КИЇВ (QHA) -

У національний прокат виходить художня кінострічка українського режисера кримськотатарського походження Ахтема Сеїтаблаєва «Чужа молитва». Це вже не перша робота режисера, безпосередньо пов'язана з історією його народу. Всім відому «Хайтарму» про Депортацію кримських татар 1944 року за кілька років змогли побачити майже в п'ятдесяти країнах світу. Кінострічка також користується величезною популярністю і в українського глядача.

Новий фільм режисера, прем'єра якого відбудеться 18 травня — в День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу  також причетний до цієї тематики, проте в основі  історія 19-річної кримської татарки Саїде Аріфової, яка за часів Другої світової війни врятувала майже 90 єврейських дітей.

Саїде
 вихователька дитячого будинку в Бахчисараї, в якому проживають кримськотатарські діти-сироти. Коли в одну ніч біля будинку з'являються єврейські діти і старший з них Іцхак благає її про допомогу, перед ще зовсім юною дівчиною постає дилема врятувати цих безневинних дітей від розстрілу фашистів або зберегти життя собі і брату Мустафі. Кримська татарка наважується взяти малюків під свій захист, дає їм нові імена і прізвища, вчить кримськотатарським звичаям і молитвам. Згодом саме молитва і стане ключовим моментом стрічки.

У фільмі переплітаються події майже столітньої давності до цього. Сюжет побудований на спогадах врятованого Саїде єврейського хлопчика Іцхака, роль якого у старості зіграв 86-річний ізраїльський актор Шмуель Ацмон-Вірцер, артист і директор театру «Ідішпіль» у Тель-Авіві, член опікунської ради «Яд Вашем».

Головну ж героїню зіграла 23-річна українська актриса театру і кіно Лілія Яценко. Глядачі знають її за другорядними ролями у серіалах і кінофільмах, проте це перший повнометражний фільм, де Ліля грає головну драматичну роль, яка вимагає неабиякої мобілізації всіх зусиль та емоцій. І вона їй вдалася, чого не можна однозначно сказати про інших виконавців ролей. Деякі моменти здавалися награним, проте це можна виправдати тим, що в кіно знімалися зокрема і непрофесійні актори.

Єврейських дітей грали маленькі актори різних національностей — грузини, українці, кримські татари та євреї.

Одного з головних персонажів фільму маленького Іцхака блискуче зіграв 14-річний Веніамін Прибура. Доросла акторська команда також інтернаціональна. Крім представників вищезазначених націй, у фільмі брали участь ще росіяни та австрійці.

Якщо говорити про персонажів, то німців зіграли етнічні німці — актори Ейдріан Зуїкер і Себастьян Антон, що виглядає органічно і не створює жодного дисонансу.

Події розгортаються у Криму, однак зйомки «кримських гір» на окупованому півострові не проводилися. Кримські пейзажі замінили грузинськими. Деякі сцени знімалися в Ізраїлі та Києві. В одній зі сцен у горах увагу привернула величезна калюжа з обрисами карти України. Режисер назвав це випадковістю і певним знаком, проте, можливо, це є певним задумом, нагадуванням нинішнім окупантам — чий Крим.

Ця стрічка є підтвердженням того, що молодий режисер вже відрізняється власним кінопочерком. Для тих, хто дивився «Хайтарму», стиль фільму стане зрозумілим буквально з перших хвилин. Трагізм відчувається з початкових кадрів і проходить через весь фільм.

Однак не вистачає комічних моментів, як це було у «Хайтарма» і які звично бачити навіть у драматичному кіно. Темп стрічки тримає глядача у напрузі від першої до останньої хвилини.

Тут також немає звичної любовної лінії, яка присутня в подібних фільмах, але все ж натяк на любовну інтригу є. Німецький офіцер закохується в Саїде, проте в його внутрішній боротьбі добра і зла перемагає останнє. Німець не зраджує гітлерівській ідеї і після допиту дівчини та її побиття виїздить із Криму.

У фільмі можна побачити паралелі з сьогоденням. В образах німецьких загарбників вбачаються реальні окупанти, які відняли Крим в України 2014 року.

Варто відзначити і чудову операторську роботу — дуже красиво зображені краєвиди грузинських гір і великі плани, а також вдало переданий дух Бахчисараю — вузькі вулички, невеликі будинки, галасливі базари ...

Творці картини одразу зазначають, що не намагалися створити шедевральний фільм, адже головною в ньому безперечно є сама історія
 водночас трагічна і добра, щира і сильна, яка не залишить байдужим глядача.

Сам же режисер Ахтем Сеїтаблаєв каже, що фільм розповідає не просто про людської історії, а й про вибір, який робить кожен з нас. І яким буде цей вибір, нам підказує власне сумління.

QHA