КИЇВ (QHA) -

Іспанець Педро Аграмунт, 28-й президент Парламентської асамблеї Ради Європи, член Європейської народної партії (ЄНП), «подарував» очолюваній ним організації один із наймасштабніших за останніх 60 років скандалів. Його несанкціонований асамблеєю візит 20 березня 2017 року до Сирії на російському літаку разом із членами Держдуми Росії, а також зустріч із одіозним Башаром Асадом отримали такий руйнівний резонанс, що його відгомін супроводжуватиме діяльність ПАРЄ ще не один місяць. І питання, чи залишиться він ще на півроку на посаді президента ПАРЄ, чи буде звільнений — найменше має хвилювати Україну. Адже небезпека катаклізмів, які струсонули ПАРЄ, криється в іншому.

На засіданні ПАРЄ 27 червня члени асамблеї нарешті спромоглися ухвалити резолюцію під назвою «Підзвітність та імплементація принципів надійності Парламентської асамблеї», яку підтримали 154 депутати зі 197-и присутніх у залі. Під доволі сухою назвою документу ховається положення, яке вводить у регламент ПАРЄ зміни, що дозволяють достроково відправити у відставку президента Асамблеї на підставі вотуму недовіри та звинувачень у серйозних порушеннях Кодексу поведінки члена Парламентської асамблеї. Важливо нагади про те, що до цього моменту згадана норма про дострокове усунення від повноважень президента ПАРЄ у регламенті асамблеї прописана не була. Пояснення цьому знайти неважко: до витівки Аграмунта жоден президент Асамблеї не діяв поза межами окреслених функціональних обов’язків, не ігнорував рішення депутатів та не демонстрував критичну залежність від однієї з країн-членів Ради Європи.

Аграмунт у грубій формі ці базові принципи порушив, потиснувши за два тижні до хімічної атаки у сирійському місті Ідліб руку Башару Асаду, якого якраз і звинувачують у підготовці та реалізації цієї жахливої акції проти людяності. Новина про те, що президент ПАРЄ літав до Сирії у складі делегації російських депутатів на літаку міністерства оборони РФ, не попередивши про це Бюро асамблеї і не маючи на цей візит жодного мандата, шокувала Асамблею. Шок тривав рівно до червня 2017 року, коли в ПАРЄ були проведені слухання, на яких депутати асамблеї висловили вотум недовіри Аграмунту, заборонили йому головувати на засіданнях і здійснювати міжнародні візити від імені Асамблеї. Паралельно із цим регламентний комітет ПАРЄ розпочав роботу над змінами до процедури Асамблеї, які дозволяють ініціювати дострокову відставку президента.

 

Скандалом навколо Аграмунта вміло скористалася Росія, яка власне і простелила для керівника Асамблеї слизьку доріжку до Сирії. Нагадаємо, Росія вже четвертий рік поспіль позбавлена права голосу в Асамблеї через її втручання у суверенні справи України. Цілком очевидно, що Росія, яка має все менший вплив на процеси у Раді Європи, все стрімкіше втрачає сподівання щодо того, що їй повернуть право голосу і вона повноправно працюватиме у ПАРЄ. Продовження санкцій Євросоюзу, США та інших впливових країн світу подає світовим організаціям, зокрема Раді Європи, чіткий сигнал про те, що повернення Росії до ПАРЄ, Великої Вісімки, відновлення діалогу Москви із НАТО та ЄС все ще залишаються нездійсненною мрією російського керівництва. Ухвалення у травні 2017 року рішення керівного органу Ради Європи — Комітету міністрів щодо жахливого становища із правами людини та демократією в тимчасово окупованому Криму є додатковим підтвердженням втрати впливу Москви над процесами в ПАРЄ. Варто нагадати, що й до того Парламентська Асамблея Ради Європи у своїх деклараціях засуджувала Росію за терористичну діяльність в Україні.

За цих обставин російським лідерам залишається єдине зламати міжнародні механізми, які, навіть за великі гроші, не можуть виконувати забаганки Кремля. Недарма Аграмунт найняв паризьку адвокатську фірму для захисту своїх інтересів, яка через прес-реліз, поширений напередодні відкриття літньої сесії, заявила, що проект резолюції, який «має на меті звільнити Педро Аграмунта з посади президента ПАРЄ» незаконний, оскільки порушує головні принципи, базовані на верховенстві права, зокрема, принцип неретроспективності (полягає в тому, що не можна карати за дії, вчинені до прийняття відповідного правового механізму - ред.).

Ця судова тяганина може лише додатково ускладнити ситуацію, оскільки і без цього «кредит довіри ПАРЄ перебуває під загрозою, а імідж асамблеї ніколи ще не був настільки зіпсованим», про що заявила авторка резолюції про імпічмент, депутатка-соціалістка від Швейцарії Ліліан Маурі Паскер. У ситуації, в якій опинилася ПАРЄ, винен сам її президент наголосила найстаріша представниця ПАРЄ Жозет Дюр'є (Франція, група соціалістів), яка водночас акцентувала на тому, що аби «боротися з корупцією і бути почутою, асамблея має бути бездоганною».

Із вищенаведеного випливає, що для Росії так звана «справа Аграмунта» є унікальним інструментом не лише для повної дискредитації ПАРЄ, але й для ускладнення її подальшої роботи.  Адже судові позови так чи інакше негативно позначатимуться на іміджі асамблеї, отримають негативний розголос у європейських ЗМІ, і в результаті зведуть до мінімуму її міжнародний вплив та авторитет. Для Росії, яку фактично усунули від життя асамблеї, це саме те, що треба. Росія фактично вступила в активну фазу гібридної війни в Європі, в тому числі війни із найбільшими євро-інституціями. І дуже добре, що європейці це розуміють і, схоже, вже навчились мобілізовуватися проти гібридних атак. Це ми побачили у провалі партії Ле Пен, в яку Росія шалено інвестувала на виборах у Франції, і зараз спостерігаємо фактично в «битві за ПАРЄ». Репутаційні втрати, яких може зазнати і вже зазнає Парламентська асамблея, звісно, значні, але є надія що ПАРЄ вийде з цієї битви сильнішою і прагматичнішою стосовно Росії.

Старший аналітик Української ради із зовнішніх відносин
Володимир Денисюк (спеціально для QHA)

QHA