КИЇВ (QHA) -

Ситуація з українською мовою в окупованому Росією Криму є катастрофічною, кількість українських класів скоротилась за останні чотири роки в 30 разів – до 28, кількість учнів, що навчаються українською мовою, зменшилася майже в 35 разів – до 371 учня.

Як передає кореспондент QHA, такі дані озвучив координатор проекту «Становище української мови» Сергій Стуканов під час презентації в УКМЦ дослідження «Становище української мови в Україні в 2017 році», оприлюдненого рухом «Простір свободи».

За словами експерта, оскільки доступу до окупованого Криму немає, то для досліджень доводиться використовувати офіційні дані російських окупаційних адміністрацій, але навіть вони засвідчують катастрофічні тенденції зі станом освіти українською мовою та загалом мовною ситуацією.

— Ми та інші організації спираємося на офіційну статистику російських окупаційних адміністрацій у Криму і навіть вони показують, що ситуація /з освітою українською мовою/ є катастрофічною. Якщо в 2013 році українською мовою на півострові навчалось 6,5% учнів, це 12 694 учні, і ми тоді вже казали, що це вкрай мало і неадекватно мало, то сьогодні кількість учнів, які навчаються українсько мовою в Криму, досягла 371 учня. За кількістю класів ми маємо так само падіння майже в 30 разів: з 875 класів з українською мовою навчання до 28. Очевидно, що з усіх інших сфер суспільства в Криму українська мова так само цілком витіснена, і освіта — це ті маленькі дрібки, де вона ще залишається.

Водночас, Стуканов припустив, що навіть ці дані російської статистики можуть бути неточними і завищеними.

Координатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда нагадав, що злочинне ставлення російської окупаційної влади до української мови і освіти в Криму засвідчив Міжнародний суд ООН, який у квітні п.р. у рамках запобіжних заходів зобов’язав країну-окупанта припинити порушення мовних прав українців на півострові. У тому числі і порушення мовних прав на освіту.

— Варто нагадати: Міжнародний суд ООН у порядку забезпечення позову /України до РФ/ визнав факт порушення прав українців на освіту українською мовою в Криму, і виніс ухвалу, що Росія як країна-окупант зобов'язана відновити освіту українською мовою в Криму. Це рішення найвищої міжнародної судової інстанції — є доведений факт, який визнається всім світом, — сказав він.

Тарас Шамайда зауважив, що для України рішення Міжнародного суду ООН дуже позитивне і держава доклала певних зусиль, аби добитися його. Водночас, він додав, що Росія не збирається виконувати це рішення суду і припиняти порушення мовних прав українців.

— Я вважаю, що українська держава саме доклала зусиль, щоб нормально підготувати цей позов, і саме тому є це рішення суду в порядку забезпечення позову, яке є дуже позитивне для нас. Але так само очевидно, що держава-агресор його не виконувала і виконувати не буде.

На його думку, нечисленні україномовні класи Росія поки не закриває в Криму лише з формальною, демонстраційною метою – щоб мати можливість показувати міжнародній спільноті, що начебто із мовними правами етносів на півострові все гаразд. Він також підкреслив, що впродовж століть Росія проводила політику примусової русифікації щодо України, і зараз на окупованих територіях також не планує від неї відмовлятися.

— Ця статистика — 371 учень і 28 класів, які залишились — це статистика, яка правилась окупаційною адміністрацією, росіянами, буквально в ніч перед рішенням суду /Міжнародного суду ООН/. Це формальні дані. Для проформи росіяни тримають ці крихти української освіти в окупованому Криму, а фактично вона там знищена. Оскільки русифікація століттями була одним із основних елементів політики окупації України, зрозуміло, що і зараз Росія на окупованих територіях від неї не відмовиться.

Доктор політичних наук, провідний науковий співробітник відділу етнополітичних і етнонаціональних досліджень Інституту імені І. Кураса НАН України Володимир Кулик звернув увагу на проблемну ситуацію із доступом до окупованого Криму міжнародних моніторингових організацій, які, в тому числі, повинні були б стежити за дотриманням прав людини. За його словами, коли міжнародні організації проводять дослідження в Україні, вони не можуть попасти до окупованого Криму, оскільки окупанти їх просто не пускають. Коли ж вони проводять моніторинг Росії, то вони самі не їдуть до Криму, оскільки це означало б легітимізацію окупації, а жодна впливова міжнародна організація не хоче бути причетною до фактичного визнання анексії. За його словами, доступу до Криму міжнародні органцізації в процесі моніторингу України не можуть і не хочуть мати, більше того – вони не хочуть формулювати жодних висновків так, щоб вони кидали тінь на Україну, оскільки це не Україна винна в тому, що там відбувається. Хоча сама Росія дуже була б зацікавлена у таких відвідинах з боку моніторщиків  і продовжує їх запрошувати. Таким чином, Крим вже понад три з половиною роки знаходиться «між двох стільців».

— Я представляю Україну в Комітеті Ради Європи — в Комісії проти расизму і нетерпимості. Тому хочу звернути увагу на один аспект цього моніторингу, які міжнародні інституції могли б проводити. Наша організація з цим зіткнулась. Коли вона проводить моніторинг України, очевидно, що вона не може потрапити до Криму чи до окупованих районів Донбасу, тому що окупанти її фізично не пускають. Коли вона проводить дослідження в Росії, окупанти раді б, щоб вона приїхала до Криму, але вона не може приїхати до Криму, бо це було б фактичним визнанням російської належності Криму, тобто легітимізацією анексії, чого вони /міжнародні моніторингові організації/ не можуть зробити. І таким чином Крим опиняється між цих двох стільців, так би мовити, хронічно.

Володимир Кулик також повідомив, що можливості проведення моніторингу в Криму продовжують шукати низка міжнародних організацій, зокрема, експертний комітет Рамкової конвенції з питань національних меншин і експертний комітет Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Ключова проблема, яку необхідно вирішити, – як провести ефективний моніторинг, але при цьому не визнаючи анексії. За його словами, наразі, швидше за все, жодного порозуміння між цими організаціями й українською та російською владами не знайдено.

— Вони /міжнародні організації/ шукають, як це зробити — як не визнаючи анексії, водночас забезпечити певні моніторингові інструменти. Поки що, наскільки я розумію, між цими організаціями, владою Росії та владою України не знайдено ніякого порозуміння. Тобто окупанти хочуть такий інструмент, який легітимізує окупацію, проте ані Україна, ані міжнародні організації на це не пристають.

Говорячи про ситуацію з освітою українською мовою в окупованих районах Донеччини і Луганщини, Сергій Стуканов зазначив, що достовірних цифр експерти не мають, але за тою інформацією, яка періодично потрапляє в ЗМІ, можна стверджувати, що  навчання українською мовою там фактично припинилось. З кожним роком і кількість учнів, і кількість годин продовжує скорочуватись.

— Українська мова як предмет залишається в школах, проте кількість годин вже торік була скорочена до однієї години на тиждень, причому половина уроку — це мова, половина — література. За деякою інформацією, принаймні в частині шкіл українську мову цього року запроваджено з 5-го класу, тобто в 1-4-му класі принаймні в частині шкіл такого предмету немає.

Володимир Кулик також додав, що по окупованому Донбасу так само існує проблема із проведенням міжнародного моніторингу, оскільки фактичний статус «сірої зони» робить неможливою легальну роботу міжнародних організацій.

— Про Донбас /щодо моніторингу/ взагалі немає мови, він «сіра зона», він формально нічий, незалежності /псевдореспублік/, звичайно, ніхто не визнав і визнавати не буде, і легальних інструментів моніторингу там не буде застосовано. 

Як повідомляло QHA, на початку літа ватажок донецьких бойовиків Олександр Захарченко повідомив, що освітні установи на підконтрольній так званій «ДНР» території України завершили процес переходу з української на російську мову навчання. За його словами, цей процес почався в 2014 році: у той час російською навчалося 50% учнів, у 2015 — 88%, зараз ця цифра досягла 100 відсотків. У СММ ОБСЄ в Україні повідомили, що з'ясують — чи були внесені зміни до навчальних програм, які спрямовані на утиски мовних прав українців на окупованому Донбасі.

Після анексії Криму російський окупаційна влада задекларувала на півострові три державні мови — російську, українську та кримськотатарську, проте декларації на практиці так і залишилися нереалізованими.

QHA