КИЇВ (QHA) -

16 липня Дональд Трамп зустрінеться у Гельсінкі з Володимиром Путіним. Ця зустріч напрошувалася сама собою за логікою розвитку останніх подій. США запровадивши імпортні мита на європейські та китайські товари, викликали обурення з боку своїх традиційних союзників, яке наочно проявилося під час саміту Великої сімки. Наступний етап з’ясування стосунків заплановано на 11-12 липня у Брюсселі під час саміту НАТО. У цій ситуації Трампу необхідно як мінімум брати до уваги позицію РФ.

В Росії ініціативу американського президента сприймають як можливість якщо не піти на зближення, то принаймні розпочати діалог щодо окремих питань двостороннього порядку денного: боротьби з тероризмом, організованою злочинністю і нерозповсюдження ядерної зброї.

Але, навіть якщо американський президент захоче, він не зможе кардинально змінити політику США щодо Росії. Це забезпечили ще минулого року американські законодавці, заборонивши президенту скасовувати санкції без згоди Конгресу. Окрім того, в оновленій концепції національної безпеки США, що зявилася у грудні минулого року, Росія чітко визначена одним з двох ворогів Америки.

Чому ж тоді господар Білого дому хоче побачитися зі своїм російським візаві?

Внутрішня політика перш за все

Головна причина — це проміжні вибори до Конгресу США, які відбудуться у листопаді. На них буде повністю переобрана Палата представників, а також 35 з 100 членів Сенату. При цьому, більшість сенатських місць, які будуть переобрані — 24 з 33, зараз займають республіканці. Тоді ж відбудуться вибори губернаторів 39 штатів.

Головна небезпека для Трампа полягає у можливій зміні балансу сил. Зараз мінімальна більшість в обох палатах Конгресу належить республіканцям. Це 53 зі 100 голосів у Сенаті та 234 з 435 у Палаті представників. Не зважаючи на ворожість великої частини однопартійців, Трампу інколи вдавалося проштовхнути свої ініціативи, як це, скажімо, було у грудні минулого року.  Зокрема, тоді республіканська більшість проголосувала за податкову реформу Трампа, яка передбачає зниження корпоративного податку на прибуток з 35 до 21%.

Якщо ж на виборах до Конгресу переможе Демократична партія, про схвалення будь-яких ініціатив президента можна буде забути, не кажучи вже про перспективу імпічменту.

З огляду на це, всі дії Трампа як всередині США, так і на міжнародній арені, спрямовані на загравання з електоратом, аби забезпечити підтримку своїм прибічникам.

Так, початок торгових воєн з ЄС і Китаєм, має намір повернути виробництво назад до США і створити робочі місця для американців. Зустріч з Кім Чен Ином у Сінгапурі та “історична” спільна заява не передбачає жодних конкретних дій щодо денуклеаризації Корейського півострова, але вигідно вирізняє Трампа на фоні невдалої політики щодо КНДР за часів Обами і так далі.

Чим ближче до виборів, тим більше буде подібних іміджевих кроків. На черзі, презентація чергового мирного плану для Палестини, виведення військ США з Німеччини (поки що офіційно не підтверджене — ред.) і зустріч з Путіним.

Порожній порядок денний

Виходячи з цього, мета Трампа зрозуміла: повторити зустріч з Кім Чен Ином тільки у більшому масштабі. Тому, зустріч без гучних медійних результатів, подібна тим, що проходять з традиційними союзниками США — це останнє, що потрібно Трампу і принесе більше іміджевої шкоди. В такому випадку ключовим є порядок денний.

Питання боротьби з тероризмом, організованою злочинністю і нерозповсюдження ядерної зброї надто рутинні, щоб подати їх як велике досягнення, і вони не викличуть потрібного резонансу. Окрім того, їхнє обговорення вимагає значної кваліфікації та обізнаності, чого не можна сказати ні про Трампа, ні про Путіна.

Тому акцент буде зроблено на другорядних проблемах. Зокрема, президенти обговорять ситуацію на Близькому Сході. Після розгрому ІДІЛ Трамп втратив інтерес до Сирії і шукає можливості вивести американські війська з Сирії. З  огляду на це, він готовий заплющити очі на встановлення сирійськими силами, за сприяння РФ, контролю над всією територією країни. Єдиний проблемний момент — це присутність іранських сил у південній Сирії, що створює додаткову загрозу для Ізраїлю.

Як  заявив 2 липня радник з національної безпеки президента США Джон Болтон, у президентів “є можливості для проведення більш широких перемовин про надання допомоги для витіснення іранських сил назад в Іран”, що було б значним кроком вперед.

Щоправда, є великі сумніви, щодо реальної можливості Кремля впливати на Тегеран. Радше ісламська республіка сама обмежить на деякий час присутність на півдні Сирії, аби не дратувати партнерів по ЄС. Після виходу США з ядерної угоди для Ірану вкрай важливо зберегти конструктивні відносини з європейськими партнерами, і не йти зайвий раз на загострення.

Якщо ж напруженість у південній Сирії знов зросте, незалежно від того, чи буде до цього причетним Кремль, Трамп використає для звинувачень РФ у невиконанні домовленостей.

Ще однією темою обговорення, про що неодноразово заявляв Трамп, буде російське втручання у вибори президента США. Незважаючи на обвинувачення, РФ досі відмовляється визнати свою причетність.

— Якщо ця тема буде порушуватися з боку президента США, то, безумовно, російський президент буде готовий ще раз повторити, що РФ не мала і не могла мати ніякого відношення до того, навколо чого розгортаються такі інсинуації, — заявив 29 червня речник президента РФ Дмитро Пєсков.

Українське питання

Точно відомо, що Трамп і Путін обговорюватимуть конфлікт на Донбасі та ситуацію в Криму. Втім, не варто боятися зміни американської позиції, хоча на словах, можливі певні ексцеси.

— Наші кримські санкції щодо Росії будуть залишатися до тих пір, поки Росія не поверне півострів Україні, — заявила 3 липня, коментуючи можливе обговорення ситуації в Україні, прес-секретар Білого дому Сара Сандерс.

Це ж підтверджує Джон Болтон. За підсумками підготовчого візиту в Москві він заявив, що компромісу не буде.

— Президент Путін був досить відвертий зі мною з цього питання. Я відповів, що у цьому питанні нам доведеться визнати наявність розбіжностей, — сказав він у інтерв’ю 27 червня.

Підсумовуючи, зазначимо, що світова спільнота за півтора роки президентства Трампа вже мала б звикнути до його надмірної зацикленості на формі, а не змісті зовнішньої політики. Зустріч у Гельсінкі стане черговим проявом такого підходу — без проривів у відносинах, але й без провалів. І для США, і для РФ.

Роман Кот

QHA