КИЇВ (QHA) -

Закон про реінтеграцію Донбасу змінить матрицю врегулювання конфлікту на користь України і саме тому Росія вдається до тиску на Захід і Україну, щоб не допустити його ухвалення.

Таку думку агентству QHA висловив заступник директора з міжнародних питань Центру дослідження армії, конверсії і роззброєнь (ЦДАКР) Михайло Самусь, коментуючи взаємозв’язок між деякими останніми подіями та запланованим на 16 січня розглядом у другому читанні законопроекту "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" (№ 7163).

Експерт акцентує, що та невизначеність із формулюваннями щодо конфлікту на Донбасі, яка існує на сьогодні, створює серйозні проблеми українській стороні в ході перемовин щодо шляхів його врегулювання. Від цього виграє супротивник. Саме тому найбільше занепокоєння Росії викликає те, що закон наводить лад із визначенням ситуації на Донбасі в українському правовому полі і називає речі своїми іменами. Зокрема, закон дає чітке визначення РФ як країни-агресора і країни-окупанта окремих районів Донеччини і Луганщини, а конфлікт називає збройною агресією Росії.

— В Законі Росія відкрито називається агресором і окупантом і це фактично міняє матрицю врегулювання конфлікту.  Якщо ви згадаєте, в Мінських домовленостях, на яких зараз базується процес врегулювання конфлікту, Росія не згадується як агресор чи окупант, а є фактично стороною, яка спостерігає і допомагає Україні врегулювати внутрішній конфлікт. Хоча там про внутрішній конфлікт не написано, але це мається на увазі, тому Росія на цьому завжди грає.

Експерт наголошує, що прийняття закону дозволить встановити чіткі правові рамки щодо конфлікту всередині правового поля України, і  це, зокрема, полегшить українським дипломатам задачу відстоювання української позиції на міжнародному рівні. Приміром, український дипломат завжди зможе послатись на формулювання «збройна агресія Росії», «Росія — агресор і окупант», яке буде зафіксоване у законі України. Наразі ж вони цієї можливості позбавлені.

Норми закону сприятимуть і тим, хто став жертвами цього конфлікту. Так, в преамбулі закону зафіксоване посилання на міжнародні конвенції, які повинні застосовуватись до цього міждержавного конфлікту і які зараз щодо нього не діють. Відповідно, Україна позбавлена багатьох важелів захисту своїх громадян, зокрема, через відсутність чіткої класифікації, тих, хто утримується бойовиками, називаються то заручниками, то полоненими. У внутрішньому конфлікті такі люди називались би заручниками злочинців. Але якщо законом буде визначено, що це російсько-український конфлікт, то таких людей називатимуть «полонені» і військо країни, яка взяла їх в полон, повинно буде дотримуватись міжнародно визначених гуманітарних норм.

— Ви уявіть наскільки складно нашим дипломатам в міжнародних організаціях і двосторонніх відносинах пояснювати, що триває російсько-українська війна, якщо в українському правовому полі нема чітких визначень. Я маю на увазі нормативно-правові акти. Є заяви, є декларації Верховної Ради, певний правовий дух витримується, але немає чітких законодавчих рамок, які б вимагали агресора дотримуватись міжнародних конвенцій. В цьому ж законі в преамбулі чітко йде посилання на міжнародні конвенції з гуманітарного права, які повинні застосовуватись до цього конфлікту, каже Михайло Самусь.

Зокрема, після ухвалення закону, вважає експерт,  дещо по-іншому має запрацювати і Нормандський формат, оскільки тепер буде чітко перерозподілені ролі і за столом перемовин з‘явиться три сторони: посередники (Німеччина, Франція), країна-агресор (Росія) та країна-жертва агресії (Україна).

— Якщо цей закон буде ухвалено і Україна тоді буде чітко називати речі своїми іменами, називати цей конфлікт «російсько-український конфлікт», то в тій же нормандській групі трошки по-іншому атмосфера буде створюватись. Не буде там трьох модераторів і України зі своїм «крайзіс», як вони це називають, а буде Росія — окупант-агресор, Україна — країна-жертва агресії, і два модератори (Німеччина, Франція), якщо вони хочуть так себе називати.

Михайло Самусь також висловив думку, що прийняття цього закону дозволить Україні просувати свій варіант розміщення миротворчих контингентів ООН на Донбасі. Більше того — тоді навіть формат миротворчої місії буде інакший, більш вигідний Україні, оскільки йтиметься про місію в міждержавному конфлікті (а не у внутрішньому). В тому числі, будучи на законодавчому рівні визнаною стороною конфлікту, Росія вже не зможе виступати як миротворець.

— Якщо ми приймемо закон про реінтеграцію Донбасу і назвемо Росію агресором і окупантом, то і миротворча місія ООН буде трошки інша — вона буде миротворчою місією в російсько-українському конфлікті. Бо, скажімо, якщо говорити про миротворчу місію ООН, яка б розгорталась під матрицею, що є український внутрішній конфлікт, а Росія лише, як кажуть наші західні партнери, підтримує сепаратистів, то це абсолютно інше врегулювання і я не думаю, що такий формат відповідав би інтересам України.

Зрозуміло, що поява у України додаткових можливостей для вирішення конфлікту на свою користь викликає прихований і відвертий спротив з боку Росії. І щоразу як українські парламентарії наближаються до ухвалення закону про реінтеграцію Донбасу, з боку РФ починаються провокативні дії аби загальмувати цей процес, наголошує експерт.

Одним з проявів такого тиску Михайло Самусь назвав несподіване відкликання Росією своїх офіцерів зі Спільного центру з контролю та координації припинення вогню, яке сталось в середині грудня минулого року.

— Щодо СЦКК у нашого Центру є думка, що це спланована акція тиску на наших західних партнерів та Україну з метою недопущення ухвалення закону про реінтеграцію Донбасу («Про основи державної політики…) Крім того,  коли росіяни вийшли з СЦКК, одночасно (з боку РФ — ред.) пролунала заява про те, що якщо ви будете ухвалювати цей закон ми відмінимо обмін полоненими (обмін планувався на кінець грудня і таки відбувся — QHA).  

Тиск ведеться як на українську сторону, так і на західних партнерів, щоб змусити їх переконати Україну діяти в прийнятних для Росії рамках. На західних партнерів Росія тисне за допомогою економічних важелів, зважаючи на активну співпрацю німецького і російського бізнесу. Одним з основних козирів Росії є те, що вона може загострити конфлікт руками підконтрольних їй бойовиків, а європейські політики і бізнесмени намагаються уникати будь-якого загострення, оскільки загальновідомо, що «гроші люблять тишу».

— Звичайно Росія тисне на Німеччину — якщо ви допустите, що Україна це ухвалить, ми тоді за себе не відповідаємо, тому що «жителі Донбаса» почнуть ескалацію конфлікту. А Німеччині ескалація конфлікту не треба, бо у них величезні гроші інвестовані в російську економіку і вони хочуть зберегти замороженим цей конфлікт, перекласти все на плечі України, а самим тихесенько відновлювати бізнес з Росією. Така от виходить схема і вихід росіян з СЦКК, на нашу думку, це один з пунктів цієї гри.

Підсумовуючи, Михайло Самусь сказав, що експерти ЦДАКР вважають законопроект про реінтеграцію Донбасу таким, що відповідає українським інтересам і закликають депутатів ухвалити його. 

Довідково: Верховна Рада 6 жовтня 2017 року схвалила законопроект «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» (№ 7163).

В законопроекті Росія визнається окупантом частини українських територій Донецької та Луганської областей, правовий режим ОРДЛО визначений як тимчасово окупованої території України, також вказується, що російська окупація є нелегітимною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Крім того, замість поняття АТО, вводиться поняття «російська збройна агресія», органи влади, створені в ОРДЛО, називаються «окупаційною адміністрацією Російської Федерації».

Безпосереднє керівництво силами та засобами Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, покладається на Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України.

У проекті також визначено, що Україна не несе відповідальності за протиправні дії Російської Федерації як держави-агресора, її збройних сил, інших військових формувань та окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

Метою закону визначено звільнення окупованих територій, а правовою підставою для стримування і відсічі збройній агресії Російської Федерації та відновлення територіальної цілісності України є стаття 51 Статуту ООН та національне законодавство України. 

Як йдеться у пояснювальній записці, законопроект має створити нову правову основу для вирішення завдання з відсічі ворожій агресії на Донбасі, а у перспективі — для відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону. 

QHA