КИЇВ (QHA) -

Сучасна українська література стала більше орієнтуватися на глобальні людські проблеми, намагаючись подолати провінційність і відірваність від нинішніх тенденцій. Через художні книги передається історичний досвід, особливо за останні роки — через політичні та військові події, що відбулися у країні. Однак деякі літературні критики говорять про те, що українським письменникам потрібно створювати свій бренд, щоб конкурувати із зовнішнім ринком, зайнявши свою нішу на літературній карті світу.

Але все ж в Україні з'явилося жанрове та стильове розмаїття, і більшість письменників почали писати історичні, сатиричні, біографічні романи, а також антиутопії та кібер-романи. До того ж роман масового попиту на сьогодні дуже затребуваний, і завдяки чому з'явилося багато активних авторів, які не так давно нікому не були відомі.

І якщо хтось думає, що масова література впливає на якість, то він дуже помиляється, оскільки з часом елітарність стала проникати в белетристику. Тому варто зазначити, що хороший текст у сучасній прозі породжує індивідуальний смак і оригінальність автора через його розуміння загальних настроїв, відчуття свого часу і духовних потреб.

За останні роки український роман помолодшав, адже молоді письменники пишуть про життя і захоплення своїх однолітків, заповнивши нішу, яка утворилася на ринку культурних послуг.

Кореспондент QHA поцікавився, про що зараз пишуть українські письменники безпосередньо у самих авторів.

Найбільш читаний письменник України Василь Шкляр розповів, що зараз дописує роман «Троща», який скоро має вийти у світ.

Я думаю, що закінчу роман «Троща» десь на стику липня і серпня, тому скоро українці матимуть змогу прочитати мій новий роман. Це роман про бандерівців, які проживають на Тернопільщині та Галичині він усім дуже сподобається. Я дуже рідко себе хвалю, але коли я поставив крапку в ньому, то я здригнувся. Я його написав майже галицьким діалектом і все здивуються, коли прочитають його. Я дуже багато працював з документами і очевидцями, адже бандерівська тема має ще живих учасників тих подій. Тому я спілкувався з нашими героями, яких, на жаль, це ялова держава досі не оцінила. Це сотенний УПА з Коломиї Мирослав Семчич, зв'язкова УПА з Волині Анна Зелена  вони мої близькі друзі і я цим дуже пишаюся,  поділився з QHA Василь Шкляр.

Він також із сумом зазначив, що весь український кінематограф досі лежав у руїнах, і тільки зараз в Україні почали знімати своє кіно. Письменник сам зіткнувся з цією проблемою, коли довго шукав режисера для екранізації свого роману «Чорний ворон».

Я колись говорив, що вся проблема у грошах, адже треба мати великі кошти, але, як виявилося, гроші легше знайти, ніж режисера. Однак моїм продюсерам вдалося знайти потрібного режисера, але називати його ім'я я поки не буду, зазначив письменник, зберігаючи інтригу.

Український комедійний актор, телеведучий, сценарист, режисер, продюсер і каскадер Віктор Андрієнко працює в останні роки над дитячими творами, і навіть допомагав писати сценарій анімаційного фільму «Микита Кожум'яка».

Ми зараз пішли далі по «Івану Силі», і завдяки Мінкультури, МОНУ, Держкіно записали дитячий фільм на CD-диски, щоб їх роздати всім шкільним бібліотекам і дитячим будинкам. Тобто кожна область через губернатора замовляє нам диски, а ми їм їх видаємо. До того ж чиновники зможуть проконтролювати, щоб диски з фільмом потрапили в дитячі бібліотеки і сирітські будинки, розповів актор.

Крім цього, він закінчив роботу над сценарієм фільму «Козак і Мольфар», який він також хоче екранізувати.

Я закінчив сценарій «Козак і Мольфар». Ми подали його на пічінг, і якщо ми з Володимиром Філіпповим виграємо знову, то будемо працювати над цим фільмом. Тим більше, що на нашому українському кіно заробити неможливо, особливо на дитячому, наголосив Віктор Андрієнко.

Українська письменниця з Донецька Ірен Роздобудько розповіла, що вона закінчила одну зі своїх найкращих робіт — сценарій про розстріляну німцями націоналістку і поетесу Олену Телігу, який вона давно хотіла написати.

Я зараз закінчила писати сценарій про Олену Телігу, але поки перебуваю в пошуках гарного режисера. Мій продюсер виставлятиме мій сценарій на тендер, адже я не сподіваюся на державу, а в першу чергу розраховую тільки на себе і своїх талановитих друзів. Я дуже давно мріяла про неї написати, адже вона мені дуже близька. Я сама з Донецька, а Олена Теліга виховувалася в Петербурзі у російськомовному оточенні, і в підсумку стала патріоткою України і провідником ОУН. Я її дуже тонко розумію, заявила автор романів «Ґудзик» і «Ескорт у смерть».

Під кінець нашої розмови вона розповіла, що війна в її рідному Донецьку викликає у неї дуже сильний біль і роздуми про те, як все повинно бути.

Автор відомих українських романів «Пів'яблука», «Тамдевін» Галина Вдовиченко розповіла, що вона працює над черговою своєю книгою про війну.

— Я знаю, що у мене з вересня буде більше часу, і я вже відчуваю творчий свербіж і нетерпіння. Зараз я пишу дитячу книгу-роман, яку почала писати ще до Майдану. І коли почалися події 2013 року, то у мене пропав інтерес до цього роману. Потім почалася війна, і я влітку 2014 року почала писати книгу «Маріупольський процес», яка забрала у мене дуже багато нервів і енергії. Роман про війну вийшов 2015 року, і тоді мені багато хто говорив: «Як можна писати про те, що відбувається зараз?». Але у мене була велика потреба його написати, і після того, як я його закінчила, кілька місяців нічого не могла писати. А зараз я повернуся до відкладеного роману, — поділилася Галина.

Вона стала заручницею історичного роману «Маріупольський процес» думки про нього не покидали її навіть під час роботи. Всі події відбуваються влітку 2014 року, коли молодий хлопець йде на фронт і потрапляє в полон під Маріуполем. Він там знайомиться з дівчиною, яка вважає себе сепаратисткою, хоча потім розуміє, що вона справжня українка.

Я була його рабинею, і я точно знала, що я повинна це зробити, і я це зробила, з гордістю сказала Галина Вдовиченко.

За її словами, новий роман буде молодіжним і зухвалим, в ньому буде представлена ​​одна з молодіжних сучасних субкультур.

У колонній залі КМДА у грудні 2013 року я побачила героїв майбутньої своєї книги вони бігли нагору, і тоді я сказала подрузі, з якою там була: «Я знаю, хто ці люди». Мої герої будуть кілька днів на Майдані, оскільки початок роману відносить нас до подій, які відбулися у Києві. Але не виключаю, що може щось змінитися під час написання, адже дуже часто ці зміни бувають дуже кардинальні. Але цей епізод точно буде в романі, з упевненістю заявила письменниця.

Письменник-фантаст Тимур Литовченко цього разу вирішив попрацювати в новому амплуа і написати новий роман у жанрі, який рідко використовується в Україні, але в якому саме, він не сказав, зберігаючи інтригу.

Ми з дружиною Оленою написали цикл повістей «І знову про кохання» про тварин, що живуть в АТО. Туди увійшло п'ять повістей про кохання українських бійців до молодших своїм братів  собак і котів. Зараз ми пишемо п'ятий роман з козацького циклу. Уже вийшло два моїх і чотири наших спільних твори, а п'ятий роман ми ніяк не допишемо. Ще ми почали працювати над масштабним історичним романом, і в ньому ми використовуємо новий для себе жанр, який в Україні ніхто не використовує, заявив фантаст.

Також він поділився, що отримав пропозицію на екранізацію свого роману «Орлі, син Орлика» 28 лютого 2014 року, але оскільки тоді в Києві саме поховали Небесну Сотню і почалося захоплення Криму Росією, знімати фільм стало нікому, оскільки не вдалося знайти спонсорів.

ФОТО: інтернет

QHA