КИЇВ (QHA) -

14 червня прем’єр-міністр Грузії Георгій Квірікашвілі подав у відставку. Своє рішення він мотивував розходженнями щодо окремих питань економічної політики з главою правлячої партії “Грузинська мрія”і де-факто найвпливовішою людиною в країніБідзіноюІванішвілі.

 — В останні місяці виникла низка фундаментальних питань, за якими наші позиції розійшлися з позицією голови партії. Це нормальний процес. Від самого початку з 2012 року я ніколи не уникав полеміки, — заявив тепер уже екс-прем’єр на прощальній прес-конференції.

Це стало повною несподіванкою для всіх, хто хоча б трохи стежить за грузинською політикою, адже для такого радикального кроку як відставка, не було суттєвих причин. Хоча між прем’єром і лідером партії дійсно були деякі розбіжності, вони носили суто робочий характер та влагоджувалися доволі легко йшвидко.

Більше того, буквально напередодні демаршу прем’єра відбулася зустріч грузинського кабміну з фракцією Грузинської мрії, за підсумками якої з’явилася заява про те, що в уряді не передбачається змін.

Не тягнуть на причину відставки і мітинги, якіпрокотилися країною з кінця травня. Протести, викликані затягуванням з боку влади розслідування вбивства двох підлітків у Тбілісі, маютьстихійний характер і йдуть на спад.Хоча подекуди і лунали заклики про відставку Квірікашвілі, ситуацію вдалося взяти під контроль. У якості кроку на зустріч влада відправила у відставку головного прокурора Грузії Іраклія Шотадзеі оголосила про готовність всіляко сприяти неупередженому розслідуванню.

Більш імовірно, що справжньою причиною відставки Квірікашвілі є амбіції. Формально займаючи посаду очільника кабміну,Квірікашвілі аж ніяк не міг похвалитися самостійністю.Усі його кроки так чи інакше контролював одіозний мільярдер, засновник“Грузинської мрії”БідзінаІванішвілі, який раніше сам очолював кабмін, але згодом відійшов у тінь, зберігши тим не менш усі важелі впливу на грузинську політику.Зараз же уКвірікашвілі з’являється можливість вирватися з-під опіки одіозного олігарха.

Цієї осені, у жовтні, Грузія переобиратиме президента.

Останній президент?

При цьому посада глави держави буде лише проміжною метою. Хочаінститут президентствапісля проведених Саакашвілі політичних реформ і втратив значну частину повноважень, вважати його маріонеткою подібно тому як це, скажімо,уНімеччині, теж не можна. За ним зберігається статус верховного головнокомандуючого і низка повноважень у внутрішній політиці.

Така позиція хоч і є слабшою, ніж прем’єрська, але дозволяє підготувати ґрунт для боротьби вже за парламент, вибори до якогозаплановані у Грузії на 2020 рік.  При цьому, ці президентські вибори будуть останньою можливістю використати президентський трамплін.

У вересні минулого року грузинський парламент остаточно схвалив нову редакцію Конституції. Оновлена версія Основного закону країни остаточно перетворить Грузію на парламентську республіку. Зокрема передбачається, що президента обиратиме непрямим голосуванням спеціальна колегія з представників парламенту і регіонів. Окрім того, в Грузії пропорційна виборча система замінить змішану. Усі ці зміни набудуть чинності у 2024 році, тобто за один президентський термін.

Таким чином, Квірікашвілі сприятимуть два фактори: власні досягнення підчас перебування при владі та запит на новизну в грузинському суспільстві. Про них детальніше.

Історія успіху?

Політична кар’єра Квірікашвілі нерозривно пов’язана з Грузинською мрією і персоною Іванішвілі. До уряду він вперше потрапив у 2012 році після першої перемоги партії на виборах. В уряді Іванішвілі обіймав посаду міністра економіки та сталого розвитку. Після того, в уряді Гарібашвілі, він декілька місяців був міністром закордонних справ і віце-прем’єр-міністром. А вже з грудня 2015 року очолив уряд.

На цій посаді уКвірікашвілі вистачає досягнень. Наприклад, за підсумками 2017 року ріст ВВП країни склав 6,5%. Незважаючи на те, що за перші чотири місяці цього року він дещо загальмувався — до 5,5%, це все одно досить хороший показник. Окрім того, саме за його прем’єрства за декілька місяців до України, Грузія отримала безвізовий режим з ЄС.

Разом з тим, зростаєсоціальнерозшарування в країні. За даними ЮНІСЕФ, 5% населення Грузії живе за межею бідності, тоді як до приходуКвірікашвілі цей показник становив лише 2,1%. Нічого не вдалося зробити і для зменшення безробіття, яке тримається на рівні 14%.

Отже, є пропозиція. А що з попитом?

Суспільний запит

На перший погляд позиції Іванішвілі та Грузинської мрії непохитні. За результатами парламентських виборів 2016 року, вона отримала переконливу перемогу ба навіть отримала конституційну більшість, щоправда за рахунок мажоритарників. Тим не менш, чим далі, тим більше зростає невдоволення діями влади. За даними опитування, проведеного NDIуквітніцього року, «Грузинську мрію» підтримуватимуть лише 31% з тих, хто готовий взяти участь у виборах.

При цьому, в грузинському суспільстві спостерігається загальне розчарування інедовіра до опозиції. Колишня правляча партія «Єдиний національний рух»і «Європейська Грузія», створена колишніми прихильниками Міхеїла Саакашвілі, можуть розраховувати на 9% і 5% відповідно. Таким чином, більше половини опитаних хотіли б бачити нові обличчя у політиці.

При цьому, переважна частина негативу концентрується саме на парламенті та правлячій партії — 64% опитаних не довіряють парламенту, а неуряду: 25% позитивно оцінили роботу Квірікашвілі, 52% —середньо, і лише 16% — погано.

Сам екс-прем’єрпокищо не робивзаяв з приводу своїхподальшихпланіві зараз залишається більше запитань, ніж відповідей, тому прогнозиробити зарано. Але з ним чи без нього на Грузію чекає цікава осінь.

Роман Кот

QHA