КИЇВ (QHA) -

Величезний колонізаційний корабель «Заповіт» прямує на одну з планет далекої галактики, щоби створити новий світ. Під час польоту відбуваються непередбачені обставини, які будять всю команду з 15 осіб, яка несподівано для себе відкриває нову планету, нічим не гіршу за накреслену мету. Однак насправді новий світ, що спершу видався раєм, виявився небезпечним. А його єдиний житель, синтетичний андроїд Девід перебуває у пошуку нових «щурів» для своїх експериментів.

Ще на початку промо-кампанії чергової серії про ксеноморфа найбільшу надію на успіх давало одне ім'я — Рідлі Скотт у кріслі режисера. Ми пам'ятаємо його за багатьма приголомшливими фільмами. Чого тільки вартий оригінальний «Чужий» 1979 року та історична драма «Гладіатор». Однак під кінець фільму ти відчуваєш себе обдуреним і виникає лишетільки одне питання: ім'я Рідлі Скотта відіграло на «Заповіті» чи «Заповіт» залишить величезну брудну пляму на репутації великого режисера?

Принаймні, після «Заповіту» починають закрадатися нехороші думки про те, що Скотт почав ставитися до своєї роботи трохи халтурно. Хоча в останні роки з-під його «пера», грубо кажучи, виходили гідні повнометражні картини і навіть серіали. У чому ж цього разу Рідлі Скотт облажався?

Фільм «Прометей» 2012 року, той, який вважається приквелом до другого повнометражного фільму «Чужий» (біс його тепер розбере, де і що), відходить від головної ідеї оригінальної трилогії. Головною темою стали не страшні та жорстокі ксеноморфи, а обговорення і міркування про життя і смерть, про штучний розум, про те, хто ж наш творець. Тобто, яким би не був «Прометей» поганим за деякими параметрами, він вибудував ряд питань і дав гідний фінал, який мав стати початком «Заповіту». Але щось явно пішло не так. Замість відповідей ми отримуємо купу нісенітниць, дурні і місцями паршивої графіки.

Тобто насправді «Заповіт» нічим не кращий за «Прометея». Можна щиро сказати, що навіть гірший, незважаючи на мікс ідей і атмосфери з оригінальної трилогії та картини 2012 року. Рідлі Скотт взяв найкраще з попередніх картин. З «Прометея» — гнітючу і моторошну атмосферу, а з «Чужого» стрьомних створінь, що бризкають слиною, сюжет і навіть деяких персонажів.

Однак якщо вже на 5-й хвилині фільму зливається абсолютно безглуздо один з головних (упс, вже не головних) персонажів у виконанні Джеймса Франко, то про що взагалі може йти мова? Через 10 хвилин вбивають ще одного. А далі вже чітко по геометричній прогресії. Причому їхні смерті настільки очевидні і пов'язані з їхньою власною дурістю, що вже на 15-й хвилині фільму ти робиш «фейспалм» і думаєш, коли ж почнеться хоч щось цікаве.

«Заповіт» акцентує всю увагу не на пошуку відповідей на запитання з «Прометея», чи на жахливо промальованих ксеноморфах, а на людському ідіотизмі в усій його красі. Якщо стоїть велике яйце, явно живе, то треба обов'язково нахилитися і уважно придивитися, що ж це таке. Якщо на свободу виривається маленьке чудовисько, то треба обов'язково в розпачливій паніці стріляти по всьому що бачиш, навіть якщо це баки з бензином, наприклад. Якщо стоїть вибір між порятунком 2 тисяч колоністів і 5 калік з планети, де андроїд без клепки в голові вже заточує ножиці для наступної жертви, то треба рятувати калік. Логіка — залізо. Наявність типових американських кліше зашкалює.

До речі, щодо графіки. Світ — цікавий, грубий і похмурий. Тут дійсно нема до чого причепитися. Картинкою все ж встигаєш насолодитися на тлі всієї вакханалії. Але ось із головним чудовиськом, якому виділили від сили 10 хвилин всього екранного часу, явно великі проблеми. Протягом усього фільму по ходу його еволюції ти відчуваєш весь той обман, який тільки може дати комп'ютерна графіка. Мабуть, найголовніший і найдоросліший ксеноморф краще виглядає на постері «Заповіту», ніж у самій картині. І це при тому, що бюджет картини становив майже 100 мільйонів доларів. Значна частина, напевно, пішла на Майкла Фассбендера. Точніше, на двох Фассбендерів.

І, щоб приховати всю ту погану роботу над головним слинявим чудовиськом, не вигадали нічого кращого, ніж «відмінний» монтаж. Рвана картинка настільки рвана, що ти не розумієш, що взагалі відбувається на екрані і кого ж розриває ксеноморф. Звичайно, такий монтаж ще більше додає відчуття страху і тотальної паніки. Але у всього ж є межа, Рідлі.

Хотілося б похвалити зібраний акторський склад, але користі від нього було небагато. Персонажі не розкриті через те, що їх вбивають, не встигаючи прибрати попередній труп. Ніхто не запам'ятовується, у жодного з них немає якоїсь родзинки. Якщо згадати фільм «Життя» цього року, то там кожен член екіпажу космічного корабля дійсно мав свою особливість: один лікар-добряк, другий технік-грубіян тощо. Та й монстр там виявився не дурнішим за ксеноморфа Рідлі. Та й власне навіщо на передній план «Заповіту» виставляти такий зірковий склад, якщо є цілих два Майкли Фассбендери, на яких і будується вся ідеологія картини і глибокі роздуми про життя.

І все ж є у «Заповіті» дещо хороше — музика. Композитором виступив Джед Курзель, який неодноразово демонстрував свій талант у таких фільмах як «Макбет», «Кредо вбивці», «Бабадук» та інших.

На превеликий жаль, порадити сходити на «Заповіт» в кінотеатри буде злочином. Воно явно того не варте через відсутність логіки, поганий сюжет і ніяких персонажів.

Настя Бєлова

ФОТО: інтернет

QHA