КИЇВ (QHA) -

Дострокові парламентські та президентські вибори в Туреччині ознаменували нову сторінку в історії Туреччини. Новий-старий президент Реджеп Таїп Ердоган керуватиме країною опираючись на значно більші повноваження. Нагадаємо, що відповідно до змін у конституцію Туреччини, які були затверджені на референдумі у квітні минулого року, країна перейде від парламентської до президентської республіки. Зокрема, президент стане главою виконавчої влади, а посаду прем'єр-міністра скасують. Окрім того, будуть створені посади віце-президентів, яких призначатиме особисто глава держави. Парламенту ж залишиться ухвалювати закони і бюджет. З огляду на це, вибори були для опозиції останнім шансом змінити існуючий в Туреччині політичний статус-кво. Цей шанс вона проґавила.

Без другого туру

Реджеп Таїп Ердоган йшов на дострокові вибори упевнено. Упевнено він і переміг, отримавши 52,5% голосів. Його суперники Мухаррем Індже від республіканської народної партії  — 30,6%, Мераль Акшенер від Хорошої партії — 7,3%, а Салахаттін Демірташ від прокурдської Демократичної партії народів, який зараз перебуває за гратами — 8,3 % голосів виборців.

Головний суперник Ердогана Мухаррем Індже вже визнав свою поразку, щоправда назвавши вибори нечесними, оскільки 90% ЗМІ контролюються представниками правлячої партії справедливості та розвитку.

Тим не менш, перемога у першому турі стала несподіванкою. Буквально за тиждень до того, і представники правлячої Партії справедливості та розвитку, і опозиціонери на основі опитувань стовідсотково пророкували другий тур. І на це були свої причини: і ознаки сповільнення зростання економіки, що проявилися у рекордному падінні ліри, і спроможність опозиції об’єднатися проти діючого президента.

Одним з ключових факторів такого успіху президента стала мобілізація його ядерного електорату. Явка під час виборів склала неймовірні для України та й більшості розвинутих країн 87%, тобто, команді президента вдалося мобілізувати своїх прихильників прийти на дільниці, а не відсидітися вдома, знаючи, що президент переможе й без них.

Окрім того, досить вдалим кроком стало залучення Ердоганом на фінальному етапі першої жінки прем’єр-міністра Туреччини Чіллер Тансу. Також він використовував той же порядок денний, що і його супротивники, зокрема обіцянку відмінити надзвичайний стан, який діє більше двох років з моменту невдалого перевороту в липні 2016 року.

У свою чергу, опозиція так і не спромоглася відбити електорат в Ердогана. Протягом практично усієї виборчої кампанії його рейтинг залишався стабільно в коридорі 40-45%, хоча й не таким високим, як показали остаточні результати голосування.

Натомість серед об’єднаної опозиції ми побачили перетікання голосів і консолідацію виборців навколо Мухаррема Індже. Якщо на початку травня Мухаррем Індже міг розраховувати на 18,9%, Мераль Акшенер — 17,6%, і Селахаттін Демірташ — 9,7%, то вибори показали ріст рейтингу лише в кандидата від НРП, від Акшенер же втекло близько 10% прихильників і більше 2% від Демірташа.

Несподіванка у парламенті

Якщо перемога у президентській гонці для Ердогана і компанії є безсумнівною, то з парламентськими виборами усе далеко не так однозначно.

За їхніми результатами, правляча Партія справедливості та розвитку отримала 42,5%. Окрім неї у парламент проходять: партнер ПСР по альянсу — Партія націоналістичного руху (ПНР) — 11,1%, головна опозиційна Республіканська народна партія — 22,6%, Демократична партія народів  — 11,6%, і Хороша партія — 10%. Розподіл голосів у парламенті матиме такий вигляд: АКР — 295, НРП — 147, ДПН — 67, ПНР — 48 і Хороша партія — 43 мандати.

Таким чином, офіційно у парламентських виборах переміг “Народний блок” у складі ПСР та ПНР, який отримав 53% голосів. Однак, проблема у тому, що сама Партія справедливості та розвитку отримала чи не найгірший результат з моменту свого приходу до влади у 2002 році, втративши 7% порівняно з попередніми виборами 2015 року.

У той же час партнери Ердогана з ПНР “вистрелили”. Це стало головним сюрпризом виборів, адже усі результати соціологічних опитувань пророкували їм 5-7%. При цьому під час усієї виборчої кампанії партія була малоактивною і робила акцент швидше на своїй близькості з ПСР, навіть не намагаючись виходити на чуже електоральне поле. Це й зіграло злий жарт з Ердоганом і компанією. ПНР отримала додаткові голоси якраз від тих виборців, які раніше голосували за правлячу партію, а зараз бачать в націоналістах альтернативу і баланс Ердогану.

Важливо й те, що до парламенту пройшла ліва прокурдська ДПН. Перед виборами вона балансувала на межі проходження і у випадку її провалу, 10 відсотків голосів дісталося б порівну всім тим, хто пройшов до парламенту. Цього не сталося.

У підсумку, Туреччина отримала президента з супер повноваженнями, який опирається на формальну більшість у парламенті. Усе це сприятиме продовженню усталеного курсу країни. Щоправда, тепер із ще більшим акцентом на націоналізм. Сильне представництво ПНР у парламенті — головний фактор, який буде цьому сприяти.

Роман Кот

QHA