Росія намагається знівелювати значення  Резолюції Генеральної асамблеї ООН «Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)», однак це більше схоже на сеанс самогіпнозу і спробу сховатися від реальності. Насправді вже найближчим часом Росія відчує реальні та дуже неприємні для неї наслідки прийняття Резолюції. Крім того, дуже важливо, що Резолюція вказала Крим як невід’ємну частину України, і в подальшому усі країни ООН  виходитимуть саме з цього трактування.

Сатисфакція для кримських татар і України

Голосування в Генеральній Асамблеї ООН за резолюцію «Стан з правами людини в АР Крим та місті Севастополь (Україна)», яке відбулося 19 грудня 2016 року в Нью-Йорку, продемонструвало, що світ не забув про окупацію українського півострова, а Росія має обмежені ресурси для ефективної легітимізації на полях Асамблеї своєї загарбницької політики.   

Документ, за який віддали свій голос 70 держав – членів Організації Об’єднаних Націй, містить чіткі формулювання щодо статусу АР Крим та міста Севастополь як частини території України, засуджує тимчасову окупацію Кримського півострова Російською Федерацією та не визнає спроби його анексії державою-окупантом.

Фіксація та засудження в Резолюції системних порушень прав людини, здійснюваних російською окупаційною владою, у тому числі позасудових страт, викрадень, політично вмотивованих переслідувань, обмеження базових політичних прав жителів Криму, важлива не лише як своєрідна сатисфакція для кримських татар та України в цілому, які третій рік шукають шляхи деокупації півострова. Закріплені в Резолюції порушення прав людини повинні «відкрити двері» до окупованого півострова щонайменше для представників ООН, у першу чергу, Комісара з прав людини. Адже одним із ключових елементів Резолюції є заклик забезпечити безперешкодний доступ міжнародних правозахисних механізмів на тимчасово окупований півострів для здійснення моніторингу та звітування про ситуацію відповідно до їхнього мандату.

Це, по суті, означає, що «тепла ванна» для де-факто влади-окупанта на півострові аж ніяк не передбачена.

Кремль марно хоче закрити «кримське питання» руками Трампа

Причому офіційний Кремль інвестує величезні матеріальні та людські ресурси для того, щоб максимально зняти питання Криму з порядку денного діяльності таких ключових міжнародних організацій, як  ООН, Рада Європи та ОБСЄ. Але ці ресурси не приносять для російської влади очікуваних результатів. Адже на різних міжнародних площадках питання окупації Криму виникає постійно, дратуючи як міністерство закордонних справ Росії, так і вище політичне керівництво цієї країни.

Офіційна реакція Москви на ухвалення Резолюції ГА ООН свідчить про те, що люди, уповноважені на реалізацію зовнішньої політики Росії, напівжартома вважають, що документ взагалі нічого не вартий, і його ухвалення має суто емоційний ефект. Вони відмовляються від виконання положень Резолюції, і зазначають, що його ухвалення є своєрідним відголоском тієї політики, яку країни Заходу проводили щодо Росії починаючи з 2014 року. А оскільки новий порядок денний світової політики буде формуватися навколо новообраного президента США Дональда Трампа, то, на думку росіян, у Росії є шанси, нарешті, закрити кримський файл із позитивними для неї результатами. При цьому наводяться цитати із передвиборчої кампанії Трампа про те, що питання Криму може бути вирішене у позитивному для Росії контексті. Російські політики чомусь переконані, що Резолюція ГА ООН по Криму стала інерцією політичного періоду протистояння Росія — Захід, який, на їх переконання, вже практично завершується. Одним словом, очевидними є надто великі очікування Кремля від політики нової адміністрації США, яка буцімто назавжди зніме питання Криму із порядку денного світової політики.

Світовий порядок денний: «Цей Крим – надовго…»

Описані вище сподівання російського політикуму дійсно високі, але навряд чи вони виправдаються найближчим часом. Відповідно, малоймовірно, що ухвалена Резолюція ГА ООН по Криму втратить свою актуальність.

По-перше, політичні проблеми такого рівня, як Крим, ніколи швидко з глобального порядку денного не зникали. Таких прецедентів не назве жоден російський політик чи дипломат. Вони про це добре знають. Безпрецедентно масштабний пакет секторальних та персональних санкцій, накладених на Росію саме після ганебної анексії півострова, а також втрата до президента Путіна персональної довіри з боку ключових світових лідерів, свідчать про те, що питання Криму «коштує» надто дорого, щоб його ось таки швидко змінила нова адміністрація американського президента Дональда Трампа. Чомусь спадає на думку турецько-грецький конфлікт, який вже понад сорок років тому призвів до розподілу маленького острову Кіпра на дві частини – турецьку та грецьку. Сьогодні не видно жодних ознак того, що сторони конфлікту або міжнародні організації готові оголосити про його розв’язання. 

І, нарешті, оскільки у Резолюції ГА ООН  Крим вказаний як невід’ємна частина України, то в подальшому усі країни організації виходитимуть саме з цього трактування.

Отже, не думаю, що російській дипломатії вдасться закрити очі й вуха на процеси, які розвиватимуться в ООН після публікації нової доповіді по Криму. Розуміючи бюрократію роботи таких міжнародних інституцій, як ООН, не складно передбачити, що ця «скапка» буде довго сидіти в тілі російської держави. Аж допоки півостров не повернуть Україні та кримськотатарському народу.

Андрій Наджос, 
Доцент Інституту міжнародних відносин, 
КНУ ім. Тараса Шевченка для QHA
 

 

QHA