КИЇВ (QHA) -

У позові до ЄСПЛ щодо політв’язнів Україна вимагатиме визнати порушення Росією Европейської конвенції з прав людини і цей позов стосуватиметься 68 українських громадян, які були незаконно засуджені російськими судами за надуманими звинуваченнями.

Як передає кореспондент QHA, заступник міністра юстиції України — Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина повідомив у інтерв’ю журналістам про деталі нового міждержавного позову проти Росії — за порушення прав українських громадян у першу чергу засуджених в Криму, а також тих, хто був незаконно засуджений і відбуває покарання на території РФ чи по кому зараз тривають судові розгляди.

— Це буде позовна заява про визнання порушення Росією низки статей Європейської конвенції з прав людини. Там досить велика кількість звинувачень. Справа стосується 68 осіб, які пораховані правозахисниками як політв’язні, і до позовної заяви включені конкретні прізвища.

У позові виділено декілька груп осіб, стосовно яких Росія вдалася до політичних переслідувань, які були засуджені російськими судами або щодо яких триває розгляд, і щодо яких були порушені базові статті Конвенції. Як розповів Іван Ліщина, серед категорій потерпілих, яких Україна виділяє у позові — так звані «терористи», тобто ті люди, яких російські суди засудили за політичними мотивами і за надуманими звинуваченнями, але використовуючи при цьому російське антитерористичне законодавство. Серед цих людей є широковідомі прізвища, а також ті, про кого широка громадськість не дуже поінформована.

— Першим був Олег Сенцов, потім так звані «чеченські терористи» Станіслав Клих і Олександр Карпюк, які начебто у 90-х воювали у Чечні. Це також «кримські терористи», яких так назвали вже після анексії — люди, які заїхджали в Крим, і яких росіяни звинуватили, що вони є терористами. Але йдеться не лише про затриманих в Криму. Це і Павло Гриб, який навіть за версією російського слідства один раз у скайп-конференції начебто сказав, що треба в якійсь школі влаштувати вибух. Причому ніяких підтверджень, що він це казав, немає. А Росія для того, щоб його захопити, спланувала цілу спецоперацію, коли хлопця викликали до Білорусі й там захопили і вивезли до РФ.

Іншу категорію політв’язнів у Мінюсті умовно називають «Правий сектор»: йдеться про громадян України, яких обвинувачують і засуджують за приналежність до організацій, що в Україні є легальними, а в Росії — визнані забороненими, терористичними або екстремістськими. Причому, членство у такій організації може бути реальним, а може бути і надуманим — досить часто росіяни затримують людину і звинувачують її у тому, що вона належить до ПС, хоча насправді це не так.

Схожа ситуація склалася щодо політв’язнів-мусульман, яких звинувачують у приналежності до екстремістських за законами РФ організацій, скажімо, Хізб-ут-Тахрір. Окрім того, в РФ екстремістською також вважається Меджліс кримськотатарського народу. Водночас, в Україні ці організації цілком законні.

Ліщина наголошує, що Росія діє протизаконно, коли засуджує українців-громадян іншої держави, за ті дії, які в Україні цілком відповідають чинному законодавству.

— Варто розуміти, що навіть якщо людина справді є членом «Правого сектору», то будь-яку діяльність вона виконувала в Україні, де ця організація не заборонена. Тобто, росіяни карають українця за те, що він у законній з точки зору українського права організації виконував законні дії власне в Україні. Ще одна схожа категорія — члени кримськотатарських організацій чи просто мусульманських організацій, які не заборонені зараз і ніколи не були заборонені в Україні. А їх звинувачують у тому, що вони є членами терористичної організації, яка стала терористичною навіть після того, як Крим був захоплений Росією.

Іван Ліщина розказав, що інколи доходить до курйозів — в РФ серед заборонених організацій є Українська повстанська армія, яка не існує вже понад 60 років.

— Один з українців звинувачується у тому, що він був членом УПА. Ми дійсно намагалися з’ясувати, чи дійсно УПА зараз існує, ніяких підтверджень цьому не знайшли, але хлопця, якому трохи більше двадцяти років засуджують за те, що він є членом УПА. Це дуже так цікаво, зважаючи на те, що УПА не існує з 1956 року. Виникає питання — власне, чому вони не заборонили якісь інші давні історичні організації, — іронізує заступник глави Мінюсту.  

Уповноважений у справах ЄСПЛ також додав, що у позовній заяві щодо політв’язнів проти РФ фігурують прізвища заступників глави Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза, Ільмі Умерова, а також політв’язня Геннадія Афанасьєва, хоча вони були звільнені після незаконного засудження російськими судами.

Іван Ліщина також роз’яснив, за порушення яких саме статей Європейської конвенції з прав людини, Україна позиватиметься проти РФ до ЄСПЛ у справі політв’язнів.

Зокрема, Росію звинувачують у порушенні ст. 3 Конвеції, яка передбачає заборону катувань, статті 5, що визначає право людини на особисту свободу і недоторканність, а також статті 6 — про право на справедливий суд і статті 7, що забороняє засудження без закону. Дуже яскраво порушення цих статей проявилися у справах Карпюка і Клиха, яких незаконно захопили і у яких свідчення вибили під тортурами. При цьому російський суд не зважив на зізнання обвинувачених у тому, що вони свідчили під катуваннями.

— Українських громадян незаконно захоплюють, тримають під вартою і потім продовжують це тримання незаконно. Ми також показуємо, що щодо цих людей ніякого справедливого суду немає. Наприклад, та ж ситуація з Карпюком і Клихом, коли усі свідчення один проти одного вони давали під тортурами і вони заявляють на суді про це, але російський суд каже, що підтверджень цьому (тортурам) немає і їх засуджують на підставі свідчень, отриманих у результаті катувань. У росіян досить стандартна система — вони когось хапають, піддають тортурам, людина надає якісь свідчення проти себе, когось із його знайомих піддають тортурам, той також підтверджує сфабриковані звинувачення. Взагалі це дуже сильно нагадує московські процеси 30-х рр., коли всі «злочини» підтверджуються свідченнями свідків, отриманими один на одного під тортурами.

Росія також активно порушує статтю 7 Конвенції (яка забороняє засудження без закону) щодо кримських татар, мусульман і українців, які уявно чи реально належать до «Правого сектору», тобто йдеться про приналежність до організацій, законних в Україні, але заборонених в Росії.

— Українець, який перебуває на території України і є членом Правого сектору, нічого не порушує в Україні. А в Росії, якщо його захопили чи він виїхав якимось чином в РФ, то там це виявляється є злочином, за який передбачено дуже серйозне покарання. Людей фактично звинувачують у тих діях, щодо яких у них не було ніяких уявлень, що вони взагалі є незаконними, — акцентує Іван Ліщина.

Окремо Росію звинувачують в порушенні умов тримання обвинувачених під вартою і в низці порушень щодо місць, в яких ці особи утримуються. Наприклад тих, хто був захоплений в Криму і проживав усе життя в Криму, засуджують і відправляють відбувати покарання на територію іншої дердави — скажімо, до Сибіру. Тобто, людей відривають їх від більш-менш якоїсь звичної обстановки і це є порушенням Конвенції. Така ж ситуація склалася стосовно громадян України, які взагалі проживали усе життя в інших регіонах України, але були засуджені російським судом і вивезені до РФ для відбування покарання.

Ліщина також нагадав, що відповідно до Конвенції Ради Європи Україна вимагає від РФ, щоб засуджених російським судом українців передали в Україну для відбування покарання, однак Росія без будь-яких пояснень відмовляє у цьому. Або пояснення полягає у тому, зокрема щодо кримчан, що він чи вона офіційно не відмовилися від російського громадянства і відповідно є громадянами РФ і не підпадають під дію цієї Конвенції.

Як повідомляло QHA, Україна наступного тижня планує подати до ЄСПЛ новий міждержавний позов проти Росії — за порушення європейської Конвенції про захист прав людини, або як широко його називають — про захист прав політв’язнів.

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод уряди держав — членів Ради Європи підписали 4 листопада 1950 року. В Україні Конвенція ратифікована 17 липня 1997 року, а набула чинності з 11 вересня 1997 року.

На сьогодні ЄСПЛ розглядає три справи "Україна проти Росії": донбаську, кримську і справу про незаконне вивезення дітей з Донбасу в 2014 році.

QHA