КИЇВ (QHA) -

5 червня 2017 року балканська Чорногорія, що за кількістю населення дорівнює українським Севастополю і Сімферополю разом узятим, стане 29-м офіційним членом Північноатлантичного альянсу. Президент Парламентської асамблеї НАТО Паоло Аллі зазначив, що Чорногорія може послужити зразком для Грузії:

— Вступ Чорногорії важливий крок для Грузії і для всіх інших країн, що прагнуть до вступу в Альянс.

За сприяння союзників Чорногорія планує реформувати стратегію оборони і створити довгостроковий план розвитку армії. Країна приєдналася до «Партнерства заради миру» з метою планування та аналізу розвитку збройних сил, які будуть повною мірою здатні використовуватися у миротворчих і рятувальних цілях спільно із силами НАТО та державами-партнерами.

Символічно, що весняна сесія парламентської асамблеї НАТО проходила у Тбілісі з 26 травня. Близько 600 делегатів з парламентів країн — членів і партнерів Альянсу протягом трьох днів брали участь у комітетських засіданнях. Альянс закликав Росію вивести війська з незаконно окупованих грузинських Абхазії та Південної Осетії, а також висловив підтримку Північноатлантичного вибору Грузії в контексті вступу Чорногорії до НАТО.

До слова, НАТО ще у березні 2014 року у відповідь на незаконну анексію Криму підтвердило свою підтримку територіальної цілісності та політичної незалежності України.

Кореспондент QHA поцікавився в експертів причинами входження Чорногорії до складу НАТО, враховуючи одвічний російський інтерес до Балкан, і використовував події, які відбудуться 5 червня, як привід дізнатися про просування України до складу членів Альянсу, політичних інструментів даного процесу і технічну готовність національних ЗС і ВПК .

РФ активно працює в Сербії, заохочуючи шовінізм і реваншизм

Доцент кафедри культурології Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв, розмірковуючи про причини зміни статусу курортної Чорногорії, де 70 тисяч об'єктів нерухомості належать громадянам РФ, спочатку використовував історичні аргументи. За його словами, Балкани завжди були пороховою бочкою Європи.

— Ми пам'ятаємо, як відбувався розпад Югославії, війна в Боснії і Хорватії, Косово. Чорногорія ледве-ледве втрималася від сповзання в цю балканську війну, їй вдалося залишитися нейтральною. Потім вона була разом із Сербією у складі Югославської федерації. Потім звідти вийшла, бо ужитися із сербськими шовіністами навіть близькоспорідненому православному народу було дуже складно, і проголосила незалежність, розповів він.

На думку Лосєва, вступ Чорногорії до НАТО є гарантією, свого роду страховим полісом від будь-яких несподіванок на Балканах, оскільки активність РФ у регіоні не спадає.

Іншою причиною, яка прискорила процес співпраці Чорногорії та Альянсу, може бути прагнення країни до політичної незалежності. Доцент кафедри культурології не виключає, що саме тому, що в Чорногорії дуже багато росіян, ця балканська країна і вирішила увійти до НАТО — адже невідомо, чого від цієї публіки очікувати. І яскравим підтвердженням його слів може служити нещодавня спроба державного перевороту, яка продемонструвала, що російські спецслужби не дрімають.

Останнім часом РФ дуже активно працює у Сербії, всіляко заохочуючи сербський шовінізм і реваншизм. І це лякає сусідні країни Македонію, Чорногорію, Боснію. Хорватію вже не лякає, оскільки вона член НАТО, нагадав Лосєв.

Судячи з того, що на початку червня Чорногорія вирішила заборонити в'їзд 149 громадянам Росії та України, влада намагається обмежити проросійський вплив у країні. Характерно, що відмінною рисою внесення росіян і українців до цього списку, сформованого на основі списку санкцій ЄС, була їхня причетність до анексії Криму та конфлікту на Донбасі. Влада Чорногорії обмежили «в'їзд і розпорядження майном і активами осіб, що несуть відповідальність за активну підтримку політики, яка підриває територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України».

Приймаючи рішення, Україна досі оглядається на Москву

В Україні уважно спостерігають за розширенням Північноатлантичного альянсу на Балканах.

Всі 25 років незалежності нашою країною, за великим рахунком, керували промосковські і проросійські діячі. Їхньою знаковою особливістю було те, що вони не уявляли собі життя без Москви — «старшого брата». У своїх рішеннях вони не були самостійними і завжди озиралися на Кремль. Боязнь того, як відреагують у Москві на зближення з НАТО, заважала рухатися вперед до вищого статусу, ніж у партнера.

На думку Лосєва, для реальної політичної і економічної незалежності спершу треба бути незалежним у своїй голові. Він наводить слова Еммануїла Канта «Май мужність жити власним розумом» і підкреслює, що українська псевдоеліта раніше не мала подібної сміливості.

— Звісно, ні в яке НАТО Україна сьогодні реально не йде. Навіть на рівні самовизначення в мізках керівництва. Ось, наприклад, сьогодні, коли йде гібридна війна з РФ, коли анексований Крим і окупований Донбас, можна було б на референдумі щодо вступу в Північноатлантичний альянс отримати більшість голосів треба тільки скористатися моментом. Але керівництво країни робить все можливе, щоб такий референдум не проводити, зазначає Лосєв.

Він упевнений, що референдум поклав би край усім розмовам про те, чи хочуть українці в НАТО чи ні. І якби стало ясно, що хочуть, далі вже вирішували б, що треба зробити для того, щоб це бажання українського народу здійснити на практиці.

Референдум знадобиться, коли Україна досягне стандартів НАТО

Директор аналітичної групи «Да Вінчі АГ» Анатолій Баронін, розмірковуючи про обставини, що сприяють розширенню географії НАТО на Балканах, звернувся до сучасної історії. Він нагадав: на останній сесії парламентської асамблеї Північноатлантичного альянсу наголошувалося, що Балкани стають все більше і більше вибухонебезпечними.

— Тому, на мій погляд, рішення Чорногорії вступити до НАТО, незважаючи на те, що РФ робила всі спроби утримати цю країну в зоні свого впливу, є наслідком надії, що даний крок дозволить Чорногорії в кінцевому рахунку забезпечити відносну власну безпеку в регіоні, резюмує Баронін.

При цьому аналітик пропонує не намагатися використовувати досвід Чорногорії в Україні, перш за все — в силу непорівнянності території і населення, а також участі нашої країни у гібридній війні і реформуванні державних інституцій.

На його думку, система управління державою не дозволяє виробити єдиний механізм наближення України до НАТО. Та й взагалі, зближення Альянсу з різними країнами в більшості випадків відбувається за індивідуальними сценаріями.

Що стосується порушеної Лосєвим теми референдуму про членство в НАТО, Анатолій Баронін має іншу позицію щодо причинно-наслідкових зв'язків:

На мій погляд, доцільно розглядати терміни, коли Україна досягне чинних критеріїв і стандартів НАТО. Доктринальними документами у нас визначено, що Україна має досягти цих критеріїв до 2020 року, оскільки ми повинні перейти на певні стандарти, має бути впроваджена система управління. Тому ми повинні відштовхуватися від того, що референдум може бути лише заключною стадією, коли Україна вже буде готова до вступу в НАТО і це визнаватимуть наші партнери.

Як аргумент на користь такого підходу Баронін наводить сценарій, за яким гіпотетичний референдум продемонструє підтримку українцями НАТО, а зарубіжні партнери заявлять про неготовність України та її ЗС до такого кроку. На його думку, подібна ситуація стала б серйозною іміджевою поразкою для України, а з політичної точки зору взагалі могла б поховати ідею євроатлантичної інтеграції.

Скептицизм аналітика щодо референдуму зрозумілий. Однак 5 червня 2017 року політичний істеблішмент України із завмиранням серця дивитиметься на те, як Чорногорія не тільки отримуєбезпеку, але і виходить з-під впливу Москви. І хто знає, можливо ця обставина, за асоціацією зі вступом до ЄС, когось змусить замислитися про план членства у НАТО, тим більше що збільшення коштів, спрямованих на озброєння національного війська, на сьогодні заважає українській економіці працювати на повну силу.

Едуард Солодовник

ФОТО: інтернет

QHA