КИЇВ (QHA) -

Україна з 1 лютого розпочала головування у Раді Безпеки ООН саме тоді, коли країна чи не найбільше потребуємо дієвості цієї структури, і водночас коли Радбез засвідчив щодо України свою неефективність і аморфність. Тож маємо привід не стільки радіти з «високого щаблю», скільки спробувати хутенько закласти підвалини нового — ефективного Радбезу, який стане інструментом вирішення, а не «заморозки» міждержавних проблем.

Міністр закордонних справ Павло Клімкін наголосив на унікальності шансу, який випав Україні.

— Важливий день: відсьогодні протягом місяця Україна очолює Радбез ООН. Унікальна можливість і надважлива місія. Успіхів нашій команді!

Україна фактично стає відповідальною за безпеку в усьому світі. Водночас ми отримуємо можливість на новому рівні захищати свої інтереси. Головування у Радбезі дозволить Україні вносити і наполягати на першочерговому розгляді важливих для нас питань.

Програма-максимум для України — стати тим камінчиком на вершині гори, який, зрушивши з місця, спровокує лавину змін у Радбезі ООН. Зокрема з реформування застосування права вето країнами-постійними членами при розгляді питань, в яких джерелом конфлікту є один із членів РБ.

Програма-мінімум: використати цей високий світовий майданчик для привернення уваги світової спільноти до проблем із безпекою у Європі в цілому, і в Україні зокрема. Детально і доказово донести до світової спільноти провину Росії за ситуацію на Сході України.

Однак чи здатний Радбез ООН у його нинішньому вигляді не просто вкотре вислухати про військові злочини РФ в Україні, але й виправдати сподівання і захистити Україну, Європу, світ від дій одного-єдиного агресивного члена? Питання більш ніж риторичне.

Радбез ООН — принципи лише для дружніх і свідомих

Наразі схема голосування у РБ робить його в багатьох випадках недієздатним. Постійні члени Ради Безпеки користуються так званим «правом вето», яке випливає зі ст. 27 Статуту ООН, згідно з якою рішення РБ з усіх питань, окрім процедурних, ухвалюється 9-а голосами, включаючи голоси постійних членів. І зловживання з боку деяких постійних членів своїм правом вето, а воно останніми роками набуло системного характеру, змушує інші країни все голосніше говорити про необхідність реформування цього інституту. 

Найактивнішими прихильниками реформування і ООН в цілому, і Радбезу зокрема виступають країни, які вже зазнали шкоди від інертності та недієвості організації у питаннях, які потребують різкої, швидкої і конкретної реакції.

Очевидними є проблеми із врегулюванням прихованих та очевидних збройних конфліктив у різних частинах світу, в яких явно чи приховано бере участь один з учасників Радбезу. «Погані хлопці» залюбки використовують у власних інтересах механізми врегулювань, які закладені виходячи з того, що ними користуватимуться «хороші хлопці». Таким чином, «жертва» позбувається права на захист своїх інтересів лише тому, що «агресор» засідає в РБ ООН як постійний член, тобто нівелюється увесь сенс існування ООН як такої.

Показовий приклад останніх десятиліть — Росія та її приховане або відкрите військове втручання у внутрішні справи інших країн. За останнє десятиліття Російська Федерація, яка є постійним членом Ради безпеки ООН, не пропускала шансу використати своє законне право вето в тих випадках, коли резолюція якимось чином стосувалася її варварських дій. 2008 року це була Грузія, 2011-го — підтримка союзного режиму Башара аль-Асада у Сирії, 2014-го  початок військових дій на Сході України та незаконна окупація Криму.

Від початку російської збройної агресії проти України 2014 року, анексії Криму і розпалювання війни на Донбасі спроби України провести через РБ ООН потрібні для нас безпекові рішення зазнавали невдачі.

Не так давно заступник Міністра закордоних справ України Сергій Кислиця на відкритих дебатах РБ ООН нагадав про те, що навесні 2014 року Генасамблея ООН прийняла резолюцію, яка засуджує агресію та окупацію Криму. Однак спроби Ради Безпеки зупинити військову агресію були знову заблоковані одним і тим самим постійним членом — Росією.

Останнім часом на різних рівнях вживаються жорсткіші терміни: Росія навіть не застосовує права вето, а «зловживає» ним, «тримає в заручниках Радбез». Про це говорять лідери різних країн, коментуючи голосування Росії по резолюціях РБ щодо Сирії та України.

Ці зловживання настільки стало всім впоперек горла, що вже майже два роки лунають пропозиції якимось чином реформувати, визволити із «заручників» Росії Радбез ООН, аби він став ефективнішим.

Ветувати… право вето.

Агентство QHА звернулись за роз’ясненням до українського зовнішньополітичного відомства із нетривіальними питаннями: чи можна наразі усунути Росію від участі у голосуванні на Радбезі ООН з питань, які стосуються України і, як максимум, чи можна говорити про виключення Росії з РБ ООН взагалі. Або чи існують якісь інші можливості нейтралізації недобросовісного члена?

В коментарі, який прес-служба Міністерства закордонних справ надала агентству QHA, акцентовано, що, враховуючи природу ООН, наразі складно говорити про перспективи виключення РФ з Ради Безпеки ООН.

Однак, зважаючи на постійні зловживання з боку Росії, можна і треба говорити про реформування РБ, зокрема про реформування інституту вето. Те, що йдеться не про випадковість, а саме про зловживання з боку Росії цим правом, свідчить статистика: останніми роками делегація Росії в РБ дедалі частіше використовує право вето під час голосування і за останні 10 років РФ застосувала вето 12 разів. Це значно більше, аніж будь-який інший постійний член РБ.

— Україна послідовно виступає за поетапне скасування права вето, що відповідає багаторічній лінії нашої держави та є особливо нагальним в умовах агресії проти України з боку Росії як одного з постійних членів РБ ООН.

Разом з тим у МЗС роз'яснили, що наразі існує механізм запобігання конфлікту інтересів при голосуванні в РБ. Зокрема Статут містить положення, які обмежують участь членів РБ у прийнятті рішень Ради Безпеки в окремих випадках. Ст. 27(3) передбачає, що сторона, яка бере участь у спорі, має утриматися від голосування при прийнятті рішення на основі Глави VI і п.3 ст. 52 Статуту.

Водночас, констатують у МЗС, постійні члени РБ ігнорують це правило, і Росія в першу чергу.

— Практика голосування постійних членів РБ свідчить, що зазначене правило практично не виконується. Прикладом цього може вважати голосування Росії 15 березня 2014 року проти проекту резолюції РБ щодо територіальної цілісності України, а також 15 червня 2009 року проти проекту резолюції РБ щодо продовження мандату Спостережної місії ООН у Грузії.

Крім того, Україна входить до кола країн-підписантів Декларації на підтримку французько-мексиканської ініціативи стосовно добровільного зобов’язання представників «постійної п’ятірки» РБ ООН (США, Великобританії, Франції, Китаю та РФ) щодо колективної відмови від права вето у випадках геноциду, злочинів проти людства та військових злочинів. Україна також приєдналася до Кодексу поведінки щодо дій Ради Безпеки ООН у питаннях геноциду, злочинів проти людяності та військових злочинів, який було розроблено за ініціативою групи держав «АСТ» (Accountability, Coherence and Transparency). Особливістю цієї ініціативи є поширення також на непостійних членів Радбезу зобов’язання не голосувати проти відповідних проектів резолюцій РБ ООН.

Водночас практика свідчить, що, захищаючи своє право на агресію, агресор не збирається вдаватись до якихось самообмежень. Саме тому про необхідність реформування інституту вето, зокрема про важливість неухильного дотримання вимог ст. 27(3) Статуту ООН українська делегація неодноразово заявляла на засіданнях Радбезу.

На цьому, нагадали у МЗС, наголосив і Президент України Петро Порошенко під час виступу на Генасамблеї ООН у вересні 2016 року:

— Вчергове підкреслюю ми не можемо більше дозволити собі загнану у глухий кут Раду Безпеки при розгляді питань міжнародного миру та безпеки. Обмеження права вето під час ухвалення рішень щодо попередження та врегулювання конфліктів мають стати пріоритетними завданнями у контексті реформування діяльності Ради Безпеки. Призупинення права вето у випадках масових злодіянь, а також тоді, коли держава-член Ради Безпеки є стороною у суперечці, має стати залізобетонним правилом без жодних винятків. Рада має перетворитися на справді демократичний та репрезентативний орган, вільний від відголосків минулого.

Тим часом в українському зовнішньополітичному відомстві стримано оцінюють перспективу швидких реформ Радбезу, однак наголошують на необхідності продовження переговорів у цьому напрямку.

 Характер дебатів протягом останніх років засвідчив складність досягнення у найближчій перспективі субстантивних зрушень у питанні модернізації РБ ООН. Тим не менше переговорний процес щодо реформування ООН триває, і Україна продовжує брати в ньому активну участь.

Росію в Радбезі ООН нейтралізує… Донбас?

Своїми діями у Радбезі Росія допекла одразу багатьом різним країнам і зрештою «домоглася», що на порядок денний вийшло питання її нейтралізації у керівних органах найвищої світової організації.

І багато хто з юристів та експертів вважає, що цілком ймовірно домогтися відсторонення Росії від голосування у тих питаннях, де вона фактично виступає агресором (скажімо, по Україні). Наприклад, посилаючись на ту саму ст. 27(3) Статуту ООН, яка передбачає, що сторона, яка бере участь у суперечці, має утриматися від голосування при прийнятті рішення. І тут є важливий нюанс — спершу необхідно юридично визнати, що Росія є стороною конфлікту.

Наразі ми маємо визнання Росії агресором з боку Верховної Ради України (яке відбулося у січні 2015 року). У грудні 2016 року в резолюції стосовно дотримання прав людини у Криму, Генеральна асамблея ООН визнала Росію окупантом, а Крим і Севастополь — тимчасово окупованою територією України.

Тож лишається на рівні ООН «присвоїти» Росії звання «агресора-окупанта» не лише щодо Криму, але й у контексті її дій на Донбасі. Нам потрібна офіційна фіксація Росії як збройного агресора, ініціатора війни на Сході України. Аби після того можна було б приймати якісь спільні рішення з її стримування (нейтралізації), зокрема про відсторонення Росії від голосування в РБ ООН по Україні.

Таким чином, отримавши торік статус непостійного члена РБ ООН, а з 1 лютого цього року почавши головувати у РБ, Україна отримує широкі можливості для виведення Росії на чисту воду заради усунення її від прийняття рішень у рамках РБ стосовно України.

Постійний представник України при ООН Володимир Єльченко нещодавно розповів, що на період головування України заплановано дві ключові теми, які так чи інакше пов'язані із російською агресією проти України, але які дотично стосуються й інших країн Європи. 13 лютого відбудеться захід щодо захисту об‘єктів критичної інфраструктури.

Це є одним із сегментів гібридних війн. Звісно, ця тема дуже актуальна в першу чергу для України, але не менш актуальна і для багатьох інших країн.

Друга тема, яку ми запропонували для розгляду 21 лютого це врегулювання конфліктів у Європі. Український дипломат акцентував на тому, що  це питання не розглядалося у рамках Ради Безпеки майже 20 років. Востаннє, коли це було приблизно в такому ж форматі, це відбувалося під час війн на Балканах.

— Звісно, найбільше в цих дебатах нас цікавить, як працюють чи не працюють механізми врегулювання конфліктів у Європі. Для нас це важливо в контексті ситуації на Донбасі. Саме у контексті того, що це є європейський конфлікт, який загрожує не лише Європі, а й усьому світу.

Саме питання про визнання Росії державою-агресором може (і має) поставити Україна на засіданні Радбезу ООН найближчим часом. Або принаймні започаткувати його розгляд. Сприятливе підґрунтя для цього вже потроху формується з різних боків до Росії клеїться тавро «агресор», «терорист». Так, минулого тижня суд Євросоюзу у справі російського державного концерну «Алмаз-Антей» підтвердив, що Росія постачає зброю терористам, які воюють на українському Донбасі.

Крім того, Україна подала позов до Міжнародного суду ООН, де звинувачує Росію в порушенні базових конвенцій ООН, зокрема про боротьбу з фінансуванням тероризму, де виклала факти збройної підтримки Росією терористичних угруповань на Донбасі, та прямої участі її військовослужбовців у цьому конфлікті. І слухання у суді, що розпочнуться найближчим часом чудова «фонова заставка» для обговорень на Радбезі ООН питання про обмеження Росії.

Наразі склалось відчуття, що і в самій ООН з’явилася та політична воля до реформування, якої бракувало ще два-три роки тому. Світ відчув загрозу і побачив джерело цієї загрози рівень агресії Росії у світі перевищив гранично допустиму межу.

Не так давно постійний представник Великобританії при ООН Меттью Райкрофт, коментуючи вето РФ на доставку гуманітарних вантажів до Алеппо, емоційно висловився, що «Росія тримає в заручниках як Раду безпеки ООН, так і сотні тисяч ні в чому не винних людей у Сирії».

Вже цього року президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган вкотре наголосив на необхідності реформування нинішньої структури ООН і зокрема Радбезу. Так, турецький лідер особливо акцентував увагу на тому, що необхідно ліквідувати такі поняття, як постійне і тимчасове членство у Раді Безпеки ООН:

Крім того, ООН з початку цього року отримало нового генерального секретаря Антоніу Гутерреша, від якого очікуть реформ і який сам заявив про доцільність реформування організації. Так само про доцільність подібного реформування заявив і новообраний президент США Дональд Трамп, чиє зацікавлення у «великій Америці», певно, також передбачає послаблення основного конкурента на світову «велич».

В будь-якому випадку, каденція України має надати динаміки діяльності Радбезу і процесу його реформування. Нудно і нецікаво точно не буде, бо реформування міжнародних інституцій розглядається нами як кроки на шляху до відновлення власного суверенітету і територіальної цілісності. Україна вступає на головування Радбезом ООН під звуки обстрілів російськими «Градами» Авдіївки на Донеччині, і попіл на місці згорілих будинків — це той «попіл Клааса», який стукатиме у серця, не даючи забути, зупинитись, відволіктись. «Майдан у Радбезі» правильний Майдан. І Росія його не уникне. Українське представництво в ООН уже потішило креативним натяком: «У Раді Безпеки ООН є така традиція — на початку каденції Голова дарує членам подарунок. Сьогодні ми подарували українське вино з Криму». Дуже хотілося б подивитись, з яким виразом обличчя дивився на цей гостинчик постійний член Радбезу — Росія.

Тетяна Іваневич

QHA