися з пережитками СРСР і тепер лише мало хто згадує, що тільки у минулому столітті жінки почали домагатися дотримання рівних з чоловіками прав. Незважаючи на заяви деяких політиків і діячів про те, що сьогодні рівноправність стала реальністю, боротьба не припинилася і до цих пір мільйони людей у світі стикаються з упередженою думкою через свою стать. Особливо актуальним рух за жіночі права став в останні роки, коли завдяки матеріалам медіа про проблеми сексуальних домагань і сексизм, про реальний стан справ дізнається все більше людей.

Журналіст QHA поговорив з істориком Андрієм Іванцем, який розповів про особливості руху за жіночі права на півострові на початку XX століття і те, як фемінізм сприймали в Криму сто років тому.

На початку XX століття становище мусульманських жінок в Криму було замкнутим, адже вони постійно перебували в сімейному колі, домашніх роботах і не мали можливості спілкуватися зі сторонніми. Але, незважаючи на це, Крим у ті роки був одним із центрів феміністського руху в Російській імперії.

— Саме кримськотатарські діячі приділяли увагу емансипації жінки. Цю традицію заклав Ісмаїл Гаспринський, який у своїй газеті «Файдали еглендже» постійно писав про освіту жінок, надання рівних прав, які були закладені в Ісламі, але історичні трактувалися не зовсім правильно, — зазначає історик.

У 1905 році Ісмаїлу Гаспринському вдалося заснувати жіночий журнал «Жіночий світ» головним редактором в якому стала його донька і видатний діяч руху за емансипацію Шефіка Гаспринська.

— Журнал розповсюджувався не тільки в Криму, але й в інших мусульманських регіонах, які перебували в Російській імперії, а можливо, і в більш широкому просторі. Історики припускають, що журнал мав свою аудиторію — не дуже численну — серед інтелектуальної еліти, яка знайомилася з ідеями фемінізму через видання, — розповідає Іванець.

Активно рух за жіночі права в Криму почав заявляти про себе тоді, коли кримські татари стали перетворюватися з етнічної групи в модерну національну. Невід'ємною частиною цих змін стали жінки.

— Наприкінці 1917 року в Бахчисараї був створений перший жіночий мусульманський комітет на чолі з донькою Ісмаїла Гаспринського Шефікою Гаспринською. Подібні комітети починають формуватися і в інших містах Криму, але особливу роль у цих процесах грав створений наприкінці квітня комітет у Сімферополі, який координував руху різних мусульманських комітетів, — підкреслює історик.

До серпня 1917 року в Криму тривала організація жіночого руху і в цей час кримчанки брали участь у Всеросійських з'їздах мусульман нарівні з чоловіками. У тому ж серпні 1917 року в Криму було створено Кримський обласний жіночий комітет на чолі з Ільхаміє Тохтар та її заступницею — донькою Гаспринського.

— Також дуже серйозну увагу жіночому питанню приділяв Тимчасовий кримський мусульманський виконавчий комітет, який до скликання Курултаю керував органами національного самоврядування на півострові. При цьому перший демократично обраний муфтій Номан Челебіджихан особисто сприяв розгортанню жіночого руху на півострові і надання рівних прав в усіх сферах життя, включаючи релігійну, — розповідає Іванець.

Одним з рішень, яке історики приписують Челебіджихану, стало зняття чадри з мусульманок в Криму. При цьому варто відзначити, що носіння останньої на півострові не було поширене повсюдно.

Найскладнішим питанням у Криму початку XX століття була освіта кримських татар, адже через політику імперської Росії національні меншини часто залишалися малоосвіченими.

— Навесні 1917 року в Криму почали проводити навчання кримськотатарських вчителів. Цікаво, що спільно їх проводили як для чоловіків, так і для жінок. На той момент це був ще один крок до зрівняння прав між чоловіками і жінками, і сприймався він як новаторський. Чесно кажучи, таким він і був, — зазначає Іванець.

У ті роки мусульманкам треба було відстоювати право на повноцінну освіту, адже в релігійних навчальних закладах жінок вчили тільки читати Коран, а на уроки письма відправляли тільки чоловіків.

Активістки і лідери жіночого руху в Криму Зейнеб Амірхан, Ільхаміє Тохтарова і Шефіка Гаспринська

Муфтій і мусульманський виконавчий комітет в Криму також займалися наданням жінкам рівних з чоловіками прав під час проведення релігійних обрядів. Так, під час Рамадану у 1917 році жінкам надали право відвідувати події разом з чоловіками.

Сприймали феміністський рух в Криму неоднозначно: з одного боку, національні структури підтримували жінок матеріально і навіть надавали приміщення під час жіночого конгресу у серпні 1917 року, з іншого боку, частина традиційного мусульманського суспільства не розуміла, як можна було дати жінкам «не властиві їм права».

— Це був один з моментів, який використовували противники органів національного самоврядування в Криму і проти лідерів руху. У вересні 1917 року в Бахчисараї проводили з'їзд улемів — вчених мусульман — який об'єднував консерваторів. Проводили його без дозволу муфтія, а тому молодіжні організації кримських татар намагалися зірвати його. Разом з ними, швидше за все, стояли і мусульманські жінки, — розповідає історик.

Незважаючи на те, що жіночий рух в Криму стикався з труднощами, зміни, що відбулися на початку XX століття, стали рушійною силою для початку надання жінкам цивільних прав і свобод, які сьогодні ми сприймаємо як належне.

QHA