КИЇВ (QHA) -

«Я повторю перед Палатою те, що вже сказав тим, хто приєднався до нового уряду: «Я не можу запропонувати нічого, крім крові, важкої праці, сліз і поту» (Вінстон Черчілль)

До чого вражаюче, що буквально за один рік на великі екрани кінотеатрів виходять два фільми, присвячених практично одній події, але при цьому розкривають її у двох різних площинах. Йдеться про знамениту операцію з евакуації військових Альянсу 1940 року з Дюнкерка.

Фільм «Дюнкерк» режисера Крістофера Нолана («Престиж», «Темний лицар»), що вийшов 2017 року, викликав фурор своєю незвичайною подачею реальної історії через погляд простих і переляканих солдатів, які не рвалися в бій з почуттям патріотизму, а просто тікали з узбережжя Дюнкерка, як щури з корабля. І хоча на тлі вагомих переваг фільму є багато ляпів в плані фактажу, «Дюнкерк» все одно був позитивно сприйнятий аудиторією і навіть претендує в декількох номінаціях на «Оскар» цього року. Крістофер Нолан, повторюся, показав Дюнкеркську евакуацію з точки зору приречених військових. А ось нова стрічка режисера Джо Райта («Анна Кареніна», «Гордість і упередження») показує нам знамениту історичну подію вже зовсім в іншій площині і в жанрі байопік.

У травні 1940 року, коли практично вся західна Європа опиняється під чоботом німецької армії, на пост прем'єр-міністра Великобританії призначають Вінстона Черчілля (Гері Олдман). Незважаючи на те, що він практично все життя мріяв про цю посаду, призначення стає для нього серйозним тягарем, адже Великобританія перебуває у жахливому стані.

Німеччина практично повністю знищує французьке військо. У Дюнкерку в оточенні залишається понад 300 тисяч союзних військ. США через власне законодавство не може допомогти Європі. Вінстон Черчілль приймає рішення про евакуацію за всяку ціну війська з Дюнкерка, в той час як на нього насідає військовий комітет на чолі з міністром закордонних справ Галіфаксом (Стівен Діллейн) з вимогою розпочати мирні переговори з Німеччиною та йти на поступки.

Вихід з невеликим проміжком у часі двох фільмів про Дюнкерк дає унікальну можливість оцінити розвиток подій на тому самому пляжі Нолана як у британських кабінетах, так і в бункерах Райта. Якщо ви не готові провести майже дві години в атмосфері британської політики ХХ століття, фільм вам може здатися нудним або занадто простеньким для кінотеатру.

Але! Якщо ви любитель якісного байопіку — ласкаво просимо. «Темні часи» не розкривають весь насичений життєвий шлях знаменитого Черчілля, а демонструють на великому екрані найскладніший період його політичної кар'єри. Крім висвітлення Дюнкеркської операції, в картині вельми переконливо і правдоподібно розповідається про процес прийняття складного рішення, яке вплинуло значною мірою на всю подальшу війну.

Віддалений від простих британців Черчилль в колі своїх опонентів відстоює точку зору, що Гітлеру довіряти не можна, що Франція проявляє в цій війні себе слабко, а Британії в жодному разі не можна відступати під натиском гітлерівської армії. Однак Черчилль, перебуваючи в оточенні опонентів, також потрапляє під досить сильний їхній тиск. Саме в таких умовах вершиться доля не лише британців, але і всієї Європи часів Другої світової війни.

І хоча Джо Райт показує нам Черчилля сварливим, саркастичним, егоїстичним і непередбачуваним у своїх рішеннях алкоголіком (дивно міцне серце у Черчилля все ж), все це стає лише показником того, наскільки британський політик був простою людиною, а не Богом, який вершить долі країни і народу. За усіх своїх недоліків Вінстон Черчілль стає прикладом принциповості і мужності, прикладом людини, яка здатна приймати відчайдушні і складні рішення, протистояти критиці. Але найголовніше  Вінстон Черчилль режисера Райта демонструє красномовство, здатне і мертвих змусити знову віддати життя за свою державу. З усіма своїми недоліками і перевагами він справжній лідер.

І роль цього лідера виконав чудовий актор Гері Олдман, який, схоже, отримав персонажа, завдяки якому повністю розкрився його акторський талант. І хоча в Україні буде складно гідно оцінити роботу актора через дубляж, Вінстон Черчілль Олдмана переконує, викликає емоції і змушує чекати продовження кожної його дії. Протягом двох годин фільму ти не відриваєш погляд від Олдмана. Крім того, що актор зобразив Черчилля потужним політиком, він показав його і простою людиною, яку розкривають у певних обставинах інші персонажі картини (ось до них все ж є ряд претензій, особливо у плані мотивації).

Величезних похвал гідна також візуальна частина фільму. Як приклад можна згадати сцени, які виглядають як повноцінна дія в театрі. Затемнене приміщення парламенту, виступ Черчилля і світло з вікна падає саме на нього. Він — головний герой цього акту, все інше лише напівтемрява і глядачі. Ще один цікавий прийом — прямі лінії. Їхня кількість у картині викликає шалений захват, адже кожна з них підкреслює важливість того чи іншого об'єкта в кадрі. Незважаючи на те, що фільм має вузьку географію і більша частина його дії відбувається у приміщеннях парламенту або у будинку Черчилля, картина вражає своїм візуальним рядом.

Акторська робота Гері Олдман з відображенням різноманітних емоцій свого героя, режисерська робота Джо Райта і прекрасний візуальний ряд доповнюються приємним музичним супроводом від композитора Даріо Маріанеллі (з яким Райт вже працював раніше).

Звісно, не обійшлося у фільмі і без певних мінусів. Мотивація деяких персонажів виглядає непереконливою, а фінальні сцени - наївними. Однак фільм не балансує на межі «погано» і «добре», він однозначно відноситься до картин, які захочеться переглянути ще раз.

Фільм «Темні часи» вже гідно оцінений. Буквально на днях «Золотий глобус» у номінації «Кращий актор драматичного фільму» отримав Гері Олдман. На думку експертів і критиків, Олдман може потрапити у шорт-лист премії «Оскар» у номінації «Краща чоловіча роль», а сам фільм може опинитися там у номінаціях «Кращий грим і зачіски», «Краща робота художника-постановника» і «Краща оригінальна музика до фільму». Однак все це поки тільки прогнози, хто ж опиниться насправді в шорт-листі номінантів на «Оскар», ми дізнаємося вже в цьому місяці.

«Темні часи»  це якісно зображений портрет сварливого прокуреного старого, романтичного чоловіка, мужнього, принципового і переконливого політика Вінстона Черчилля за часів, коли весь світ чекав того самого світанку, який розвіє пітьму. Фільм, який підносить уроки не тільки самому Черчиллю, але й нам простим глядачам.

Настя Бєлова

QHA