КИЇВ (QHA) -

Інформаційне агентство QHA розповідає своїм читачам про кінопрем'єри, які можна подивитися у київських кінотеатрах з 5 січня. І хоча новинок на цьому тижні не так багато, вони здатні порадувати і здивувати глядачів.

Монстр-траки (автомонстри)

Історія про дружбу хлопця на ім'я Тріпп і монстра, якого він ховає під капотом свого авто.

Це однозначно щось свіже і цікаве. Режисер Кріс Уедж знаменитий своєю роботою над декількома частинами «Льодовикового періоду», «Ріо» та «Роботи». Мабуть, у «Автомонстрах» Уедж спробував перейти від анімаційних проектів до художнього кіно. Однак і тут не обійшлося без мультиплікаційних героїв. Додайте до цього легкий гумор — і в результаті отримаєте симпатичний сімейний фільм.

Кредо вбивці

Сюжет стрічки обертається навколо людини, яка дізналася про причетність своїх предків до громади асасинів і викраденої пов'язаною з тамплієрами корпорацією, щоб вона змогла повернутися в минуле і роздобути історичні артефакти.

Гра, в яку не пограєш...

Якщо останніх десять років у світі панувала ера коміксів, то з 2016 року почалося поступове освоєння кінематографом комп'ютерних ігор. Ні, звичайно, і до «Варкрафта» і «Кредо вбивці» були подібні екранізації, приклад тому — фільм «Принц Персії» 2010 року з накачаним Джейком Джилленхолом і гарненькою Джемімою Артертон. Однак у порівнянні з появою коміксних всесвітів Marvel і DC процес освоєння нової золотої жили в кіно йде набагато повільніше.

Екранізації культових ігор націлені, перш за все, звісно, на загартованих фанатів цих ігор. Ймовірно, при створенні картини ставка робиться на те, що 70% касових зборів дадуть саме вони. Режисери не раз чесно заявляли, що їхні стрічки в першу чергу розраховані на фанатів.

А що ж робити тим глядачам, для яких «Кредо вбивці» є просто художнім фільмом на великому екрані? Боюся, так само як і фанатів культової гри, їх очікує розчарування — легке або глибоке, залежно від особистого смаку.

Отже, перед нами екранізація культової гри, яка виглядає окремим від гри твором. Про це було заявлено ще на початку розробки проекту: у нас інший сюжет, який не ґрунтується на ігрових колізіях, у нас є персонажі, яких не було у першоджерелі.

На екрані з'являються найголовніші фігури гри тамплієри і асасини. І, мабуть, це одна з небагатьох збережених деталей, без якої фільм складно було б називати екранізацією.

Для фаната гри разом з таким жирним нюансом, як відхід від ігрового сюжету, виникає ще одна цікава шпилька: ти не гравець, ти глядач. Ти не можеш керувати героєм і міняти хід фільму за власним бажанням. А це може призвести до втрати інтересу до подій.

Якщо ж ти звичайний глядач, який про «Assassin's Creed» лише читав у Вікіпедії, та й то лише для того, щоб розуміти, на що йдеш у кінотеатр, то на тебе чекають величезні сюжетні діри, що викликають купу питань. Причому цікаво, що під час перегляду «Варкрафта» таких дірок практично не було: сюжет був настільки пласким, що залишалося хіба що насолоджуватися графікою.

Але у «Кредо» все значно складніше. Тут інтриги, скандали, розслідування в стилі автора «Янголів і демонів» Дена Брауна. Ось тільки планку творці стрічки не дотягли, це точно. У Брауна — лабіринт загадок, а тут лише заявка на подібну інтригу. Фільм «Кредо вбивці» відрізняється прозаїчним сюжетом. Можливо, причиною є те, що це всього лише перша, вступна частина, яка обіцяє в майбутньому стати величезним кіновсесвітом (і швидше за все таки стане). Або ж автори вирішили зробити акцент на шикарних бойових сценах і трюках. У будь-якому випадку, вислови на кшталт «в яблуці Едему захований генетичний код людини» або «тамплієри керують світом» протягом фільму звучать часом абсурдно. І в такі моменти глядач переконується, що сюжет тут — не головне.

Крім сюжету увагу привертають, звісно ж, персонажі, з яких головні — від сили троє. Не так уже й багато, щоб розкрити кожного з них по максимуму. Але, на жаль, до кінця фільму глядач усвідомлює, що йому явно чогось не вистачило. Хоча зоряний склад справді приголомшливий.

Номінант на премію «Оскар» Майкл Фассбендер встиг засвітитися в абсолютно різних за жанром картинах. У ролі Каллума Лінча актор, мабуть, запам'ятається не тільки вражаючими трюками і стрибками, але і накачаним торсом (100% він їм посвітив тільки для прекрасної частини аудиторії, а не заради сюжету). Сам актор сказав в одному з інтерв'ю, що цей персонаж був для нього привабливим темною половиною своєї особистості. І Фассбендер її передав. Його акторська гра справді переконує у божевіллі Лінча, у повній байдужості до оточення.

До речі, буде дуже сумно, якщо такий актор на піку своєї кар'єри відмовиться від подальшої роботи в кінематографі, про що Фассбендер заявив в одному з останніх інтерв'ю.

Французька актриса, володарка «Оскара» Маріон Котіяр виступила гідною партнеркою для Фассбендера ще у картині «Макбет». Котіяр говорила, що приєдналася до «Кредо» лише заради шансу ще раз попрацювати з Фассбендером і режисером Джастіном Курзелем. Їхнє тріо дійсно справляє гарне враження, про що ми можемо судити вже за двома фільмами.

Персонаж Котіяр в «Кредо» — явна відсилка до того, що на нас чекає сиквел історії. Її героїня досить-таки цікава і мінлива. В один момент ми бачимо милу дівчину-вченого, а в іншій те іще стерво. Чимось це нагадало персонажа актриси з картини Крістофера Нолана «Темний лицар: Відродження легенди» Талію аль Гул.

І, звісно ж, ще один оскароносний актор Джеремі Айронс, герою якого у «Кредо вбивці» приділено небагато уваги. Схоже, що його персонаж введений у стрічку лише задля відображення певних вад тамплієрів. А в іншому він нагадує манекен, який зрідка потрапляє в кадр. На превеликий жаль.

Хотілося б ще відзначити роботу грецької актриси Аріани Лебед (Марія). Вона склала чудову компанію для Каллума зі своєю цікавою зовнішністю, вірою в кредо і знову-таки приголомшливими трюками. Однак як одного з головних героїв її неможливо виділити. А шкода, було б приємно подивитися на неї трішки довше.

Спецефектами і постановками фільм однозначно відзначився. Їх багато, вони оригінальні, не позбавлені несподіванки і запам'ятовуються. Можливо, місцями трохи затягнуті (одна сцена погоні триває майже 20 хвилин), але це не робить їх нудними. Їхня постановка явно зайняла багато часу.

А щоб приховати різні дрібні огріхи, нам дарують цікаве тонування картини з переважанням диму, бруду і пилу, за якими жодних мінусів не розгледиш. Атмосфера фільму являє собою красиве переплетення стилю іспанської інквізиції і війни з маврами з витонченою і модернізованою сучасністю. Іспанській інквізиції приділено достатньо часу, щоб глядач зміг зануритися у ті часи з головою. Костюми, масовка, діалоги іспанською мовою і локації — все це здатне подарувати справжню насолоду.

І, мабуть, останній величезний плюс фільму музика композитора Джеда Курзеля, який також написав саундтрек до картини «Макбет». Якщо атмосфера і тонування «Кредо» вас не переконають, то музичний супровід точно змусить повірити, що ви там, поруч із загадковим Майклом Фассбендером і чарівними Маріон Котіяр та Аріаною Лебед.

Треба визнати, що недоліків у «Кредо вбивці» досить, але не будемо їх розкривати, щоб відразу не зіпсувати вам враження. Відзначимо, що всі вони згладжуються приємними моментами.

І хоча західні критики розбомбили картину, варто оцінити її самому. Так що якщо вам захочеться відпочити від повсякденності — йдіть у кіно і пориньте в цікаву казку.

Анастасія Бєлова

ФОТО: інтернет

QHA