КИЇВ (QHA) -

«Зовнішньополітичне цунамі» у Перській затоці змило архітектуру відносин «братів-арабів». Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн і Єгипет розірвали дипломатичні відносини з Катаром. Одноголосно країни звинувачують емірат у дестабілізації ситуації і фінансуванні бойовиків «Ісламського держави» та «Аль-Каїди».

До звинувачень приєдналися Ємен, тимчасовий уряд Лівії, Мальдіви, Союз Коморських Островів та Мавританія. Йорданія не зупинила, але знизила рівень свого дипломатичного представництва у Катарі.

В тиску на Катар можна помітити «американський слід» — візит Трампа до саудитів в Ер-Ріяд на арабо-ісламський саміт, під час якого він закликав позбуватися терористів та екстремістів. Катар, що скооперувався, на думку Білого дому, з терористом №1 Іраном, чудово підходить для показової розбирання. Країна отримала репутацію режиму, що активно спонсорує різноманітні ісламістські рухи.

На регіональному рівні Доха спирається лише на тісні зв'язки з Анкарою. Минулого року Туреччина відкрила військову базу в Катарі в рамках угоди про співпрацю у військовій сфері. На ній розміщуються близько 3 тисяч солдатів сухопутних військ, військовослужбовці ВПС і ВМС країни, а також інструктори і сили спецпризначення. Також зростають інвестиції Катару у спільні проекти в Туреччині.

Крім зв'язків з Іраном і Туреччиною існує суперництво країн Перської затоки в Африці, особливо в районі Африканського Рогу (Ефіопія, Джибуті, Еритрея і Сомалі). Від контролю за цими територіями залежать поставки вуглеводнів (зокрема і катарського газу) з Перської затоки в Європу.

Африканський фронт не спить

Туреччина, Іран і всі монархії Затоки ведуть у Східній Африці активну політику. Це стосується і військового потенціалу, де вони діють не менш успішно, ніж в економіці. Наприклад, за вплив у країні піратів — Сомалі змагаються пари ОАЕ Єгипет і Туреччина Катар. Сходознавець Євген Сатановський пише, що Анкара і Доха у Сомалі успішно освоюють колишню військову базу СРСР у Бербері.

Амбіції Катару на зростання впливу у Східній Африці великі. У травні поточного року Катар заявив про плани облаштування в Уганді військової бази. Завдяки угоді, підписаній між президентом Уганди Йовері Мусевені і прем'єр-міністром Катару А. бен Нассер бен Халіфою Аль Тані.

За даними Інституту Близького Сходу, під час візиту президента Уганди в Доху 18-21 квітня обговорювалися і питання регіональної безпеки. Після цього 200 суданських військових прибули до військового табору Кавевета в Уганді.

Візит Мусевені в Катар відбувся через кілька днів після зустрічі в Аддіс-Абебі високопоставлених офіцерів ЗС і розвідки Ефіопії, Уганди, Судану і Катару. На цій нараді Катар взяв на себе зобов'язання фінансувати будівництво і функціонування регіонального військового тренувального центру в Ефіопії для військових із зазначених країн, а також надання логістичної підтримки з переміщення суданських біженців у північні райони Уганди. З цієї бази здійснюватиметься протидія впливу саудівців в Ефіопії, Джибуті та Еритреї.

Туреччина завжди підтримає?

Насправді Туреччина не є стороною катарського кризи. Відносини з Катаром у неї прекрасні. На африканському фронті Анкара не змагається з Дохою. Єдиний великий проект — військова база в Сомалі під Могадішо за 50 мільйонів доларів, що зміцнює вплив Анкари у сомалійських силових структурах.

Проблема в тому, що у багатьох країнах Перської затоки Туреччина сприймається як прихильник Катару. З іншого боку, країна переживає золоте століття у відносинах із Катаром. Швидко зростають інвестиції цієї країни у Туреччині.

Дослідник Фонду політичних, економічних та соціальних досліджень (SETA), експерт по Близькому Сходу Талха Кьосе в коментарі газеті Hurriet робить важливе попередження і каже, що наступною ціллю країн Перської затоки після Катару, «можливо», буде Туреччина.

— Вони, принаймні, можуть здійснити економічні атаки. Головне прагнення цього фронту розірвати зв'язки Анкари з усіма групами, пов'язаними з «братами-мусульманами». І видворити з країни осіб, пов'язаних із ними. Включаючи ХАМАС, зазначає експерт.

Звісно, є ще іранське питання. Дональд Трамп і країни Перської затоки можуть змусити Анкару зайняти чітку позицію з цього приводу. А це буде одне з найскладніших питань у період, коли країна намагається залишитися поза конфліктом між шиїтами і сунітами.

Тимур Савін, за матеріалами Інституту Близького Сходу і Hurriet

ФОТО: Reuters

QHA