КИЇВ (QHA) -

Унікальну колекцію декоративно-прикладного мистецтва відкрили у Музеї Івана Гончара 20 січня. Проект «Візерунки миру» реалізований з ініціативи кримськотатарських майстрів за підтримки Швейцарської агенції розвитку та співпраці.

Організатори проекту зібрали разом кримськотатарських майстрів у сфері виготовлення філіграні, ювелірних і металевих виробів, кераміки, унікальної кримськотатарської вишивки. Вони стали наставниками студентів, які виявили бажання доторкнутися до кримськотатарської культури.

Завдяки копіткій роботі були відтворені, реконструйовані предмети побуту, чоловічий і жіночий костюм, ювелірні прикраси ...

— Концепт виставки транслює посил: ми (кримські татари,  ред.), незважаючи на всі виклики, зберігаємо спадкоємність поколінь, каже радник міністра культури України та координатор проекту Есма Аджієва.

Як зазначає Есма Аджієва, якось мотивувати учнів не доводилося, адже мотивація очевидна — це самоідентифікація кримських татар, бажання розвивати багатющу культуру народу. Хоча серед бажаючих навчитися майстерності виявилося і чимало українців, які все більше дізнаються про братній народ.

Навчали тонкощам національної майстерності кераміст Рустем Скибін, майстер філіграні Евеліна Асанова, вишивальниця Ліана Велеляєва та метр декоративно-прикладного мистецтва кримських татар Мамут Чурлу.

Ми, як художники, майстри, керамісти, намагалися відтворити ті ремісничі практики, які збереглися предками і дійшли до наших часів. За кожним окремим предметом наша культура, традиції, побут. Для нас це дуже важливо, каже кераміст Рустем Скибін.

Дуже цікаво було порівнювати старовинні артефакти XIX-XX століть із сучасними роботами. Наприклад, у прикрасах Евеліни Асанової, онучки відомого кримськотатарського майстра філіграні Айдера Асанова, через століття читається традиція кримськотатарської сім'ї.

 Жіночі традиційні кримськотатарські прикраси мали величезне значення у нашій культурі, оскільки такий особливий набір, як пояс, нагрудна прикраса і топилик, що прикрашає фес, були посагом дівчини, яке їй дарував наречений. Якщо раптом пара розлучалася або ж у сім'ї ставалося лихо, жінка могла продати ці прикраси і таким чином прогодувати сім'ю, — ділиться історією культури народу Евеліна.

Історик Гульнара Бекірова, яка відвідала виставку, зазначила, що розвиток декоративно-прикладного мистецтва кримських татар, так само як і історіографії та культури, фактично призупинився після депортації народу 1944 року, на що вплинув негласна заборона на все кримськотатарське.

Це по суті був культурний геноцид. Адже у місцях вигнання практично не розвивалася кримськотатарська мова та декоративно-прикладне мистецтво, бо все це нагадувало про Крим. А владі було абсолютно невигідно, щоб кримських татар асоціювали із Кримом, говорить історик.

За її словами, у зв'язку із окупацією півострова, Україна починає заново пізнавати кримських татар, переосмислюючи те, що кримськотатарський народ є частиною політичної української нації.

У кримськотатарської колекції велике майбутнє: уже дві європейські країни очікують побачити її у себе. Експозицію також планують представити у великих містах України та країнах ближнього зарубіжжя.

Виставка у Музеї Івана Гончара буде відкрита для відвідувачів до 26 січня.

QHA