КИЇВ (QHA) -

Радіо Hayat: Цієї неділі в РФ — президентські вибори. Яким чином ця електоральна кампанія може вплинути на нас, українців?

Олег Саакян: Давайте будемо чесними. За декілька — вже не діб, а годин відбудеться перепризначення Володимира Путіна. Жодної інтриги тут немає, а процес, який проходив і зараз завершується, важко назвати виборами у класичному розумінні цього слова, оскільки в силу тієї політичної системи, яка сформувалася в Росії, він не містить у собі вибору, як такого.

З іншого боку, оскільки цей процес відбувається у тому числі й на окупованій території України, а саме в Криму, він втрачає залишки будь-якої легальності, я вже не кажу про легітимність, — тобто, про підтримку й визнання. Тобто після цих виборів не тільки російський парламент для кожної цивілізованої та освіченої людини не буде мати легальності, але й президент Російської Федерації стане нелегальним, оскільки він обраний у нелегальний спосіб.

Як це впливає на Україну? Безумовно, ми не можемо не реагувати на факти проведення виборів у владні структурі іншої держави на нашій території. По-друге, сама підготовка до дня голосування в окупованому Криму супроводжується утисками й репресіями проти кримськотатарського населення Криму.

Насправді, ці репресії стосуються не тільки кримських татар, а й усіх проукраїнськи налаштованих кримчан, просто корінний народ окупованого півострова має ще й додаткову етнічну ознаку, їх легше ідентифікувати, у тому числі й ворогу, для того щоб тиснути, намагатися штучно збільшити явку на виборчі дільниці, забезпечити більшу активність кримських татар у виборчому процесі, зокрема — у складі виборчих комісій чи спостерігачів. Тим паче, за роки Незалежності України кримські татари здобули значний досвід участі у виборчих кампаніях різного масштабу, у відстоюванні власних інтересів, оскільки в українській політичній моделі й системі є можливість того, щоб у демократичний спосіб відстоювати свої інтереси та за допомогою демократичних інструментів досягати перемог. І кримські татари успішно використовували ці інструменти (не зважаючи на певні складнощі у часи Кучми чи Януковича, різного штибу авторитарні звички минулого, притаманні українському політикуму), здобули на цьому шляху певний досвід, і для Москви важливо хоча б на телекамери продемонструвати по формі більш-менш притомний політичний процес, а без корінного народу це неможливо.

З іншого боку російські вибори можуть вплинути на військову ситуацію на Сході України. Бо варто згадати, що під різні політичні події в Росії, під різні прояви турбулентності всяк час підвищується градус військової напруженості та рівень інтенсивності бойових дій. І тут для Кремля виникає спокуса продемонструвати власному електорату потрібну бравадну картинку. Питання лише у тому, чи задіють кремлівські політтехнологи такий підхід?

Радіо Hayat: А в якій формі може ця бравада виявитись? Якась військово-шпигунська провокація чи знакове затримання?

Олег Саакян: Одна з ключових ідей, яка поширювалася російським телебаченням протягом року — це теза про сильну Україну. Якщо раніше здебільшого стверджувалося зворотнє — про державу, яка не відбулась (Fragile States), мовляв Україна — така собі руїна, й загалом — «після розпаду Радянського Союзу українці лише розпилювали його надбання, а нового нічого не збудували», то вже певний час ключові спікери політичних шоу намагаються донести до росіян протилежне. А саме — тезу про те, що нова українська армія являє загрозу для Росії, що «Украина — остриё кинжала западного мира против Российской Федерации», наповнюючи тим самим голови пересічних росіян різними страшилками. І тепер ми маємо отруєну свідомість наших сусідів, які апріорно сприймають українців, як ворогів. Тож на цьому тлі не важко на лінії зіткнення влаштувати декілька провокацій, аби продемонструвати «какие они негодяи, эти фашисты-бандеровцы» і якщо не Путін, якщо не змобілізуємось, то Майдан буде й у нас! Так само можемо констатувати, що рівень просочення російського інформаційно-пропагандистського контенту в Україну — доволі високий.

До речі, малювання сильної України для власного електората продиктоване зовсім не міркуваннями шляхетності. Мовляв, така перемога робить честь для тих, хто долає гідного супротивника. Але честь та гідність — не ті категорії, якими послуговуються російська політична (і не тільки політична) еліта. Варто пригадати слова російського поета-сатирика Орлуши (Андрія Орлова), який основною змістовною характеристикою так званої «вати» назвав повну відсутність совесті та моральних орієнтирів.

Радіо Hayat: І що ж буде після російських виборів?

Олег Саакян: Думаю, що після виборів Путіна вікно певної турбулентності серед російської політичної еліти зменшиться. Не важко спрогнозувати, що там ще місяць-другий буде тривати «розбір польотів» виборчої кампаніїі з визначенням, хто виявив себе лояльним, хто ні, а хто під тиском Заходу «сдрейфил». Ясна річ, що після виборів Путін оголосить новий шлях, новий етап, зробивши для його реалізації певні кадрові зміни — це вже класика стилю…

Радіо Hayat: До речі, а чому він свій новий шлях не оголосив перед виборами у вигляді власної передвиборчої програми, як це робитися в усіх цивілізованих, демократичних країнах?

Олег Саакян: Особливість тоталітарної країни у тому й проявляється, що його оголошують вже після виборів, ніби отимавши своєрідний карт-бланш на будь-яке свавілля. Бо існує запит на консерватизм і заздалегіть проанонсована зміна мимоволі б'є по електоральному ядру нацлідера. І якщо старий керівник держави ще перед виборами проголошує новий курс, то у відповідального виборця може виникнути до нього закономірне запитання: а що йому заважало почати втілювати у життя пункти нового курсу протягом попередньої каденції? Навіщо авторитарнику додаткові ризики?

Мова йде скоріше про удаваний новий курс, скажімо, проголошення тези — «ми будемо розвивати інновації» (про що російські лідери ритуально говорять усі останні десятиріччя), що не знайшло свого чіткого артикулятивного відтілення у передвиборчій путінській риториці.

Але цілком ймовірно, що після виборів Кремль більш активно буде розхитувати ситуацію в Україні. Тому ми маємо чітко собі усвідомити, що завдання Москви — не просто окупація територій, а боротьба з нашим суверенітетом. Також намір Кремля полягає у відновленні гегемонії та контролю над нашою країною, та над низкою інших, але без нас, як центральної конструкції повернення російської імперської величі (з урахуванням ролі Київської Русі у російському шовіністичному дискурсі), експансія на інші країни втрачає сенс.

І тут ми маємо констатувати, що здобути Україну класичним військовим чином для Москви нині досить важко, тому будуть інформаційні, терористичні провокації, які скоріш за все можуть активізуватися після того, як в Росії згасне увесь передвиборчий шлейф та «устаканится» уся ця передвиборча турбулентність. Отже, нам слід очікувати нової хвилі російсько-українського протистояння, тим паче розпочинається передвиборчий період в самій Україні.

І в цьому контексті мене насторожують умонастрої наших земляків. Та ж соціологічна група «Рейтинг» проводила в грудні опитування 30 тисяч українців. З'ясувалося, що 93% опитаних називають ситуацію в країні нестабільною. І є усі підстави вважати, що військово-політичне керівництво Росії скористається таким об'єктивно існуючим рівнем невдоволення українців.

Радіо Hayat: А в якій формі відбуватиметься це розхитування ситуації в середині України? Традиційною підтримкою «п'ятою колони»?

Олег Саакян: Скоріш за все, боротьба ця триватиме на багатьох полях. Причому класичної схеми розколу України на Схід, Захід та Південь, який нав'язувався українському електорату з початку 2000-х рр., як і похідного від цього геополітичного вибору «За Європу чи за Росію», їх скоріш за все не буде. Принаймні, у тотальному всеоб'ємному вигляді. Проте Росія буде грати на будь-яких більш-менш значущих розколах і чим більше їх буде, тим легше їй буде здійснювати свої плани. Росія буде загравати з радикально-правими, з радикально-лівими дискурсами, з психологічною дихотомією — «зрадою-перемогою» у їхніх квінтенсійних утрованих формах. Само собою буде підтримка широкого спектру дистабілізуючих факторів (теракти, інформаційні вкиди та створення ситуації дезорієнтованності суспільства). Нічого не поробиш. Це російсько-українська війна і тут спектр інструментів з боку агресора може бути досить широким.

Радіо Hayat: Ймовірно, російські політтехнологи будуть використовувати в цьому й факти внутрішньо політичного життя України, які в нашому суспільстві по-різному оцінюються. Скажімо, розгон наметового містечка біля парламенту, утаємничену зустріч Президента з блогерами і нарешті — затримання Володимира Рубана з обозом зброї на лінії розмежування

Олег Саакян: Безумовно, особливо, коли відбуваються явні проколи нашої влади, або ж використання неадекватних чи неефективних інструментів їхньої нейтралізації. Навіщо було у такий спосіб розганяти такий достатньо маргінальний протест, який відбувався біля стін нашого парламенту? Я зараз не хочу ображати тих, хто там збирався з мотивів ідейної переконаності. Але зазвичай, окрім них, на таких протестах задіяна значна частина авантюрно налаштованих людей, які тільки цинічно використовують щирість інших. Але, все ж таки, це був достатньо маргінальний протест, оскільки він не знаходив відгуку ні в серцях, ні в думках киян. І значна частина активістів протесту вже почала замислюватися: як вийти з цього становища і як виправдадти себе в очах однодумців, якщо просто так піти звідти, згорнувши протест? Тобто, з точки зору влади — це зробити собі ведмежу послугу. І все це на тлі низької довіри людей до органів влади, та ще із виявленням поліцією зброї у наметах.

Навіть якщо вона там й насправді була, пересічний телеглядач переконаний, що її підкинули. Ситуація з цілим арсеналом зброї, яку перевозив Рубан, трохи інша. Тут не скажеш, що її підкинули. І ось, здавалося, що ситуація цілком переможна, що можна судити і по брифінгу керівника СБУ Василя Грицака і по коментарю Глави держави, але вже за декілька днів бульбашка перемоги луснула. До того ж у справі Рубана дуже багато білих плям, за яких СБУ ще не дало переконливого пояснення суспільству і я сподіваюся, що такі пояснення згодом пролунають, хоча б тому, що кожен з підвішених знаків питання у цій справі не перетворився на «зраду».

Наприкінці хотілося нагадати стару істину, що відповідальність політиків, державних діячів у буремні роки війського протистояння із зовнішнім агресором, а особливо їхніх персональних помилок, вартує значно більше, ніж у спокійний, мирний час і можуть коштувати навіть втрати державності, суверенітету, певних інституційних проблем, які потім потрібно буде вирішувати довгі роки, якщо не покоління.

Сьогоднішня ситуація в країні характеризується насамперед тим, що ми знаходимося у стані перманентної політичної кризи, яка проявляється у різних формах. Це й посади не призначені, це й потоки неподілені, це й неможливість домовитися щодо майбутніх виборів між ключовими політичними гравцями. Тобто є багато тем, за якими представники нашої політичної еліти не можуть знайти компроміс, не кажучи вже про консенсус. А в таких умовах — скандали, компромати, конфлікти, переділи, тощо — будуть лише посилюватися, а інституційної спроможності державних структур та довіри громадян до них недостатньо, щоб виступати ефективними регуляторами цього процесу. Тому, само собою, будуть екстримальні ситуації, коли державний аппарат не буде справлятися з тими чи іншими викликами і тут, як завжди, залишається сподіватися на українське суспільство.

Бесіду провів Олександр Воронін

QHA

P.S. Інтерв’ю з експертом у студії Радіо Hayat відбувалося ще до виступу Генпрокурора України Юрія Луценка у Верховній Раді із звинуваченнями на адресу народного депутата Надії Савченко у підготовці до гіпотетичного теракту в стінах парламенту.

QHA