КИЇВ (QHA) -

Законопроект Петра Порошенка від 13.03.2017 №6175, «Про громадянство України», появу якого багато хто пов'язує із виявленням українськими правоохоронцями додаткових громадянств у колишнього глави ДФС Романа Насирова, в понеділок став причиною активної дискусії.

Широке коло експертів, які висловилися щодо необхідності невідкладного розгляду проекту ЗУ №6175, свідчить про злободенність і актуальність порушених президентом Порошенком питань. Серед тих, хто цього дня висловив свою думку і озвучив ризики даного документу, були заступник голови парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин Георгій Логвинський та директор департаменту міжнародної співпраці ТПП України Геннадій Болдир.

Свій внесок в обговорення зробили також голова правління асоціації «Професійний уряд» Роман Рубченко, голова правління «Європейського Руху України» Вадим Трюхан, голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний, а також засновник і президент хай-тек-холдингу «KM Core» Євген Уткін .

У чому полягають правові колізії президентського законопроекту?

Віолетта Москалу повідомила, що законопроект №6175 від 13.03.2017 року здійняв велику хвилю дискусії, оскільки містить норму автоматичного позбавлення українського громадянства в разі наявності громадянства іншої країни.

— Я коротко нагадаю, чому з боку різних організацій іноземних, українських та діаспори молодих експатів (експат від лат. Ex patria «поза батьківщиною» сленгова назва для іноземних фахівців,  ред.) здійнялася така велика хвиля протестів у мережах, чому були написані різні заяви, листи в Адміністрацію президента України, різним народним депутатам,  почала Москалу.

Президентським законопроектом було порушено цілий комплекс питань, для обговорення якого потрібна велика дискусія. Перший важливий момент, на думку спікера, полягає в тому, що закордонні українці є важливим ресурсом для нашої країни.

Вони дуже багато зараз роблять для подолання кризи в Україні у світі, допомагають фінансово. І навіть припущення про те, що дана норма стане чинною, було сприйняте ними вельми неоднозначно, зазначила Віолетта Москалу.

Як свідчить стаття 4 Конституції України 1996 року: «В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом». У той же час статтею 25 встановлено, що «громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство».

При цьому ключовим принципом законодавства, що міститься у статті 2 Закону України «Про громадянство України», є єдине громадянство  це «громадянство держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України».

У той же час пунктом 1 статті 19 Закону «Про громадянство України» встановлено, що підставою для припинення громадянства України є «добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави».

Фактично на сьогодні Україна не визнає існування у своїх громадян громадянства інших країн, про що йде мова у формулюваннях ст. 2 ЗУ «Про громадянство»: «якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав», або «іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України».

Між поняттями «не визнає» і «забороняє» — суттєва різниця. У деяких випадках Україна дозволяє своїм громадянам мати інше громадянство, але ставиться до таких біпатридів (біпатрид — громадянин двох держав,  ред.) так, ніби інших громадянств у них немає, тобто сума їхніх громадянських прав і обов'язків ідентична правам і обов'язкам монопатридів.

Поширена у нас помилкова думка про категоричну заборону подвійного громадянства в Україні відбувається через невірне трактування законодавцями ст. 4 Конституції: «В Україні існує єдине громадянство». Слово «єдиний» в українській мові має два значення: «єдиний» і «загальний, неподільний». Творці Конституції мали на увазі цю амбівалентність поняття, а законодавці зрозуміли його лише у другому значенні.

Які ризики містить проект нового закону?

Зазначимо, що, згідно зі статистикою, Україна має найбільшу діаспору у світі, що налічує до 20 мільйонів осіб. Причому ця діаспора ніколи не була відірвана від України, оскільки наші земляки за кордоном завжди допомагали своїй батьківщині, особливо після подій 2014 року.

— Хочу звернути вашу увагу на те, що фінансова допомога ті грошові перекази, які надходять в Україну від наших «заробітчан», досить об'ємні. Так, згідно з даними 2012 року, вони вимірювалися у 7,5 млрд американських доларів. На 2012 рік це становило 4% ВВП, повідомила Віолета Москалу.

При цьому загальний обсяг прямих іноземних інвестицій 2012 року склав $ 6 млрд.

Тобто українська економіка втратила б 7% свого потенціалу через відсутність стимулюючого впливу трансфертів. А збільшення обсягу грошових переказів від «заробітчан» на душу населення всього лише на 10% призведе до скорочення на 3,5% частки людей, що живуть за межею бідності, поінформувала представник «Global Ukrainians».

Чим іще ці люди можуть бути корисними для Україні крім того, що гроші, які перераховуються ними, підтримують національну економіку і йдуть на розвиток бізнесу? Закордонні українці стали так званими народними послами, лобістами національних інтересів України на міжнародній арені.

— У світі в останні роки з'явилося більше ста нових міжнародних рухів на глобальному рівні. Через нестачу співпраці з цими організаціями, зокрема була створена наша організація мережу «Global Ukrainians». Наша мета створити сприятливі умови для розвитку мережі народних дипломатів, молодих українців, які представляють і освоюють наші інтереси у європейських міжнародних інститутах, пояснила Віолетта Москалу.

Вона також повідомила, що у Світовому банку сьогодні працюють 120 колишніх українських громадян, які створили групу. Ці люди є висококваліфікованими експертами, які можуть сприяти, наприклад, наданню інвестицій та вирішенню важливих для економіки України питань.

Багато вихідців з України працюють у державних установах ЄС, у соціальній мережі ФБ, у компаніях Google, Amazon. Деякі викладають у дуже відомих світових університетах Хаффорд, Стенфорд, у Сіднеї, у Гонконгу  по всьому світу,  каже Москалу.

Згідно з неповними статистичними даними щодо чисельності українців, які стали громадянами США, Канади, країн ЄС, Ізраїлю, можна говорити про 500 тисяч осіб, яких може торкнутися президентський законопроект.

Це той людський ресурс, який може залишитися за бортом України і не буде використаний для подолання економічної кризи та просування товарів національного виробника на ринок ЄС у рамках диверсифікації та переорієнтації з ринку РФ.

Яка міжнародна практика з питань громадянства?

Більшість учасників дискусії були одностайні: визначення президентського проекту ЗУ не збігаються із загальноприйнятими дефініціями.

У нашому випадку не йдеться про подвійне громадянство, оскільки подвійне громадянство передбачає, що дві держави підписали угоду і кожна держава визнає документи іншого боку угоди. Як приклад наведу Ізраїль і США. При цьому у світі також існують приклади множинного громадянства коли людина має два-три громадянства. Ми подивилися дані ООН: з 2013 року більшість країн дозволяють множинне громадянство (з обмеженнями і без), наголосила Віолетта Москалу.

Вона також повідомила, що на сьогодні 55% країн світу не мають жодних обмежень щодо отримання громадянства громадянами інших держав. А 19% країн світу встановлюють певні обмеження щодо громадян, які отримують громадянство шляхом натуралізації.

І лише у 26% країн світу потрібна автоматична відмова від попереднього громадянства. Що характерно, здебільшого це найменш розвинені країни Азії та Африки.

Загальносвітова тенденція свідчить про зменшення кількості країн, які забороняють наявність декількох громадянств. Так, з 1960 року кількість таких країн скоротилася з 60% до 30%. Виною тому погана демографія і боротьба за кваліфіковані кадри, незалежно від того, в якій країні народився фахівець, зазначила Москалу.

Як один із прикладів вона навела законодавство Латвії. Ця балтійська країна дозволила своїм громадянам також отримувати громадянства країн, що входять до складу Євросоюзу і НАТО, при цьому виключивши можливість отримання громадянства РФ.

ФОТО: інтернет

QHA