КИЇВ (QHA) -

Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря вважає, що розміщення миротворців ООН на Донбасі може відбуватись поетапно, але необхідно убезпечитись від того, що на черговому, невигідному для неї етапі, Росія може заблокувати просування місії, скориставшись правом вето в Радбезі.  

Як передає кореспондент QHA, про це він сказав на засіданні першої Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію».

За словами Немирі, зважаючи на значну територію, яку повинна буде охопити місія - 17,5 тисяч квадратних кілометрів Донеччини і Луганщини і 408 кілометрів неконтрольованого кордону між Україною та РФ -, миротворці можуть розміщуватись не одразу на всій території ОРДЛО, а поетапно: лінія АТО, в цілому зона конфлікту і на неконтрольованій ділянці кордону. Росія ймовірно, може проголосувати на РБ ООН за такий варіант мандату, але в такому форматі, щоб мати можливість згодом заблокувати його. Тому, ще при першому голосуванні за мандат на рівні Радбезу необхідно вжити заходів, щоб Росія не змогла заблокувати діяльність місії. Не допустити цього можна, якщо затвердити мандат місії однією резолюцією Радбезу, включно з усіма етапами, вважає Немиря.

— Щодо поетапного розміщення миротворчих сил. Тут є ризик, який ми маємо усвідомити. Якщо йдеться, що вони /миротворці/ не можуть бути одночасно розміщені і на лінії розмежування, і в зоні конфлікту, і на державному кордоні, і існує небезпека, що в переході від одного до другого або до третього етапу, можуть бути недовіра і якісь маніпуляції, зокрема, використання права вето Росією в ООН… Наша пропозиція полягає в тому, що розміщення миротворчих сил може відбуватись поетапно, але Рада безпеки ООН має затвердити це однією резолюцією таким чином, щоб не довелось повертатись до Ради безпеки ООН за подальшими резолюціями. Рішення про перехід від одного етапу на інший мало би прийматись спеціальним представником Генерального секретаря ООН у консультаціях з командувачем миротворчими силами та іншими.

Григорій Немиря також озвучив принципи України, які мають бути враховані при визначенні країн, що повинні надати своїх військових до миротворчого контингенту (на додаток до ключового принципу, що в місії не повинно бути представників держави-агресора – Росії).

— По-перше, це принцип військової спроможності, по-друге, досвід миротворчої діяльності, по-третє, взаємодія і сумісність з військами інших країн, і це є сильна країна-лідер. Щодо лідера, то наша точка зору полягає в тому, що найкращий вибір тут може бути між Фінляндією та Швецією - як країнами, які мають репутацію, визнаються і могли б визнаватись всіма сторонами конфлікту як нейтральні.

Щодо участі в контингенті країн, які входять до військових блоків, зокрема, НАТО чи ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку, куди входять Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан), то за словами Немирі розглядаються два варіанти. Один з них повністю виключає участь в місії представників військових блоків «ані НАТО, ані ОДКБ». Другий варіант передбачає участь по дві країни з НАТО і ОДКБ, але ця пропозиція не є пропозицією України. Прихильники другого варіанту відзначають, що при формуванні миротворчого контингенту, зокрема, треба враховувати мовний і культурний принцип, щоб учасники місії могли не лише моніторити припинення вогню, але й взаємодіяти з цивільним населенням, яке мешкає на цій території.

Григорій Немиря також перерахував основні завдання, виконання яких очікує Україна від міжнародних миротворців. За його словами, мандат миротворчої місії має включати в себе такі елементи: забезпечення безпеки СММ ОБСЄ і тимчасової міжнародної адміністрації; перевірка, забезпечення та примушення до перемир'я, розділення воюючих сторін; стримування порушників перемир'я; нагляд за виведенням, знищенням або збереженням у відведених місцях важкого озброєння; захист цивільного населення і об'єктів критично важливої інфраструктури; забезпечення безпеки на лінії розмежування і на українсько-російському кордоні; підтримка закону і порядку; утилізація боєприпасів, які не вибухнули, зокрема мін, і розмінування; сприяння обміну заручниками і ув'язненими.

QHA