КИЇВ (QHA) -

Кандидат на президентську посаду від Демократичної партії Туркменістану, 59-річний Курбангули Бердимухамедов був обраний президентом, отримавши абсолютну більшість голосів виборців.

Четверті з часу здобуття незалежності вибори вже втретє привели в крісло чинного президента цієї азіатської країни.

— Туркменський народ продемонстрував непорушну згуртованість і єдність, вірність священним заповітам предків, зробив важливий крок на шляху подальшого державного розвитку, — сказано в короткому комюніке за підсумками виборів на сайті Центральної виборчої комісії Туркменістану.

На офіційному сайті уряду Туркменістану оприлюднені цифри: лідер пострадянської республіки отримав голоси 3 140 865 громадян країни (97,69% виборців). Загальна явка на виборах склала 97,27%.

Урядовий сайт уточнює, що за ходом волевиявлення туркменського народу стежили акредитовані міжнародні спостерігачі з СНД, ШОС та Організації ісламського співробітництва. Були кілька «незалежних» представників від США, Китаю, Туреччини, Афганістану, Австрії та Японії, які визнали, що вибори «відбулися, демократичними і вільними».

Іншим кроком влади Туркменії з метою демонстрації західних інститутів своїй демократичності та бажання налагодити економічне співробітництво з Європою стала активна медійна розкрутка передвиборної кампанії. Щоб блиснути перед виборцями, фаворит президентських перегонів Курбангули Бердимухамедов навіть заспівав під гітару свою пісню Bagt nury («Щастя промінь») для робітників на будівельному майданчику газохімічного комплексу в Ахалському велаяті.

Президент поза конкуренцією

Висунути свою кандидатуру на пост президента, згідно із законодавством Туркменістану, мають право громадяни країни не молодше 40 років, які володіють туркменською мовою і на момент виборів проживають у країні не менше 15 років.

За пост глави Туркменістану з Бердимухамедовим боролися вісім кандидатів, причому жодного від протилежного табору. Діюча туркменська опозиція знаходиться або в еміграції, або в тюрмі. Навіть якби хтось із неї ризикнув повернутися до країни — йому довелося б це зробити як мінімум 15 років тому, щоб мати право брати участь на виборах.

Імена туркменських опозиційних політиків в останній раз мелькали в далекому 2007 році. Тоді на чергових виборах президента Туркменістану, які відкрили Бердимухамедову прямий шлях до безмежної влади, колишній віце-прем'єр туркменського уряду і лідер руху «Ватан» Худайберди Оразов говорив, що він — єдиний кандидат у президенти країни від об'єднаної опозиції. Після цього в прямий ефір він виходив виключно з Швеції. Ще роком раніше очолював опозиційний «Союз демократичних сил Туркменістану» Авди Кулієв називав єдиним кандидатом на президентський пост Нурберди Нурмамедова. Йому пощастило менше, ніж Оразову: Нурмамедова заарештували відразу після смерті Сапармурата Ніязова.

Нинішні опоненти Курбангули Бердимухамедова — не публічні люди, у політичній еліті особливого впливу ніколи не мали. Бекмират Аталиєв, який представляє Партію промисловців і підприємців Туркменістану, є головою правління Акціонерного комерційного банку «Рисгал». Інший кандидат — громадський активіст і голова Марийського регіонального комітету Аграрної партії Дурдиклич Оразов. Ще один, Максат Аннанепесов — заступник голови Державного об'єднання харчової промисловості.

Решта шість осіб висунуті «ініціативними групами», створеними на тимчасовій основі. Простіше кажучи, це технічні кандидати, що створює ширму для азіатських «демократичних виборів». Двоє з них, Джуманазар Аннаєв і Меретдурди Гурбанов — заступники губернаторів, інші — керуючі з хімічної, нафтової та аграрної галузей.

Жити по-старому?

Попередні вибори у Туркменістані пройшли у 2012 році. Явка на них склала 96,28% виборців. Курбангули Бердимухамедов тоді випередив шістьох конкурентів із результатом у 97,14% голосів.

Знову переобраний у 2017 році, Бердимухамедов тепер зможе твердо сидіти у президентському кріслі до 2024 року. І швидше за все, цим він не обмежиться. Нова конституція знімає вікове обмеження у 70 років для кандидата в президенти, а Курбангули Бердимухамедову в кінці його нового терміну буде лише 66.

Економічна ситуація в Туркменістані ускладнюється падінням світових цін на газ. Часи Ніязова, коли держава могла витрачати гроші на палаци наближених до влади, пройшли. Деякі опозиційні ЗМІ Туркменістану повідомляють про гостру нестачу продовольства, що нетипово для багатої на енергоресурси країни. У категорію дефіцитних товарів потрапили цукор, яйця, масло, курячі стегенця. З держмагазинів зникають ковбаса і морожене м'ясо. У міру зменшення запасів товари і продукти дорожчають. Бавовняна олія місцевого виробництва, яка нещодавно коштувала 2 маната, сьогодні продається на ринках по 7 манатів (2 долари США за курсом Центрального банку Туркменістану) за півтора літра. Імпортна соняшникова олія в п'ятилітрових упаковках подорожчала до 36 манатів.

Крім цього, у минулому році російський Газпром «проміняв Ашхабад на Ташкент», замінивши туркменський газ поставками з Узбекистану. У січні 2016-го Росія розірвала контракт з «Туркменгазом» через протистояння сторін, викликане аварією на газопроводі Середня Азія—Центр у 2009 році. Знайшовши альтернативний ринок збуту в Китаї, Туркменія отримує до держбюджету близько третини від загальної суми контрактів. А дві третини залишаються у партнерів з Піднебесної, так як туркменський газ йде їм безкоштовно за рахунок погашення кредитів, набраних Бердимухамедовим у другий президентський термін.

Якщо новообраний президент продовжить свою кредитну гру з Китаєм, Туркменія ризикує опинитися в положенні сусіднього Казахстану, рівень кризи в якому дозволив китайцям отримати контроль майже над половиною газо- і нафтокомплексу країни.

Тимур Савін

QHA