КИЇВ (QHA) -

В недалекому майбутньому світ зустрічається віч-на-віч із глобальною екологічною катастрофою, неконтрольованим збільшенням населення і генетичними експериментами. Європейський політик Ніколет Кейман (Гленн Роуз) висуває пропозицію прийняти закон про обмеження дітонародження: «Одна сім'я — одна дитина». Якщо ж у родині народжується більше однієї, то «зайвих» занурюють у кріосон до кращих часів.

Терренс Сеттман (Віллем Дефо) вирішив не занурювати у кріосон своїх сімох онучок з надією подарувати їм хороше життя. Він їх приховує від уряду і дає імена днів тижня — Понеділок, Вівторок, Середа... Кожна з дівчаток повинна виходити з дому тільки у свій день — згідно з іменем. Для світу всі вони є однією особою  Каррен Сеттман. Проте одного разу через 30 років Понеділок не повертається додому, що запускає всі інші події картини...

2017 року має вийти чотири фільми-антиутопії. Це бойовик режисера Руперта Сандерса «Привид в обладунках» (адаптація однойменної манги), драма режисера Джеймса Понсольдта «Сфера», майбутнє продовження «Того, хто біжить по лезу» та фільм Томмі Віркола «Сім сестер» з Нумі Рапас в головній ролі, що виходить сьогодні на великі екрани кінотеатрів .

Як ми знаємо, антиутопії зазвичай піднімають теми майбутнього життя на землі з певними проблемами, суперечностями і, що вже увійшло у мейнстрім, боротьбою з системою. Хороших антиутопій не так уже й багато. Але поява у прокаті чергової з них завжди викликає бажання її подивитися. Можливо, причина  в бажанні дізнатися, що може нас очікувати в майбутньому. І мова не про користь нових технологій, які можуть полегшити життя, скоріше про їхні наслідки.

Нова антиутопія «Сім сестер» від компанії Netflix, яка подарувала нам не один захопливий серіал, наприклад, за Всесвітом Marvel, піднімає конкретні і реальні проблеми. Ми чуємо про них по ТБ, читаємо в газетах і журналах, а наукові дискусії так взагалі не припиняються з цього приводу, що призводить до впровадження нових елементів політики тієї чи іншої держави. Ні для кого не секрет, що високе дітонародження призводить до кризи не тільки в демографічному плані, але і в екологічному. Занадто багато людей  занадто багато сміття  екологічна катастрофа  занадто мало їжі  зростання злочинності, мародерства тощо. Цей ланцюжок можна продовжувати до нескінченості. Тому «Сім сестер» також піднімає і питання того, як вирішити реальну проблему. В даному випадку заборона на більш ніж одну дитину цілком очевидно відкриває наступну проблему  що робити з рештою дітей. Це вже глибоко моральне питання смерті і життя. І повірте, кріосон дуже витратний спосіб його вирішення. Невеликий натяк на спойлер.

Звісно ж, як і годиться, завжди в системі є ті, хто виходить за її рамки. На жаль, випадок з сімома сестричками Сеттман, які протягом 30 років ховалися від уряду в невеликій квартирі, викликає дуже багато запитань як до сюжету, так і до логіки персонажів. Але припустимо, що це реально.

Фільм страждає на сюжетні діри. По ходу картини постійно виникають питання. Куди подівся персонаж Дефо? Чому Четвер або Середа вчинили той чи інший вчинок не в найкращий для всієї родини момент? Навіщо персонаж Гленн Роуз був введений в картину, але отримав так мало екранного часу?

Тобто під кінець фільму з'явилося відчуття, що в першу чергу глядач мав насолодитися самим фактом, що Нумі Рапас зіграла сімох різних персонажів, а також вельми незлецькими сценами погонь, бійок та екшену. Відсутність гумору, а його дійсно майже немає, компенсується незграбними, а то і дурнуватими ситуаціями. І справді, хоча фільм налаштовує на серйозність, глядач, сам того не помічаючи, посміхається. Хороший баланс атмосфери. До речі, атмосфера майбутнього передана мінімально, проте переконливо. І, звичайно, ще один важливий фактор передбачуваність. Так, половину ви самі можете передбачити, але іншу половину фільму ви відкриваєте для себе в новому світлі. Тобто деякі сюжетні повороти дивують.

Але так, найбільшої похвали у стрічці гідна прекрасна актриса Нумі Рапас. Їй дісталася не найлегша роль в картині — зіграти абсолютно різних за темпераментом, фізичною формою і характером персонажів. Її герої не дають нудьгувати, за ними, за їхніми суперечками і розмовами цікаво спостерігати. Симпатія і сівпереживання з'являються так швидко, що втрата кожної (невеликий припустимий спойлер) викликає смуток. Мабуть, це одна з кращих ролей Рапас за останні роки. Відразу з'являється асоціація з фільмом «Спліт», де Джеймс Макевой зіграв 23 різні особистості. Але там в силу свого диссоциативного розладу ідентичності.

Хотілося б похвалити Віллема Дефо. Але, на жаль, його акторська гра максимально розкривається лише в одній зворушливій і болючій ситуації. Персонажа його не вистачило. І його раптове зникнення з сюжету не дуже подобається.

Гленн Роуз також отримала цікаву роль — просто-таки диктатор без моральних принципів. Але її персонаж занадто прямолінійний і простий, не потерпає від глибоких політичних інтриг. Однак він викликає суперечливі відчуття у глядачів, так само як і вся система світу «Семи сестер». Під кінець фільму ти не вирізняєш для себе добро і зло, адже обидві сторони все ж таки праві певною мірою.

Чи подивлюся я ще раз «Сім сестер»? Мабуть, ще один раз — так. Але не більше. Після феєричного провалу «Зошиту смерті» від тієї ж компанії Netflix, адаптації японської манги, нова антиутопія з Нумі Рапас вселяє довіру. Це непоганий бойовик із цікавим сюжетом, суперечливою ідеєю, питаннями моралі і зворушливими сценами.

Настя Бєлова

ФОТО: інтернет

QHA