КИЇВ (QHA) -

12 травня відбудуться парламентські вибори в Іраку — подія надзвичайно важлива для Близького Сходу. На відміну від більшості близькосхідних держав, в Іраку парламент домінує в політичному житті та призначатиме прем’єр-міністра і президента.

Знаходячись на перехресті торгових шляхів, Ірак і раніше був важливим регіональним центром. Зараз же країна є ареною протистояння між Іраном та Саудівською Аравією за опосередкованої участі США, Китаю, ЄС, Ізраїлю, Туреччини та низки інших гравців. Окрім власне географічного положення, цьому сприяє конфесійна неоднорідність країни. 60% відсотків її населення, переважно на півдні — шиїти, ще 30% на заході — суніти. Окрім того, на Півночі три провінції складають курдську автономію. Також не варто забувати і про те, що більшість населення ідентифікує себе у першу чергу з плем’ям, а вже потім з державою.

Головним запитанням виборів буде те, чи зможе нинішній прем’єр-міністр Хайдер аль-Абаді залишитися і зберегти свій пост ще на одну каденцію. І на це є підстави. Він може записати собі в плюс багато позитиву. Це і розгром Ісламської держави, і владнання курдської кризи, коли автономія раптом вирішила провести референдум про незалежність, і залучення донорських коштів на відбудову постраждалих від ІДІЛ західних провінцій Іраку. Однак, усе не так просто. На вибори цього року йде рекордна кількість партій, а пропорційна система з відкритими списками, при якій до того ж у кожній провінції буде свій список, може значно оновити парламент Іраку.

Розділені

На відміну від попередніх виборів у 2014 році, які відбувалися на фоні наступу ІДІЛ, ці перегони приведуть до парламенту набагато більше політичних сил. Ні в  арабів-шиїтів, ні в арабів-сунітів, ні в курдів немає єдності. З одного боку, це ускладнить формування коаліції, а з іншого — змусить бути набагато гнучкішими.

Від домінуючого на попередніх виборах шиїтського блоку “Держава закону” відкололося декілька груп та ключових фігур, у тому числі і прем’єр аль-Абаді, який заснував свій власний проект. Як наслідок, в новому парламенті буде декілька шиїтських фракцій. За даними опитування, проведеного на замовлення Центру стратегічних та міжнародних досліджень, із 328 мандатів коаліція Хайдера аль-Абаді “Наср”, може розраховувати на 72, альянс “Фатх” на чолі з Хаді аль-Амірі, який сформувався з проіранських воєнізованих груп, що боролися проти Ісламської держави, отримає 37 депутатів, “Альянс революціонерів за реформи” Муктади ас-Садра — 27, а власне “Держава закону” на чолі з Нурі аль-Малікі — 19.

Серед сунітського населення також не існує одного лідера чи політичної партії, яка б користувалася впливом більшості сунітів. Цей сегмент іракського суспільства зосереджений у так званому сунітському трикутнику на заході країни. Свого часу саме ці території були під контролем ІДІЛ. Хтось підтримував бойовиків Ісламської держави, сприймаючи її як спосіб відновити втрачені після розгрому Саддама Хусейна позиції, хтось навпаки — діяв спільно з іракською армією. Як наслідок, найвпливовіші сунітські племена джубур, шаммар, дулейм зараз розколоті і не спромоглися виробити єдиної позиції, а велика кількість племінних лідерів або загинула, або ув’язнена. Єдина помітна сунітська сила, яка має шанси отримати вагому фракцію у парламенті — “Ватанія” Іяда Аллаві, може розраховувати максимум на 25 місць.

Від курдів на вибори піде спільний список традиційних важковаговиків автономії: Курдської демократичної партії та Патріотичного союзу Курдистану. Конкуренцію їм складе коаліція на базі опозиційної партії “Горан”. Разом їхній потенціал — максимум 50 мандатів. Втім, як він розподілиться, ще невідомо.

Зовнішній фактор

Хоча за виборами в Іраку стежать в усіх столицях регіону, результати голосування будуть найбільш важливими як мінімум для трьох гравців: Ірану, Саудівської Аравії, а також США.

Іран, хоча і закріпився в Іраку, поступово втрачає свої позиції. Цей процес поступово набирає оберти з 2014 року, коли під тиском невдач у боротьбі з ІДІЛ їхній клієнт Нурі аль-Малікі був змушений піти у відставку. Нинішній прем’єр-міністр намагається балансувати іранський вплив співпрацею з іншими гравцями, у першу чергу, Саудівською Аравією.

Окрім Нурі аль-Малікі, Тегеран може розраховувати і на силу Хаді аль-Амірі, який у свій час навіть воював проти Саддама Хусейна в ірано-іракській війні 1980-1988 рр. Тим не менш, навіть на них Тегеран має обмежений вплив, про що говорить хоча б той факт, що вони навіть не спромоглися сформувати блок і йдуть на вибори окремо. 

Саудівська Аравія різко активізувалася на іракському напрямку наприкінці 2017 року, коли стало зрозуміло, що з ІДІЛ остаточно покінчено. У своїх спробах закріпити за собою важелі впливу в Іраку, саудити традиційно опираються на сунітів. В хід ідуть звичні для саудівців спроби усе вирішити грошима: десь через інвестиційні проекти з відбудови інфраструктури, а десь через прямий підкуп тих чи інших племінних лідерів.

Зокрема, королівство 24 квітня оголосило про намір інвестувати в сільське господарство провінції Анбар, яка найбільше постраждала від бойових дій проти ІДІЛ. Мова йде про 2,5 млн акрів сільськогосподарських угідь.

Розуміючи слабкість ставки лише на цей сегмент, саудівці також намагаються налагодити контакти і з незадоволеними шиїтськими фракціями. Ключовою фігурою для КСА у цьому плані є шиїтський проповідник Муктада ас-Садр. Початок співробітництву було покладено у серпні минулого року — він відвідав з візитом Ер-Ріяд, де в обмін на припинення протестів проти прем’єра, об’єктивно вигідного саудівцям, отримав великі фінансові пожертвування.

Із трьох сторін, що мають найбільший вплив на події в Іраку, залишилися США. Для Вашингтону збереження на посаді глави уряду діючого прем’єр-міністра є найменшим злом. Як мінімум це дозволить мати на території Іраку плацдарм для дій проти Тегерану. Варто нагадати, що у день, коли відбудуться вибори, Трамп має оголосити своє рішення щодо ядерної угоди з Іраном. Після публікації викраденого ізраїльською розвідкою архіву документів, які проливають світло на розробку ісламською республікою ядерної зброї, зростає ймовірність того, що воно буде жорстким.

З огляду на це, у Вашингтоні із занепокоєнням спостерігають за спробами Ірану забезпечити перевагу своїм клієнтам.

— У нас є тривожні докази того, що Іран намагається впливати, використовуючи гроші, на вибори в Іраку. Ці гроші використовуються для впливу на кандидатів, для впливу на голосування, — заявив 16 березня міністр оборони США Джеймс Метіс.

Хто б не очолив новий уряд, у нього буде багато роботи: реінтеграція сунітів у політичне життя Іраку, аби не з’явилася яка-небудь нова “Ісламська держава”, реформи і диверсифікація економіки та необхідність втриматися від втягування в ірано-американський конфлікт.

Вже зараз зрозуміло, що новий склад іракського парламенту буде доволі різношерстим і коаліційні перемовини проводитимуться за участі всіх сторін, як ми це зараз спостерігаємо в Італії. В такій ситуації збільшується ризик того, що вони затягнуться і Ірак буде на декілька місяців паралізований. На фоні подій, які розвиваються у регіоні, така тимчасова недієздатність може бути фатальною.

Роман Кот

QHA