КИЇВ (QHA) -

Україна має системно документувати факти воєнних злочинів у зоні конфлікту на Донбасі, проводити власні розслідування, ідентифікувати злочинців, судити і затримувати їх або оголошувати у міжнародний розшук. Це посилить позицію держави під час подальших судових суперечок у Міжнародному кримінальному суді і не дозволить Росії зробити Україну безпідставно винною в уявних чи реальних воєнних злочинах.

Таку думку висловив правозахисник Ярополк Бриних під час презентації доповіді міжнародної моніторингової місії на сході України «Живемо як у резервації», передає кореспондент QHA.

За словами правозахисника, небезпека полягає в тому, що відпочатку конфлікту Росія прискіпливо фіксує усі реальні та уявні приклади можливих воєнних злочинів з боку України, тоді як в Україні такої системної фіксації і розслідувань не ведеться, за винятком окремих розслідувань з боку правоохоронців та моніторингової роботи громадських організацій. Тож може статися так, що за декілька років у Міжнародному кримінальному суді Україна просто не матиме, що конкретно пред’явити в якості свідчення злочинів окупантів на Донбасі. На відміну від Росії, яка таку доказову базу активно збирає і матиме можливість публічно звинувачувати Україну в усьому, що відбувається і на підконтрольних їй, і на непідконтрольних територіях.

— Російська Федерація документує можливі порушення з боку України під час обстрілу чи ведення боїв на території, підконтрольній ЛДНР. Вона їх постійно розслідує, постійно фіксує, і через рік-два-три-п'ять Російській Федерації є що представити, є в чому публічно звинуватити Україну. А Україні, окрім дій міжнародних громадських організацій, окрім дій міжнародних моніторингових місій буде фактично нічого представити публічно. І вона виявиться винуватцем воєнних злочинів, які чиняться на території всієї країни — і окупованої, і контрольованої українським урядом. 

Щоб не допустити такого розвитку подій, українські компетентні органи мають вже зараз проводити моніторингові місії і документувати порушення. Бриних акцентує, що необхідно стимулювати державу до того, щоб вона проводила власні розслідування, власну фіксацію, ідентифікувала злочинців, які можуть бути відповідальними за ті чи інші види воєнних злочинів, та оголошувала їх у міжнародний розшук, якщо їх немає можливості затримати в Україні.

За його словами, держава частково проводить таку роботу, і час від часу можна натрапити на повідомлення, що СБУ затримала того чи іншого підозрюваного у тортурах чи в інших воєнних злочинах. Проте, на жаль, це відбувається не дуже системно, хоча Генпрокуратура і відкрила торік підрозділ документування воєнних злочинів на Донбасі.

Ярополк Бриних додав, що на сьогодні відповідний моніторинг проводять громадські організації. Приміром, організація Truth Houhds (Україна) за 2017 рік зафіксувала 209 воєнних злочинів на Донбасі, які пов’язані з обстрілами. Він звернув увагу, що з тих десятків чи сотень обстрілів, про які повідомляється і які відбуваються у регіоні, лише 209 можуть вважатися воєнним злочином. Як приклад правозахисник назвав обстріл селища Новолуганське, яке 18 грудня 2017 року зафіксувала моніторингова місія «ВостокSOS» і яке знайшло відображення у вищезгаданій доповіді. Тоді бойовики так званої «ДНР» обстріляли з РСЗВ «Град» підконтрольне уряду селище Новолуганське, хоча за міжнародним правом, така РСЗВ є зброєю невибіркової дії і заборонена до використання для обстрілів населених пунктів та цивільної забудови, навіть якщо у цих населених пунктах дислокуються сили противника.

— РСЗВ "Град" можна використовувати лише проти сил противника, які розташовані десь у чистому полі, де немає ні шкіл, ні садочків, тому що школи і садочки атакувати заборонено всіма міжнародними договорами і міжнародним гуманітарним правом, пояснив правозахисник.

У коментарі агентству QHA, Ярополк Бриних розповів, що починаючи з вересня 2014 — січень 2017 року він працював у міжнародних місіях з документування воєнних злочинів. І ці організації, які складалися з 10–15 чоловік, змогли задокументувати близько тисячі воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Зокрема, їм вдалося ідентифікувати злочинців, які катували людей у підвалах колишнього СБУ в окупованому Донецьку.

Треба ідентифікувати злочинців, які вчиняли конкретні злочини. На прикладі громадських організацій, а я сам цим займався, за допомогою документації та отримання свідчень потерпілих у нас була змога ідентифікувати конкретних злочинців, відповідальних, скажімо, за тортури у приміщенні СБУ на Щорса в Донецьку. Це було близько п’яти осіб, яких ми ідентифікували конкретно — ім’я, прізвище, по-батькові, дата народження і яких можна знайти. І це маленька громадська організація.

За його словами, є досить широкий перелік дій, які підпадають під визначення «воєнний злочин», і які зараз українські правоохоронні органи мають відстежувати і розслідувати. Причому, по можливості, варто це робити як стосовно випадків на непідконтрольній території, так і на контрольованій урядом. Об’єктивне розслідування у багатьох випадках в подальшому  дозволить спростовувати необгрунтовані або явно надумані звинувачення з боку Російської Федерації.

— Тортури, невибіркові обстріли цивільної забудови, захоплення захищених міжнародним правом об’єктів, незалежно від того, яка сторона захоплювала. Захищені об’єкти це школи, медичні об’єкти, релігійні заклади. Атаки та переслідування активістів, це те, що також відбувається в Криму з боку Російської Федерації. Це також Україна може розслідувати і, наскільки я знаю, прокуратура АР Крим фіксує такі злочини. Також це незаконні ув’язнення, запроторення у в’язниці без повідомлення родичів. Усі ці випадки — можуть кваліфікуватися як воєнні злочини, їх треба фіксувати.

Причому, навіть якщо в українських правоохоронних органів немає можливості виїхати на тимчасово окуповану територію, щоб задокументувати злочин, дуже важливо отримати покази хоча б свідків чи потерпілих. Скажімо, документування на місці таких злочинів, як завдання суттєвої шкоди довкіллю і цивільному населенню внаслідок затоплення шахт на окупованих територіях, наразі неможливе, оскільки немає можливості потрапити туди. Однак є можливість як мінімум отримати свідчення людей, які проживають у тих регіонах.

— Якщо відверто, я давно мрію про документування таких випадків, але для цього треба потрапити на окуповану територію, а поки це неможливо. Таке затоплення шахт може бути воєнним злочином, якщо по-перше, довести, що таке затоплення було, а по-друге, що воно завдало шкоди довкіллю і великій кількості цивільного населення. Це треба доводити факти, виїжджати на місце, брати проби води, проби грунту, свідчення людей. Для Міжнародного кримінального суду свідчення потерпілих чи очевидців — це основа.

Правозахиник також висловив упевненість, що держава має достатню кількість ресурсу, щоб документувати і розслідувати згадані воєнні злочини в зоні конфлікту на Донбасі.

Раніше повідомлялось, що на окупованій частині Донбасу підтоплено 36 шахт.

Нагадаємо також, що у січні 2017 року Україна подала до Міжнародного суду ООН позов з метою притягти Російську Федерацію до відповідальності за порушення Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації.

Окрім того, на сьогодні до Європейського суду з прав людини Україною подано 5 позовів проти Росії за агресію в Криму і на Донбасі.

QHA