КИЇВ (QHA) -

Молодий, амбітний і перспективний брокер Логхарт готовий іти по головах, щоб піднятися на вершину кар'єрних сходів — таким ми бачимо головного героя картини. Його бос Пемброук проходить курс лікування у санаторії, що розташований у Швейцарських Альпах. Логхарту дають завдання привезти боса для підписання необхідної комерційної угоди. Але дуже швидко вовк з Волл-стріт сам стає пацієнтом лікарні.

Санаторій заявлений як елітний заклад. Подібну розвагу дозволити собі можуть тільки впливові люди світу цього. Потрапляючи сюди, здається, що після багатьох років, витрачених на задоволення власних амбіцій і досягнення поставлених цілей, дідусі та бабусі пізнають прості життєві радощі — заняття спортом, гра в крокет, запуск повітряних зміїв. Юного Логхарта зустрічає сонячна і приємна картина, але варто йому переступити поріг закладу, як кольори різко змінюються.

Інтер'єр, в якому опиняється головний герой, похмурий і вражаючий. Через цей інтер'єр глядачі самі опиняються у тій атмосфері фільму, яку задає Вербінскі протягом всієї картини. Практично з перших хвилин режисер дає глядачеві своєрідні підказки, які допомагають знайти відповідь на головну загадку всього фільму. Тут слід відзначити хорошу операторську роботу Бояна Бацеллі — особлива увага приділена деталям, що створюють зловісну та інтригуючу атмосферу фільму. Деякі ефекти змушують замислитися. Деякі лякають і турбують. Але є і такі, які викликають подив. До речі, сама атмосфера «Ліків від щастя» в чомусь нагадує «Багряний пік» Гільєрмо Дель Торо — холодні гори, свинцеве небо, похмурі стіни столітнього замку. Навіть колористика схожа.

Під час перегляду фільму виникає ще кілька аналогій  відомий «Острів проклятих» Мартіна Скорсезе, і менш вдала картина, але на ту ж тематику «Обитель проклятих» Бреда Андерсона. Мабуть, Мартін Скорсезе і Леонардо Ді Капріо надихнули і виконавця головної ролі  Дейна Де Хаана, надто вже прагне він бути схожим на Тедді Деніелса (герой Леонардо Ді Капріо у фільмі «Острів проклятих»).

Брокер Логхарт дуже скоро розуміє, що в санаторії коїться щось дивне. Він дізнається страшну історію замку та його попередніх господарів. І розуміє, що через 200 років події повторюються. Докопатися до істини і зрозуміти, що ж насправді тут відбувається - тепер його головне завдання.

Загадка, яку належить розгадати по ходу фільму, сама по собі досить дивна. І завдяки старанням режисера відповідь на неї проглядається вже після першої третини кінострічки. Але головний герой продовжує наполегливо досліджувати похмурі й темні куточки таємничого замку, ретельно з'ясовуючи нові подробиці зникнення свого директора і подій 200-річної давнини.

І ось тут варто відзначити, що з хронометражем фільму Гор Вербінскі трохи перестарався — надто вже ретельно опрацьовані деталі, а деякі моменти дуже схожі один на одного.

А ось образи головних героїв
 брокера Логхарта і дівчини Ханни  до кінця не розкриті. Про них практично нічого не відомо і стає незрозуміло, чому Дейн Де Хаана що є сили намагається врятувати юну пацієнтку клініки, яку побачив лише кілька разів. Та й натяків на романтичні почуття між ними теж не так багато.Хоча гру акторів  Дейна Де Хаана та Мії Гот варто відзначити, актори постаралися. Джейсон Айзекс в ролі керівника санаторію теж гарний. Йому добре вдалося передати твердий і впевнений характер свого героя.

Що ж стосується другорядних персонажів
 тут взагалі ніхто особливо не запам'ятовується. У кожному блоці фільму з'являється новий герой, який так само раптово зникає.

Жанр хорору, в якому почали вистоювати стрічку сценаристи, поступово губиться. Хоча від деяких сюрреалістичних сцен волосся справді починають ворушитися. По ходу фільму у глядача виникають деякі питання, на які режисер чи то не спромігся дати відповідь, чи то залишив можливість здогадуватися і вирішувати самому, що ж могло бути або чому все складається саме так. Наприклад, як вийшло, що кілька сотень років представники вищого стану приїздили оздоровитися і не поверталися, але ніхто цього не помітив?

Сама кінцівка фільму теж залишає багато питань. Чи то це натяк на продовження, чи то черговий режисерський хід.

Але, незважаючи на деякі недоліки, фільм вартий того, щоб його подивитися. Його точно не можна назвати мейнстрімом, кіно досить жорстке, так що припаде до смаку не кожному. Але режисерський посил змушує замислитися  чи варто приносити себе в жертву на порожній вівтар особистих амбіцій або все ж краще навчитися радіти простим дрібницям життя?

Якщо ж таємничі тенета Вербінскі вам не до смаку, то в кінотеатрах на вас також чекає комедія «Красиво піти» від Зака ​​Браффа з яскравим зоряним складом в особі легендарних людей похилого віку Моргана Фрімена, Майкла Кейна та Алана Аркіна.

Старі друзі Віллі, Джо і Ела, незважаючи на свій пенсійний вік, вперше в житті вирішують звернути з праведного шляху, щоб зберегти свої пенсійні накопичення.

Пригнічена оплатою рахунків і втратою своїх близьких, літня трійця вирішує ризикнути всім і має намір здійснити пограбування банку, який привласнив їхні гроші.

Олександра Панкевич

ФОТО: інтернет

QHA