АНКАРА (QHA) -

Перед візитом до України президента Турецької Республіки Реджепа Таїпа Ердогана ще одна турецька делегація відвідала відразу три українських міста. 

27 вересня представники Анкарського університету (Турецька Республіка) та НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» розглядали шляхи співпраці та можливість започаткування програм спільної підготовки магістрів за спеціальністю «Атомна енергетика» на базі Навчально-тренувального центру ВП ЗАЕС. 

Прокоментувала візит турецьких гостей до України другий секретар Посольства України у Турецькій Республіці — Євгенія Габер.

QHA: Доброго дня, Євгеніє. В першу чергу розкажіть, будь ласка, куди саме завітала турецька делегація та до чого дійшла в результаті переговорів із українською стороною.

Євгенія Габер: Насправді делегація була в Україні з триденним візитом. Київ був лише частиною цього візиту, бо розпочали ми саме з міста Енергодар Запорізької області з відвідування нещодавно відкритого Навчально-тренувального центру АЕС. І якраз наші турецькі гості стали одними з перших іноземних відвідувачів. Вони змогли побачити велику практичну базу для стажування. Причому як оперативного складу АЕС, так і ремонтно-обслуговуючого складу. Вони дійсно були вражені тим потенціалом та можливостями, які має Запорізька АЕС, з точки зору проходження практики анкарських студентів та навіть турецьких спеціалістів та фахівців, які вже працюють у сфері атомної енергетики. 

І після цього ми відвідали Київ, безпосередньо інститут ядерних досліджень НАН України та Київський політехнічний інститут ім. Сікорського, а також Одеський національний політехнічний університет. В обох університетах були доволі жваві дискусії щодо того, як ми будемо працювати надалі, які саме спільні проекти у нас можуть бути. 

Зокрема мова йде про започаткування практики видачі подвійних дипломів політехнічними університетами України та Туреччини, що надалі позбавить нас необхідності проходити складні процедури визнання ідентичності українських дипломів у Туреччині. Наразі мова йде також про підписання протоколів про співпрацю, про академічний обмін, обмін студентами та викладачами, проведення спільних наукових досліджень та запрошення українських викладачів для викладання певних курсів на базі турецьких університетів. 

Тому візит був дуже насичений та успішний. Але це далеко не кінець, тому підсумки підбивати не будемо. Я думаю, що це тільки початок тривалої та успішної співпраці на багато років вперед. 

QHA: Після обговорень та переговорів між українською та турецькою сторонами, які конкретні дії здійснюються для реалізацій домовленостей?

Євгенія Габер: Частково мова йде про конкретні плани — проведення спільних заходів на наступний рік. Зокрема про так звані спільні літні ядерні школи міжнародні школи, які традиційно проводяться на базі українських університетів. Але тепер ми сподіваємося, що наші турецькі колеги також долучатимуться до цих заходів.

На середньострокову та довгострокову перспективу мова йде про підготовку нових угод зі співпраці між університетами. Більш ґрунтовних угод, які дозволять створення спільних програм підготовки і турецьких, і українських студентів на базі партнерських вишів у двох країнах. Спочатку це все-таки буде магістратура або аспірантура, але на перспективу ми думаємо, що і рівень бакалаврат також буде включений у ці програми. Зараз саме іде розробка текстів цих угод. І ми сподіваємося, що у найближчий час вони будуть погоджені. 

QHA: Чому Анкарський університет обрав для співпраці у сфері ядерної енергетики саме Україну?

Євгенія Габер: Насправді є дуже невелика кількість країн у світі, яка, по-перше, володіє технологіями, реальним досвідом практичної експлуатації і теоретичними наробками в цій дуже специфічній та непростій сфері. З іншого боку — ще менше країн готові відкрито спілкуватися з цих питань. 

Оскільки питання атомної енергетики є дуже чутливими, тільки в разі справді стратегічного партнерства і щирих відносин між країнами мова може йти не про якісь уривчасті візити та часткову передачу інформації, а дійсно про повномасштабні, повноцінні програми підготовки спеціалістів. Тому що нам немає чого приховувати. Ми, як Україна, готові поділитися своїм досвідом. І позитивним, в плані того успіху, який у нас є. Як ви знаєте, зараз на території України працює чотири АЕС, причому працюють успішно — ми маємо 15 реакторів. 

З іншого боку є і негативний досвід, на жаль. Тому що Чорнобильська аварія багато чому навчила нас і всім цим ми готові ділитися з нашими турецькими партнерами. Окрім того, ще за часів радянського союзу де б фактично не знаходилися ці АЕС, найкращими спеціалістами в цій сфері були українці. І зараз є можливість з ними спілкуватися, працювати, проводити спільні наукові дослідження і розробляти свої програми підготовки спеціалістів. 

QHA: А як саме вплине візит турецької делегацій по питанням співпраці у атомній енергетиці на відносини муж Україною та Туреччиною?

Євгенія Габер: Подібна співпраця, зокрема і в освітній сфері, є одним із тих гарних показників двосторонніх відносин, на які ми можемо орієнтуватися. Бо освіта — підґрунтя для будь-яких відносин і для будь-якого подальшого розвитку. З одного боку, мова йде про фактичний контакт між нами про нарощення міжлюдського діалогу, про нові міжлюдські контакти. І фактично кожне покоління турецьких студентів, яке було «вирощене» в Україні, є послами доброї волі, які після повернення у Туреччину привозять із собою любов до України. І так само і для українців, які навчаються у Туреччині. 

З іншого боку, це дійсно перспективна сфера, тому що будь-яка країна, яка володіє технологіями атомної енергетики, порівняно з іншими країнами, абсолютно має інший рівень і економічного розвитку, і стандартів життя, і технологічного розвитку. 

До того ж ми працюємо не тільки за напрямком атомної енергетики. Мова йде про авіабудування, авіаційні та космічні технології, інженерні науки. Це все ті напрямки, які одночасно можуть активно розвиватися і приносити свої дивіденди і в економічній сфері, і у сфері військово-технічної співпраці, і в освітній сфері зокрема. Тому я думаю, що на перспективу ми будемо мати ще сильнішу Туреччину і ще дружнішу до України Туреччину, чого ми власне і прагнемо.

QHA