КИЇВ (QHA) -

Сьогодні, 18 травня, у День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу по всій Україні стартує прокат фільму «Чужа молитва» режисера Ахтема Сеїтаблаєва про кримську татарки Саїде Аріфову, яка під час Другої світової війни врятувала понад 90 єврейських дітей.

Ідея зняти фільм про цю героїню виникла випадково: 2003 року продюсер Іванна Дядюра побачила передачу «Чекай на мене» за участю Саїде Аріфової, яка хотіла знайти своїх колишніх вихованців, врятованих у роки фашистської окупації Криму, щоб переконатися, що з ними все в порядку. Історія настільки зворушила Іванну, що разом із Ахтемом Сеїтаблаєвим вони почали збирати свідчення про Саїде та інших кримських татар, які рятували дітей у ті страшні часи.

Детальніше про те, як проходили зйомки фільму і хто брав у них участь, а також про паралелі з сьогоднішньою ситуацією у Криму Дядюра розповіла кореспонденту QHA.

QHA: Розкажіть, будь ласка, докладніше про фільм «Чужа молитва». Як ви вирішили його створити, чи були якісь складнощі при зйомках? І яку ідею ви хотіли донести до глядача?

Іванна Дядюра: В основі будь-якого фільму має бути хороша і цікава історія. Історія про Саїде Аріфову зачепила мене своєю людяністю і масштабністю. Коли жінка переховує дітей, розуміючи, що їй за це загрожує, а через багато років думає, чи все у них добре, — мені здається, що за масштабністю це дуже важлива історія. Це були чужі діти, і тим не менш, пройшовши всі труднощі і жахи Депортації, вона думає про них. А крім того, на жаль, історія повторюється. Ми показували окупацію Криму в проміжку між 1942 і 1944 роком. А через 70 років ми не змогли знімати наш фільм у Криму з тієї ж причини.

Я вважаю, що Україна повинна нагадувати всьому світу про те, що у нас зараз відбуваються дуже важкі події і ми як країна переживаємо дуже складний етап свого становлення. Фільм про цю історію був задуманий ще до анексії Криму. Тоді ми думали, що це дуже людяна і глобальна історія, але окупація додатково стала приводом провести деякі паралелі із сьогоднішнім днем, які ми свідомо закладали у сценарії.

QHA: Тобто у Криму вам не вдалося зняти жодної сцени?

Іванна Дядюра: Ні, на жаль, ми там нічого не встигли зняти. Ми написали сценарій, подалися на пітчинг, і тут почалася окупація. І нам на рік відклали фінансування.

QHA: Скільки акторів брало участь у зйомках?

Іванна Дядюра: Це дуже складне питання, але дітей у нас було мінімум 20. Адже у зйомках беруть участь і актори масовки, яких дуже складно порахувати. У цьому фільмі у нас було сто осіб масовки. Хоча якщо враховувати, що у «Хайтармі» їх була тисяча осіб, то це, звичайно, непорівнянно.

QHA: А як щодо кримськотатарських акторів?

Іванна Дядюра: Наша головна героїня Ліля Яценко вже після зйомок зізналася, що у неї є кримськотатарські корені. Крім того, коли ми знімали масові сцени у Києві, ми в першу чергу запрошували кримськотатарських акторів, які тут живуть. Це, наприклад, Ельзара Баталова, Аліє Хаджабадінова.

QHA: Розкажіть, як ви збирали інформацію про Саїде Аріфову — за допомогою архівів?

Іванна Дядюра: Ми почали спілкуватися з сином Саїде, це було ще до окупації. Як таких архівів немає — адже ці люди, кримські татари, були викреслені з історії. Весь кримськотатарський народ був депортований, і будь-яка згадка про нього було смерті подібна. Цих людей не випускали з тих зон поселення, де вони жили, їм не можна було вступати в інститути та університети центральних міст. Тому про архіви навіть мови бути не може.

QHA: Чи брав син Саїде участь у розробці сценарію?

Іванна Дядюра: Ми з ним просто розмовляли, і він розповідав нам цю історію. Адже сценарій — це професійна річ, історія в першу чергу художня. Не одна вона рятувала єврейських дітей. На території Бахчисараю маса сімей це робила. У нас збірний образ, просто найяскравіша історія — про неї.

QHA: А момент у фільмі, коли Саїде говорить дітям вивчити мусульманську молитву — ця історія була насправді?

Іванна Дядюра: Так, це реальна історія. Ми всі знаємо і розуміємо, що араби і євреї наскільки відрізняються, настільки і схожі. Діти і там, і там обрізані, зовні схожі. І момент молитви був одним з головних. Я розмовляла з істориком Гульнарою Бекіровою — нас хвилювало питання, як розумітимуть один одного у фільмі німці, росіяни, євреї та кримські татари. Вона прислала мені дуже багато посилань на історичні матеріали і сама розповіла, зі спогадів своїх родичів, що на території того ж Бахчисараю всі говорили кримськотатарською та українською, і це не було проблемою. Вони ж всі були сусідами. І мали розуміти один одного.

QHA: А складно було змусити дітей вивчити кримськотатарські слова?

Іванна Дядюра: У нас були грузинські дітки, і в певний момент, коли ми розуміли, що їм важко з текстом, Ахтем (режисер фільму Ахтем Сеїтаблаєв, — ред.) запропонував їм говорити текст грузинською мовою. У нас був повний Вавилон: німецька, грузинська, російська, українська...

QHA: Який момент особисто Вам найбільше запам'ятався і сподобався?

Іванна Дядюра: У фільмі найбільше мене зворушує саме цей момент, коли Саїде вчить дітей молитві. Я вважаю, що він дуже художньо зроблений, і це найбільш піковий момент всього фільму.

Нагадаємо, прем'єра фільму «Чужа молитва» запланована на 18 травня і приурочена до Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Його показ пройде у кінотеатрі «Україна» о 20:00. На прем'єру фільму очікується візит глави держави Петра Порошенка з дружиною.

Спілкувалася Олександра Шекера

QHA