КИЇВ (QHA) -

Вадим Трюхан, експерт з міжнародного та європейського права, голова правління ГО «Європейський Рух України» вважає, що шанси України в Міжнародному суді ООН є оптимістичними і сподівається, що 19 квітня суд частково або й повністю задовольнить вимоги України про введення тимчасових захисних заходів. Про це він сказав сьогодні на прес-конференції, присвяченій обговоренню наступного засідання Міжнародного суду ООН, де буде винесене рішення щодо захисних заходів, введення яких Україна вимагає в своєму позові до Російської Федерації.

Передумовою для оптимізму експерт вважає зокрема те, що суд не став затягувати із прийняттям рішення і має намір винести його трохи більше, ніж через місяць після проведення слухань.

— Я тут оптиміст, я вважаю, що або повністю, або частково вимоги української сторони будуть Міжнародним судом задоволені. Для мене як юриста-міжнародника стало приємною несподіванкою, що дата оголошення цього рішення виявилась такою неочікувано ранньою. Навіть експерти-міжнародники і знані юристи не очікували, що через місяць і 9 днів після попередніх слухань ми отримаємо це попереднє рішення. Це свідчить про те, що суд не має намірів затягувати цю справу, — повідомив Трюхан.

Говорячи про перспективи розгляду справи, експерт спрогнозував, що рішення по суті справи «Україна vs Росія» Міжнародний суд ООН, ймовірно, винесе десь через два роки.

— Зазвичай подібні справи розглядаються впродовж 5-7 років. Наприклад, справа Нікарагуа проти США зайняла лише два роки. Залежно від того, як сторони поводитимуться у судовому процесі, ми можемо очікувати рішення суду по суті справи десь орієнтовно через два роки плюс-мінус.

Повертаючись до захисних вимог, щодо задоволення яких суд має винести рішення 19 квітня, експерт нагадав, що Україна висунула два блоки вимог, щоб припинити порушення з боку РФ на окупованій території, до того моменту, як суд винесе рішення по суті справи.

В контексті вимог дотримання Конвенції про заборону фінансування тероризму Україна просить, щоб Росія утрималася від будь-яких дій, які можуть погіршити ситуацію, що виникла у зв'язку із цією суперечкою, або розширити предмет суперечки, що призведе до ускладнення прийняття рішення щодо нього. Україна вимагає можливості здійснювати належний контроль за своїми кордонами, щоб запобігти подальшим актам фінансування тероризму, зокрема поставкам зброї з території РФ на територію України, а також зупинити будь-яке надходження з території РФ грошей, зброї, транспортних засобів, обладнання окремим особам або групам, які залучені або можуть бути залучені до терористичних актів проти цивільного населення на території України. Крім того, Україна вимагає вжити всіх заходів, наявних у розпорядженні РФ, щоб будь-які організовані групи, які вже діють на території України, що раніше отримали з території РФ гроші, зброю, обладнання тощо, утрималися від терористичних актів.

Другий блок вимог стосується Конвенції про усунення будь-яких форм расової дискримінації, зокрема Україна вимагає від суду змусити РФ утриматись від будь-яких дій і проявів расової дискримінації стосовно населення чи установ на території, що перебуває під ефективним контролем РФ, зокрема у Криму. Також Україна вимагає припинити політичний і культурний тиск на кримськотатарський народ — зокрема скасувати заборону Меджлісу кримськотатарського народу. Паралельно від РФ вимагається вжити заходів, щоби припинити випадки зникнення осіб кримськотатарської національності та оперативно розслідувати випадки, коли викрадалися представники кримськотатарського народу, і окремих з них знаходили вбитими або доля яких досі невідома. Крім того, Росія повинна утриматися від актів політичного і культурного тиску проти етнічних українців у Криму, скасувавши обмеження на навчання українською мовою тощо.

Вадим Трюхан нагадав, що Російська Федерація під час слухань заперечила претензії української сторони і попросила суд відхилити прохання України про запровадження тимчасових заходів.

За словами експерта, 19 квітня можливі три варіанти рішення: суд повністю задовольнить вимоги України; суд повністю відхилить вимоги України; суд  частково задовольнить вимоги України. Найімовірнішим варіантом він назвав повне або часткове задоволення вимог України про застосування тимчасових захисних заходів. Експерт також зауважив, що у разі часткового задоволення доволі складно передбачити, які саме вимоги будуть задоволені, але ймовірно, що йтиметься про найбільш кричущі випадки, пов'язані з поставками зброї, відправкою найманців тощо. 

Вадим Трюхан наголосив, що незалежно від того, яке рішення буде ухвалене 19 квітня, найважливішим є сам факт того, що суд прийняв позов України до розгляду і Росія бере участь у цьому процесі.

— Незалежно від того, яким буде рішення щодо застосування тимчасових захисних заходів, сам факт того, що суд прийняв до розгляду позов України, сам факт участі РФ у процесі він уже не піддається сумніву, тому розгляд цього позову по суті матиме місце, — стверджує Трюхан.

Зі свого боку засновник проекту Free Crimea Тарас Березовець зазначив, що в даному випадку Росії не вдалося застосувати свою улюблену стратегію в міжнародних судах — намагання визнати справу непідсудною

— Зусилля РФ у міжнародних судах завжди були спрямовані на те, щоб визнати дану справу непідсудною. Так сталося у судах із Грузією, коли суди не приймали рішення по суті, а просто говорили, що це не стосується компетенцією суду.

Говорячи про подальший перебіг розгляду справи, Вадим Трюхан зазначив, що Україні лишається дочекатися рішення від 19 квітня, і потім вибудовувати свою стратегію, посилюючи аргументи України з тим, щоб отримати в підсумку сприятливе рішення суду.

Зокрема експерт роз’яснив, чому Україна подала до Міжнародного суду ООН позов із вимогою визнати Росію порушником двох конвенцій, а не з вимогою визнати РФ винною у вчиненні агресії проти України. За його словами, у разі подачі позову про визнання Росії агресором був ризик, що РФ могла взагалі відмовитися брати участь у процесі.

— Українському суспільству завжди хотілося вийти на програму максимум щоб суд визнав факт вчинення агресії з боку РФ проти України. Але коли ми говоримо про суд ООН, то тут є дуже серйозний юридичний нюанс якби Україна подавала позов з вимогою визнати дії Росії актом агресії, то в цьому випадку ми би зіткнулись із ситуацією, коли РФ просто не брала б участі у цьому процесі, тому що вона не є учасником міжнародного суду ООН. Тож перед українськими юристами стояло завдання знайти ту арбітражну обмовку в тих міжнародних документах, сторонами яких є і Україна, і РФ.

Вадим Трюхан пояснив, що Україні довелось піти на юридичну хитрість було знайдено дві конвенції, сторонами яких є і Україна ,і РФ, і позов подавався виходячи із завдання України в даному судовому процесі  довести факт неправомірності дій РФ. На його думку, позитивне рішення Міжнародного суду ООН при винесенні рішення по суті дасть Україні підстави вимагати покарання Росії за злочини на території України.

— Безперечно, шансів на те, що суд визнає дії Росії проти України актом агресії вони мінімальні. Але якщо нам вдасться вийти на позитивне рішення щодо цього позову  це буде прямий шлях до того, що в України з'являться підстави, аби вимагати покарання і відповідальності РФ за ті злочини, які вона вчиняє на території України, а йдеться про військові злочини та злочини проти людяності.

Вадим Трюхан також висловив думку, що позов України проти РФ до Міжнародного суду ООН не є останнім. Головним завданням України є вийти на подання повноцінного позову проти РФ, в якому Україна вимагала б як визнання факту агресії щодо себе, так  і накладання відповідного покарання на Росію.

— На моє переконання цей позов не є останнім. Раніше чи пізніше завдання України вийти на повноцінний позов до РФ, в якому Україна б вимагала саме встановлення факту агресії і саме вимагала понесення відповідальності Росією як державою та відповідними посадовими особами, які причетні до згаданих злочинів.

Водночас експерт не зміг спрогнозувати, до якої саме міжнародної інституції Україна подасть цей позов. За його словами, йтиметься або про Міжнародний кримінальний суд, або про Міжнародний суд ООН, або про спеціально створений міжнародний трибунал, за аналогією з тим, як це було зроблено для розслідування злочинів проти людяності в Югославії, Косово, деяких африканських конфліктів. Однак, як вважає Вадим Трюхан, можуть існувати певні перешкоди, оскільки Росія відкликала свій підпис під статутом Міжнародного кримінального суду і не є членом Міжнародного суду ООН, крім того сама Україна ще не є учасником Міжнародного кримінального суду.

Експерт також назвав дві суттєві проблеми, які можуть негативно вплинути на відстоювання позиції України у Міжнародному суді ООН. По-перше, відсутність в Україні інституції, яка б забезпечила міжвідомчу координацію та координацію дій у широкому контексті уряду і громадського середовища. Саме ця інституція мала акумулювати докази тих військових злочинів та злочинів проти людяності, які вчиняє Російська Федерація, а також формувати і відстоювати юридичну позицію України у судовому процесі.

— На мою думку, така інституція має бути створена невідкладно. Не може цією координацією займатися заступник міністра, маючи великий блок інших обов'язків. Керувати цим має або окремий заступник міністра МЗС, можливо навіть у статусі спецпредставника президента, який у нас керує зовнішньою політикою, і який був би наділений повноваженнями координувати дії всіх відповідних органів державної влади, зокрема СБУ, МО тощо, — акцентував Вадим Трюхан.

Ще однією проблемою експерт назвав те, що серед юристів, які залучені до супроводження справи України в Міжнародному суді ООН, немає жодної міжнародної компанії з ім'ям, яка б мала позитивний досвід участі у процесах подібного характеру. Тому важливим завданням України, на думку експерта, є залучення ширшого кола юристів-міжнародників, які б могли деталізувати і розширити позицію України в ході розгляду суті поданого позову.

Як повідомляло QHA, 19 квітня Міжнародний суд ООН у Гаазі винесе рішення щодо захисних вимог за позовом України проти Росії. 

Позов із метою притягти Російську Федерацію до відповідальності за порушення Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації Україна подала до Міжнародного суду ООН 16 січня 2017 рокуДо матеріалів справи потрапили катастрофа малайзійського Боїнга, обстріли житлових кварталів Маріуполя, Краматорська, Волновахи, теракти у Харкові та інших українських містах, провину за що Україна покладає на РФ. Окремо були винесені питання, що стосуються порушень прав кримських татар та українців в окупованому Криму.

Попередні слухання тривали 6-9 березня цього року. На цих слуханнях російська сторона вирізнилася анекдотичними твердженнями, що озброєння, якими воюють проросійські бойовики на Донбасі, вони начебто знайшли в українських шахтах. Оскільки за понад два роки війни неодноразово фіксувалася наявність на окупованому РФ Донбасі винятково російського озброєння, ці твердження російської сторони в суді породили численні насмішки та карикатури у соцмережах. Скажімо, навіть місія СММ ОБСЄ неодноразово фіксувала озброєння, яке використовуються винятково російськими збройними силами: системи глушіння Р-330 «Житель», вогнеметну систему «Буратіно», переносний вогнемет «Джміль», переносний РСЗВ «Град-П», БПЛА «Орлан-10». Так само факти утисків кримських татар та українців у Криму системно фіксуються правозахисниками і державними органами України. Тож у ході слухань в суді українська сторона мала можливість обгрунтовано спростовувати тези представників РФ. 

QHA