КИЇВ (QHA) -

Президент США Дональд Трамп рішуче відреагував на хімічну атаку військ президента Башара Асада в містечку Хан-Шейкун сирійської провінції Ідліб. Американські есмінці випустили 59 крилатих ракет «Томагавк» по авіабазі Шайрат. Знайшлося і пояснення звірств режиму: скидаючи хімічні бомби, Асад за підтримки Росії знищує останні військові оплоти опозиції, в тому числі, і партизан серед цивільного населення.

Есмінці з прапорами США не допустили провокацій Північної Кореї з тестовими запусками ракет до ювілею Кім Ір Сена, що відзначали 15 квітня. Ударна група ВМС США на чолі з авіаносцем Carl Vinson виявилася біля берегів Корейського півострова, раптово скасувавши запланований захід до портів Австралії. КНДР не розгубилася і заявила про те, що в разі необдуманих кроків США, Пхеньян завдасть удару у відповідь. Конфлікт навколо ракетної та ядерної програм Північної Кореї став тривожною новиною. Світ стрепенувся: «Невже Трамп розбомбить Північну Корею? А раптом спалахне ядерна війна?» Найімовірніше, більшість країн підтримає застосування військової сили до Північної Кореї. Реакція буде аналогічна схваленню літаючих над головами сирійців «Томагавків».

Дональд Трамп поставив найвищу оцінку військовим, вперше скинувшим найпотужнішу неядерну бомбу в арсеналі США — GBU-43/B (Massive Ordnance Air Blast, MOAB), відому як «мати всіх бомб», на афганську провінцію Нангархар.

— У нас неймовірні керівники в Збройних силах, і неймовірні військові, і ми дуже пишаємося ними. Це була ще одна дуже і дуже успішна місія, — цитує американське видання Business Insider коментар Трампа про застосування надпотужної бомби в Афганістані.

Хаотичні випадки демонстрації сили викликають низку питань — як правильно будувати відносини з адміністрацією Дональда Трампа і не спровокувати війну? Яка зовнішньополітична логіка буде у США на Близькому Сході, і чи примиряться вони зі зміцненням влади президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана?

Турецькі референдуми до добра доведуть?

Громадяни Туреччини більшістю голосів на референдумі вибрали президентський режим правління. На користь зміни політичної системи перевагу склало більше мільйона голосів — 51,4% виборців. Можливо, у турецькій історії відбувся поворотний момент. Реджеп Таїп Ердоган тепер має право змінити світську модель республіканської Туреччини, яку з таким трудом вибудовував Мустафа Кемаль Ататюрк у 1923 році. До 2019 року в Туреччині не буде посади прем'єр-міністра, а Ердоган очолить лідируючу в країні Партію справедливості і розвитку (ПСР).

Проти внесення поправок до конституції виступили депутати прокурдської Демократичної партії народів. Тисячі представників цієї сили, особливо на сході і південному сході країни, потрапили до тюрм за звинуваченням у зв'язках з визнаною в Туреччині терористичною Робочою партією Курдистану. Ущемленими виявилися представники Республіканської народної партії та Партії націоналістичного руху. Їм не дозволили проводити мітинги, висловлюватися в турецьких державних ЗМІ і вести свою агітацію.

У попередній доповіді про результати референдуму ОБСЄ вказує на несправедливість і несвободу під час кампанії. Спостерігачі вказують на відкриту агресію поліцейських проти опозиціонерів.

— Проведення референдуму в Туреччині не відповідало стандартам Ради Європи, — сказано в заяві місії спостерігачів БДІПЛ ОБСЄ.

Ердоган з відповіддю не забарився. Він обізвав міжнародних спостерігачів ОБСЄ представниками терористичної Робочої партії Курдистану (РПК).

— Це представники терористичної організації РПК, уповноважені ОБСЄ контролювати референдум. Як можна тримати прапор РПК і бути об'єктивним? Людина, яка виступає в якості доповідача, є терористом. Чи можна вважати її доповідь незалежною? — наводить слова Ердогана Turkish Minute.

Європа щосили звинувачує турецького лідера в згортанні демократії після спроби липневого військового перевороту, публікуючи доповіді про порушення прав людини в Туреччині. Граючи на нервах бюргегів, президент Туреччини виступає на мітингу з приводу минулого в країні референдуму і заявляє, що настала пора провести ще один референдум — про повернення смертної кари. Втілення такого рішення в життя буде означати, що керівництво Туреччини пішло ва-банк, відриваючись від Євросоюзу на космічну відстань.

Якщо Реджеп Ердоган продовжить непопулярні реформи і розправу з політичними опонентами, він ризикує уславитися в очах Заходу «пригнічувачем демократії» та «знищувачем турецької опозиції». США може прирівняти його до другого президента Сирії Башара Асада або покійного лідера арабських країн — Саддама Хусейну або Муаммара Каддафі.

Курдистан — не ваш

Предметом інтересу залишається курдський опір. США і Європа, як і Туреччина, відносять PKK до терористичних організацій. Сирійські та іракські курдські угрупування Вашингтон і Брюссель вважають цінними союзниками в боротьбі з «Ісламською державою». Зброю курдського ополчення поставляють американці, Пентагон від таких поставок не відмовляється. В лавах курдських загонів народної самооборони (ОНБ) діють американські спецпідрозділи і військові радники. Стратегічна мета штатів у регіоні полягає в розчленуванні Сирії та Іраку і створенні нових квазі-держав під контролем Вашингтона. На півночі Іраку це зробити практично вдалося. За військової підтримки НАТО іракські курди існують автономно і воюють проти «Ісламської держави».

Влада Туреччини вважає, що Сирія та Ірак мають бути цілісними державами. Уже не раз ВПС Туреччини завдавали авіаударів по позиціях сирійських та іракських курдів, побоюючись їх об'єднання і створення власної держави.

Реджеп Ердоган не стане йти на конфлікт з Америкою і буде вести зважену політику відносно помірних курдських сил. Терористів Робочої партії Курдистану він продовжить жорстко витісняти. Вашингтон сприйме авторитаризм Ердогана нейтрально, якщо в Туреччині буде єдиний лідер, який підтримується народом і проводить проамериканський курс. У майбутньому він стане опорою на південному фланзі НАТО. США зацікавлена ​​в сильній та стабільній Туреччині з її військовими базами, звідки давно веде військові операції в Іраку і Сирії.

Тимур Савін

QHA