КИЇВ (QHA) -

В Україні з 5 травня набув чинності закон, за яким депортовані радянським режимом народи визнані жертвами політичних репресій. Зокрема, йдеться про кримських татар, які 18 травня відзначатимуть 74-і роковини примусової депортації.

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 — 1991 рр.» Верховна Рада ухвалила 13 березня, а президент підписав 5 травня.

Метою Закону є відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 — 1991 рр., відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування збитків, завданих таким особам унаслідок репресій, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів.

Відповідно до закону, до переліку репресій віднесено ті дії радянської влади, які не були передбачені у відповідному законодавстві, ухваленому від 1991 року.

У новому законі перераховуються і роз’яснюються нові терміни щодо злочинів радянської репресивної машини проти власного народу. Наприклад, дається визначення термінів вислання, депортація, заслання, політичний, національний, релігійний, класовий мотив, розкуркулення тощо.

Зокрема, у ст. 1.1 закону депортація визначається як «…примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів» (раніше депортація не вважалася формою репресій, і відповідно депортовані не вважалися постраждалими від репресій і не підлягали реабілітації — ред.).

А стаття 2 перераховує 23 форми репресій, які застосовувалися в СРСР, зокрема, позбавлення життя; позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі; примусове безпідставне поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; примусове позбавлення громадянства СРСР, УРСР (УСРР) і вислання за межі СРСР; заслання; вислання; депортація; обмеження у праві проживання в окремих містах, місцевостях або адміністративно-територіальних одиницях, позбавлення майна шляхом: націоналізації; експропріації; конфіскації за рішенням або вироком репресивного органу; розкуркулення; вилучення репресивним або іншим органом під час здійснення обшуку тощо.

Закон також розширив перелік категорій постраждалих від радянського режиму, які визнаються реабілітованими. Зокрема, це особи, які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; або особи, стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів.

Окрім того, закон вводить поняття «потерпілі від репресій», до яких відносяться близькі родичі репресованого, зокрема, чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою; діти репресованого, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача), або які народилися у місцях позбавлення волі чи на засланні; інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов’язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.

Як пояснила агентству QHA аналітик Центр досліджень визвольного руху Анна Олійник, необхідність в ухваленні змін до чинного законодавства зумовлена тим, що попередній закон (від 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні») враховував дуже мінімальну кількість жертв політичних репресій за увесь час існування радянської влади на території України і не реабілітовував усіх тих, хто був безпідставно засудженний.

— Наприклад, у попередньому законі не були враховані ті, хто боровся проти радянського режиму зі зброєю в руках, оскільки за радянським законодавством це вважалося злочином. Зокрема це УПА, окрім того, це може бути учасник якогось антирадянського повстання. Наприклад, Голодомору 1932 — 33 рр. передували масштабні селянські повстання, спрямовані на протидію колективізації, вилученню харчових продуктів. Будуть реабілітовані зокрема, спецпереселенці, тобто ті, хто був переселений примусово радянською владою — вони будуть визнані як жертви політичних репресій. Щодо кримських татар, то за цим законом вони визнаються жертвами політичних репресій, ті хто був депортований, і вони можуть претендувати на те, щоб офіційно отримати статус жертв політичних репресій. Ми намагалися підрахувати ймовірну кількість людей, які підпадають під дію цього закону, але тут ще складно провести розподіл між тими, хто живе і хто вже помер і буде реабілітований посмертно. Це порядка 7 – 8 мільйонів осіб.

За словами Анни Олійник, у законі передбачений перегляд кримінальних справ, зокрема, передбачена автоматична реабілітація для тих, кого зокрема було засуджено позасудовими органами, тобто «трійками», коли людей позбавляли навіть можливості хоч якогось судового процесу, можливості навести хоч якісь аргументи на свій захист.

Олійник також зазначила, що закон не містить конкретні назви національностей чи організацій, які визнаються жертвами репресій та підлягають реабілітації. За її словами, у законі прописані загальні критерії, які дозволять реабілітувати більш широке коло осіб.

— Прописаних назв немає — прописані критерії. Прописані форми репресій і відповідно вже спеціальна комісія з реабілітації буде розглядати чи була та чи інша особа репресована за тими критеріями, які прописані у новому законі. Якщо прописати конкретний перелік, умовно кажучи, написати УПА чи кримські татари, це значно звужує дію закону. Ми прописали критерії, тому що були депортовані й якісь інші етноси, і цей закон дозволятиме реабілітувати набагато ширше коло.

Згідно Закону, ухвалення рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій буде здійснюватися новоствореною Національною комісією з реабілітації за поданням регіональних комісій з реабілітації. Заяву на визнання реабілітованими або потерпілими від репресій може подати сама репресована особа, її спадкоємців, будь-хто з членів її сім’ї, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини тощо. Заява подається за вибором заявника до регіональної комісії за місцем проживання заявника — фізичної особи, місцезнаходженням заявника — юридичної особи або місцем зберігання архівних кримінальних справ, носіїв архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917 — 1991 рр., інших архівних документів, у яких міститься інформація про здійснення репресій. Відмова у прийнятті та розгляді такої заяви забороняється.

Нагадаємо, насильницька депортація кримськотатарського народу з їхньої історичної батьківщини — Криму була здійснена радянським тоталітарним режимом упродовж 18 – 21 травня 1944 року. До віддалених районів Приуралля та Середньої Азії було переселено 191 044 кримських татар; під час депортації загинуло близько 8 000 кримських татар, ще десятки тисяч померли внаслідок суворих умов вигнання упродовж наступних років. Право на повернення до історичної батьківщини вони отримали лише у період Перебудови. У 1989 році Верховна Рада СРСР засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною, 14 листопада того ж року регіональний парламент Криму ухвалив аналогічне рішення. До 2004 року значна кількість татар повернулася до Криму, вони становлять 12% населення півострова. Після окупації Криму Росією у 2014 році, кримські татари зазнають системних утисків за етнічною ознакою з боку окупаційної влади. Факт утисків кримських татар та українців у 2017 році визнав Міжнародний суд ООН за позовом України до Росії і зобов'язав РФ припинити порушення прав людини, але Росія й досі не виконала вимоги суду.

QHA