КИЇВ (QHA) -

15 квітня у Чорногорії відбулися президентські вибори, на яких переміг досвідчений Міло Джукановіч з 53,9% голосів. Це один з найдосвідченіших чорногорських політиків. Окрім шести каденцій прем’єр-міністра, він уже встиг побути і на посту глави держави у 1998 — 2002 рр. По суті, Джукановіч майже безперервно перебуває при владі у Чорногорії протягом усієї її сучасної історії і те, що країна вступила до НАТО минулого року — багато в чому саме його заслуга.

— Це є підтвердженням рішення Чорногорії продовжити свій європейський шлях, який приведе нас до повного членства у ЄС, — заявив Джукановіч на прес-конференції за підсумками виборів.

Сам Джукановіч у 2016 році офіційно заявив про завершення політичної кар’єри, нібито через втому від такого публічного життя. Тому його висування було досить несподіваним. На відміну від усіх попередніх президентських волевиявлень у Чорногорії, практично до самого дедлайну подання кандидатур не було відомо, хто саме від правлячої Демократичної партії соціалістів буде висунутий на президентську гонку, що навіть породило спекуляції на тему розколу в партії. Його головним конкурентом всередині партії була Міліца Пеянович-Джуришіч — екс-міністр оборони і посол Чорногорії у США.

Тим не менш, Джукановіч повернувся і завдання перед ним складні.

Старий контрабандист

Джукановіч — чудовий приклад політика-опортуніста, звиклого призвичаюватися до змін навколо. У свій час він був активним прихильником єдності Югославії. Будучи членом правлячого Союзу комуністів Чорногорії з 1979 року, Джукановіч переконував, що є спочатку югославом, а вже потім чорногорцем. Він підтримував Бєлград навіть тоді, коли у Хорватії та Боснії і Герцеговині палала війна за від’єднання.

Пізніше, у часи його першого президентства, коли Сербія була ослаблена, і особливо після відходу Слободана Мілошевича у 2000 році, він без проблем переорієнтувався на Захід. За його президентства розпочався курс на відновлення незалежності Чорногорії, а у 2006 році Джукановіч був одним із тих, хто ініціював проведення референдуму про вихід Чорногорії із Союзної республіки Югославія.

Само собою, таке довге перебування при владі не обійшлося без певних перекосів та побічних ефектів як то непотизм, утворення пулу наближених бізнесменів та корупція. Він навіть був одним із підозрюваних у справі про організацію контрабанди цигарок з Чорногорії наприкінці 90-х рр., що проводилася італійськими правоохоронцями. Щоправда, у 2009 році справу було закрито через дипломатичний імунітет Джукановіча.

Тим не менш, пересічні громадяни, як видно з результатів президентського голосування, високо оцінюють його правління.

Проросійські опоненти

Головним суперником тепер уже президента на виборах був бізнесмен, колишній депутат та правозахисник Младен Бояніч, який зміг об’єднати навколо себе більшість опозиційних партій. Він отримав 33,4% голосів.

Серед іншого, його перемога могла б призвести до низки негативних наслідків. Річ у тім, що зараз Чорногорія є однією з найбільш антиросійськи налаштованих країн на Балканах. На відміну від більшості інших балканських країн, Чорногорія у 2014 році приєдналася до антиросійських санкцій за анексію Криму та агресію на Донбасі. У квітні минулого року багато галасу наробила історія з викриттям спроби державного перевороту з метою зупинити вступ Чорногорії до НАТО. Зясувалося, що його зрежисерували російські спецслужби. Згодом Росія заборонила в’їзд на свою територію чорногорським прем’єру, спікеру парламента і 46 депутатам, які голосували за вступ до НАТО. Подгориця у свою чергу заборонила в’їзд 149 росіянам, серед яких такі одіозні фігури як Дмитро Рогозін, Констянтин Малофеєв і Микола Патрушев. А зовсім нещодавно Подгориця приєдналася до інших європейських країн, виславши одного російського дипломата у відповідь на отруєння Сергія Скрипаля.

Бояніч, як і Джукановіч, підтримує вступ до ЄС, але з острахом ставиться до членства країни в НАТО. Під час передвиборної кампанії від його штабу звучали посили щодо замороження членства в альянсі, або принаймні проведення референдуму щодо цього питання. Окрім того, він виступає за те, щоб Чорногорія відмовилася від антиросійських санкцій.

Цілі та завдання

Першим завданням для Джукановіча і партії є необхідність перемоги на ще одних виборах. 27 травня відбудуться місцеві вибори у столиці країни Подгориці, а там проживає близько третини усього населення країни. Втім, це не видається складним завданням.

Головним же завданням президента під час цієї каденції буде євроінтеграція. Як писало QHA, 6 лютого Єврокомісія затвердила оновлену стратегію розширення ЄС та інтеграції західно-балканських країн, яка передбачає можливість вступу до ЄС Чорногорії та Болгарії у 2025 році. Хоча тут у Подгориці ще багато роботи, сам Джукановіч схоже готовий до інтенсивної роботи. На першій після виборів прес-конференції Джукановіч вже пообіцяв, що за свій строк правління доб’ється вступу Чорногорії до ЄС.

— Я впевнений, що ми виправдовуємо надії наших громадян і найближчі п'ять років зробимо цей останній крок, — заявив він 16 квітня.

На порядку денному, окрім реформ у більшості сфер, врегулювання прикордонних суперечок. Якраз напередодні виборів у Чорногорії вдалося вирішити питання кордону з Косово. Угода про демаркацію кордону з краєм вже давно була підписана, але косовський парламент раніше відмовлявся її ратифікувати. Здавалося б безвихідну ситуацію вдалося владнати за сприяння ЄС, який пригрозив заблокувати надання безвізу для Косово.

На допомогу ЄС зможе розраховувати і в суперечці з Хорватією навколо морського кордону, але для цього буде потрібна політична воля у самій Подгориці.

Наступні декілька років будуть для Чорногорії надзвичайно важливим періодом, за який країна має остаточно повернутися до європейської сім’ї. І Джукановіч з його авторитетом всередині країни, аби проштовхнути непопулярні речі, та зв’язками у Європі, як ніхто інший підходить для цього.

Роман Кот

QHA