КИЇВ (QHA) -

Весняний призов до армії Російської Федерації, який РФ проводитиме в окупованому Криму з 1 квітня, є незаконним. Як, втім, і всі попередні і подальші призови. Кримська резолюція Генасамблеї ООН, в якій Росія прямо названа "окупантом" додала нинішньому призову особливий «колорит» і ... підстави не брати в ньому участь. У той же час, Росія продовжує призивати українських громадян-кримчан в окупаційну армію, порушуючи основні норми міжнародного гуманітарного права. Кримській молоді доводиться або змиритися і йти служити, або м'яко протидіяти. Про нюанси «кримського призову» журналіст QHA поспілкувалась із керівником «Кримської правозахисної групи» Ольгою Скрипник.

QHA: Представники окупаційної влади у Криму заявили про збільшення набору кримчан у рамках весняного призову до російської армії. Водночас Резолюція про права людини у Криму і Севастополі, прийнята Генасамблеєю ООН у грудні минулого року, прямо назвала Росію окупантом Криму, а сам Крим — тимчасово окупованою територією України. Чи має право країна-окупант призивати до лав свого війська кримчан, які де-юре вважаються громадянами України?

Ольга Скрипник: Призов до армії в даному випадку — це питання міжнародного гуманітарного права. Воно регулюється в першу чергу Женевською конвенцією про захист цивільного населення, яка забороняє призивати громадян окупованих територій до армії окупанта.

Кримська резолюція ГА ООН, прийнята торік у грудні, чітко закріплює тезу, що Крим — це окупована Росією територія України. І це ще більше підкреслює, що Росія не має права ані призивати до свого війська кримчан, ані переміщати їх після призову з території Криму до території РФ. Водночас, навіть не враховуючи резолюції ГА ООН, яка була проголосована 19 грудня 2016 року, існує резолюція ГА ООН від березня 2014 року, де чітко вказано, що територія Криму є територією України. І з цього твердження також випливає, що це окупована територія.

Враховуючи ці резолюції, можемо стверджувати, що Женевська конвенція прямо забороняє Російській Федерації не лише призов громадян України (а вони всі залишаються громадянами України) до російської армії. Ця Конвенція також забороняє навіть пропаганду такого призову (на окупованих територіях), тобто забороняє всі ті рекламні плакати, якісь патріотичні заходи у школах, університетах, на яких закликають людей вступити до армії. До речі, під заборону підпадає як контрактна, так і звичайна служба.

QHA: Однак Росія продовжує проводити військові призови в Криму…

О.Скрипник: Росія грубо порушує міжнародні норми. Вона проводила призови і 2015, і 2016 року. Також вона постійно набирає серед кримчан людей на контрактну службу, хоча це заборонено нормами міжнародного гуманітарного права.

Можна сказати, що Росія вчиняє щонайменше два суттєвих порушення. Перше порушення — це те, що кримчан взагалі не можна призивати до російської армії, а призови тривають. А друге — якщо Росія кримчан після призову переводитиме служити на Кавказ або ще кудись на території РФ, то це вважатиметься окремим злочином. Адже переміщення населення з окупованої території на територію країни-агресора також заборонено згаданою Конвенцією.

QHA: Наскільки часто кримчани намагаються ухилитися від служби в окупаційній російській армії? 

О.Скрипник: Хочу акцентувати на необхідності вживати правильні формулювання. Ми не можемо вважати небажання кримчан служити в армії РФ саме ухиленням, оскільки ця служба є незаконною. Тому що ухилення — це коли ви ухиляєтеся від законних дій, а ми говоримо, що це незаконний призов, тому ми так трактуємо. Тож варто говорити, що кримчане намагаються уникнути(!) незаконної військової служби у російській армії.

Щодо кількості звернень, то це залежить від періоду. Зараз, напередодні весняного призову, звернення за консультаціями до правозахисників почастішали, також восени люди часто звертаються.

QHA: Зрозуміло. Тоді чи можуть кримчани спробувати уникнути незаконного призову до армії окупанта?

О.Скрипник: Це складне питання, нам його часто ставлять, і ми допомагаємо і консультуємо кримчан. Існує кілька підходів. Один з підходів — це якщо людина виходить з норм міжнародного права. Тобто потенційний призовник може прийти і сказати — вам, як Росії, заборонено згідно з міжнародним гуманітарним правом призивати мене до армії. Але тоді виникає ризик, що до такої людини прийде ФСБ і відкриє кримінальну справу за начебто заклики до порушення територіальної цілісності Росії. Хоча з точки зору міжнародних норм так можна робити, але ми знаємо, що Росія тоді може переслідувати таких людей.

Друга ситуація, яка можлива  це взагалі виїзд із Криму людини до того, як отримана ця повістка. Виїзд із Криму, наприклад, на материкову частину України і проходження служби в українській армії.

Третій шлях пов’язаний із тим, щоб враховувати, що у Криму де-факто існує російське право. І, скажімо, уникнути цього призову можна, використовуючи де-факто чинне там російське законодавство, наприклад про альтернативну службу. Норми російського законодавства дозволяють замінити військову службу альтернативною. Зокрема можна послатись на віросповідання, або на пацифістські переконання, і таку схему кримчани також використовують (QHA: варто зауважити, що згідно з російським законодавством, для направлення на цивільну службу замість військової, відповідну заяву необхідно подати до військкомату мінімум за півроку до початку відповідного призову)

QHA: Виходить, можна рекомендувати кримчанам способи, скажімо так, самозахисту від призову, але вплинути власне на Росію жодним чином не можна?

О.Скрипник: Важливо розуміти, що питання призову кримчан до ЗС РФ не можна замовчувати. Треба, щоб самі люди про це обов’язково говорили. І Україна може, хоча б через тиск на ООН, вимагати, щоб ООН заборонила Росії такий призов, або почала якісь нові дії щодо Росії, щоб вона не забирала наших людей до армії.

І дуже важливо самим громадянам подавати, наприклад, до правозахисників, інформацію про отримання повістки, бо це є важливим аргументом для нашої української дипломатії, а також для органів ООН, який дозволяє говорити про те, що Росія проводить незаконні дії. Тому, коли люди в Криму отримують повістки до ЗС РФ, то краще, щоб вони повідомляли правозахисникам. Щоб не вийшло так, що наших людей тихо забрали, вивезли з Криму і повезли кудись служити.

QHA:  До кого кримчани можуть звертатись за консультацією щодо призову?

О.Скрипник:  Можуть звертатись до нас — Кримської правозахисної групи, або до інших правозахисних організацій. Ми знаємо, що багато кримських татар, які отримали ці повістки, звертаються і обговорюють цю проблему із Меджлісом кримськотатарського народу.

QHA: А якщо хтось боїться репресій з боку окупаційної влади, чи можете ви гарантувати нерозголошення інформації про людину?

О.Скрипник: Коли ми збираємо інформацію про якісь випадки, або про військові злочини, або про призов до армії, за потреби ми гарантуємо захист персональних данних, тому що є різні випадки. Буває навпаки, коли є якесь незаконне затримання і треба про це голосно говорити і називати людину, щоб якось їй допомогти. Але якщо ми говоримо про такі випадки (як з призовом), то так, жоден документ ми не публікуємо, щоб захистити людину і захистити її персональні дані.

QHA:  А чи є сенс кримчанам звертатись до міжнародних організацій?

О.Скрипник: Про такі випадки варто повідомляти органи ООН, оскільки Кримська резолюція саме і говорить, що це окупована територія, отже Росія не має права призивати кримчан до армії. Тому структури ООН це саме один із адресатів, куди можна звертатися. Можна повідомляти до Представництва ООН в Україні, але треба розуміти, що ця організація не зможе захистити цих людей у Криму. Вони можуть лише, довідавшись про факт призову, повідомляти про це далі, в інші органи ООН.

Спілкувалася Тетяна Іваневич

QHA