КИЇВ (QHA) -

Голова робочої групи з питань реформування прокуратури Валентина Теличенко в ефірі Радіо Hayat розповіла журналістові Олександру Вороніну про реформу прокуратури, боротьбу з хабарництвом, справи проти Росії в міжнародних судах та розслідування фактів депортації кримських татар у 1944 році.

Радіо Hayat: Чи можна сказати, що в Україні відбуваються реформи? Чи вони тільки проголошуються?

Валентина Теличенко: Звичайно, в Україні реформи відбуваються. Але важливо розуміти – що таке реформи, з чого вони складаються і в чому полягають. Так само важливо розуміти, коли ж ми відчуємо на собі позитивні їх наслідки.

Отже, що таке реформи? Це зміни законодавства, які необхідні для більш ефективної роботи того чи іншого органу, і зміна культури кадрового складу цього органу. Щоб основна мета працівників була – робити те, що вони повинні, а не красти чи збагачуватися.

Якщо говорити про систему прокуратури, то законодавство змінилося ще кілька років тому. З 2012-го року ми маємо новий Кримінально-процесуальний кодекс, який робили за участю західних експертів. Але нічого немає бездоганного в світі, і в цьому Кодексі є низка питань, які варто вдосконалювати. Більше того, інколи ми тільки з досвіту уявляємо, що саме потрібно вдосконалювати.

Інша частина реформа – зміна інституційної культури. Це та сфера, яку швидко виконати не можна. Тому що всі ми люди і розуміємо, що є звички. Я готова зробити висновок про те, що зараз розпочалися зміни інституційної культури. І люстрація, яка мала місце після Революції Гідності, стала сигналом того, що втратили свої посади ті, хто діяв незаконно, і перевірка, яка стосувалася невідповідностей статків заробіткам, і електронне декларування, яке дає можливість продовжити цей процес, – все це сприяє більш ефективному очищенню кадрів прокуратури.

Радіо Hayat: Чому не було багато показових процесів над корумпованими працівниками прокуратури і судів?

Валентина Теличенко: Якщо порівняти від року до року, починаючи з 2014-го, кількість проваджень досудового розслідування, які є в роботі, кількість справ, які направлено в суд, кількість затриманих хабарників просто вражає. Зараз ми щотижня маємо кілька затриманих хабарників. Раніше таке не можна було навіть уявити.  

Радіо Hayat: Чому виникла ідея реформи прокуратури? Чи вона йде в контексті загального реформування наших правоохоронних органів?

Валентина Теличенко: Ще з радянського минулого ми успадкували прокуратуру, яка мала функцію нагляду. Ця функція нагляду давала надзвичайно широкі можливості працівникам прокуратури перевіряти кого завгодно і як завгодно – прискіпливо і глибоко, і без будь-якого приводу, бо привід можна було вигадати. Звичайно, кожна така перевірка могла закінчуватися поганими наслідками  для особи чи бізнесу, вона могла закінчуватися незаконним збагаченням для тих, хто проводить перевірку. Таким чином прокуратура перетворилася на монстра, на орган, в якому працювала спеціальна каста, яка не допускала чужих, бо можливості для збагачення там були надзвичайно великі. Ба більше, оскільки прокуратура могла гарантувати захист своїм членам касти в кримінальних провадженнях, то було дуже безпечно збагачуватися незаконним шляхом для працівників прокуратури. Ми знаємо, що в спеціальній установі для відбування покарання правоохоронцями не відбував покарання жоден прокурор і жоден суддя. Зараз ситуація змінилася – в місцях відбування покарань є і прокурори, і судді.

Отже, діставши від Радянського Союзу такого монстра, виникла необхідність його реформувати, і реформування відбулося ще до того, як ми отримали відповідний закон від нашого парламенту, а саме коли було виключено функцію нагляду з повноважень прокуратури ще зі старого закону.

Радіо Hayat: Ви очолюєте робочу групу з реформи органів прокуратури. Хто туди входить, як вона комплектувалася, як часто ви проводити свої засідання і чи є у вас якісь дискусії, які не завжди корелюються з позицією нинішнього керівництва Генеральної прокуратури?

Валентина Теличенко: Робоча група не працює так ефективно і успішно, як я б хотіла це бачити. В її склад входить низка громадських активістів, також з нею співпрацюють працівники прокуратури. Це взагалі випробування одного з інструментів, як впливати на роботу прокуратури. Сьогодні генеральний прокурор дослухається до думки не когось одного, він чує, наскільки я бачу, інформацію з різних джерел. Саме через це цінність такої робочої групи нівелюється, що не є погано, адже достукатися до прокурора можна різними каналами та шляхами. Але тут  треба стукати не тільки до самого генерального прокурора, треба стукати так само і до суспільства, роз’яснюючи ази правової грамотності. Суспільство мусить усвідомлювати, що функції нагляду в прокуратурі немає і не потрібно з будь-якого приводу до неї звертатися. Вона не є тим органом, який вирішує всі проблеми, вона не має права нікого перевіряти поза межами кримінального провадження. Більш того, кримінальними провадженнями займається поліція, якщо говорити про звичайне рутинне життя громадян.

Крім того, потрібно вчити суспільство знати про презумпцію невинуватості, бо ми маємо таку фантастичну ситуацію: з одного боку суспільство декларує свою неповагу до судових органів та суддів, а з іншого боку – з приводу і без приводу всі хочуть йти до суду, щоб він сказав, хто правий.

Радіо Hayat: Як ви вважаєте, чи є якась перспектива тиску на Росію, окрім того тиску від Міжнародного суду ООН, який поки що прийняв рішення лише по двох конвенціях?

Валентина Теличенко: Україна звернулася до Європейського суду проти Росії, і там є кілька справ «Україна проти Росії», які стосуються різних обставин, і які в тому числі пов’язані з окупацією Криму. Я переконана, що наша держава ці всі справи виграє. Як на це зреагує Російська Федерація, не беруся прогнозувати. Тим не менше, я впевнена, що Крим рано чи пізно буде кримськотатарським, і з великою ймовірністю – у складі України.

Радіо Hayat: Торкнімося теми депортації кримських татар в 1944-му році. Я знаю, що оголошену кримінальну справу проти винуватців депортації. Звичайно, всі організатори в іншому світі, але, можливо, якісь виконавці залишилися. Чи дійсно є юридична підстава запроваджувати таку кримінальну справу?

Валентина Теличенко: Йдеться про те, що Україна ще в 2015-му році в листопаді визнала депортацію кримських татар у травні 1944-го року геноцидом. Геноцид, відповідно до Кримінального кодексу України, – це є злочин, для якого немає строку давності. Я переконана, що Україна просто зобов’язана забезпечити належне розслідування цього злочину.

Це вже не прецедент в Україні. Свого часу Голодомор 1933-го року було визнано геноцидом. Слідчі Служби безпеки України провели фантастичне розслідування. Єдина проблема виникла в тому, що вони закінчили своє розслідування приблизно тоді, коли закінчувався мандат Віктора Ющенка як  президента. І далі цю справу не було розглянуто належним чином. Розуміючи, що політичне керівництво поміняється, апеляційний суд міста Києва зробив постанову на етапі досудового слідства, якою припинив провадження в цій справі, вказавши, що доказів достатньо вважати, що вину доведено. А суд не мав права робити цього на етапі попереднього розгляду. Треба було б повернутися до справи Голодомору 33-го року і забезпечити повноцінний її розгляд у суді, попри те, що в живих немає підсудних.

Так само потрібно зібрати всі матеріали і провести повноцінне розслідування депортації 44-го року, і забезпечити у відкритому судовому засіданні повноцінний розгляд, допитати  тих свідків, які ще залишилися живі, оголосити ті матеріальні докази і документи, які дійшли до нас з тих часів.

Радіо Hayat: Хто буде відповідачем?

Валентина Теличенко: Відповідачі вже покійні, але в них є нащадки, які можуть самі обрати захисників своїм предкам, якщо виявлять бажання. Якщо вони такого бажання не виявлять, то держава сама може призначити їм захисників.

Отже, я дуже вітаю, що Генеральна прокуратура розслідує злочин щодо геноциду 1944-го року.

Радіо Hayat: Поговорімо про роботу прокуратури АР Крим, яка зараз займається тим, що збирає матеріали на тих колаборантів, які зрадили державній присязі України. Коли Крим буде повернуто, як ми будемо врегульовувати цю відповідальність, адже, очевидно, що колективної відповідальності бути не може?

Валентина Теличенко: Так, відповідальність може бути тільки індивідуальною. І тільки суд може вирішувати, де були чи не були вчинені злочинні дії конкретною особою. Я далека від того, щоб розповідати, що коли повернеться Крим, ми всіх будемо судити. Звичайно, не буде ніякого тотального жаху. Крім того, довести вину потрібно буде в суді, і це не так просто – довести вину кожного колаборанта. І не всі вироки суду будуть нашому суспільству до душі. Тому що наше суспільство дуже легко сьогодні призначає винних. І може бути таке, що особа, яку я дуже не поважаю, і яка, на мою думку, вчиняла корупційні дії, буде виправдана в суді, тому що правоохоронці не зможуть довести її вину, і покарана вона не буде.  Таке життя.

Радіо Hayat: Скільки реформа прокуратури може зайняти часу і чи потрібне якесь додаткове законодавче забезпечення?

Валентина Теличенко: Всі законодавчі зміни вже було зроблено. В цій частині реформа вже завершилася, а далі ми перебуваємо в стані удосконалення і покращення різноманітних механізмів і умов. Ми повинні просто зрозуміти, що реформа – це глибока зміна, прокуратура припинила бути всемогутнім органом. Всі інші зміни будуть тривати довший час, покращення буде поступовим, і вона має тривати весь час, адже ми постійно прагнемо чогось кращого.  

Джерело: Радіо Hayat

QHA