КИЇВ (QHA) -

Цього року кінематографічний всесвіт Marvel святкує свої перші і точно не останні 10 років. Саме 2008 року вийшов перший фільм всесвіту — «Залізна людина» з Робертом Дауні-молодшим, який підкорив завзятих фанатів коміксів, а також зібрав нову фанбазу серед глядачів. Дійсно, студія Marvel заслужено святкує десятиріччя  за цей час вийшло 18 фільмів, а каса зібрала понад 10 мільярдів доларів. Так що цілком очікувано, що фільми, які виходять 2018 року, мають бути особливими. Принаймні, хотілося б у це вірити, знаючи, що цими фільмами стане «Чорна пантера», «Месники: Війна нескінченності» та «Людина-мураха і Оса».

Але поки старт 2018 року у студії Marvel виглядає як ніколи суперечливим.

«Чорна пантера» — це перший сольний фільм однойменного супергероя, який надалі перетвориться на повноцінну трилогію. Досить важлива перевага «Пантери» локальність історії та її майже незалежність від інших картин Marvel. Однак коротку передісторію знати варто.

За коміксами колись ну вже дуже давно на нашу планету впав метеорит з найкоштовнішого металу на Землі вібраніуму. Упав він десь в районі Східної Африки і з часом на цьому місці сформувалося поселення, яке в результаті перетворилося на високотехнологічну та ізольовану від усього світу країну Ваканду.

Події фільму розгортаються відразу після останнього фільму про Капітана Америку «Перший месник: Протистояння» і розповідають про нового супергероя у всесвіті Чорну Пантеру, захисника Ваканди, принца, а потім і короля Т'Чалле (Чедвік Боузман). Саме про його шлях сходження на трон і йдеться у фільмі, а шлях цей виявився досить тернистим. Тут і конкуренція, і сімейні відносини, драма, кохання і найчистіша ненависть.

І гарно ж звучав сюжет, коли його анонсували. Та й сама Чорна пантера в «Протистоянні» виглядала персонажем цікавим і багатообіцяючим. Але, схоже, що перший млинець все ж буде нанівець. А обнадійливий жанр фантастичний бойовик буде сповнений кліше, пафосу і всієї можливої серйозності з політичним контекстом. І це з урахуванням того, що елемент драми у фільмі є, але реалізований він до біса погано через награність, наївність і нереалістичність. О, іще завдяки поганій грі деякої частини акторів.

Чедвік Боузман багатообіцяючий талант у Всесвіті Marvel, як здавалося спочатку, у фільмі виглядає абсолютно картонним, як і частина інших персонажів. Молодий, недосвідчений владою, добрий і милосердний за натурою, він проходить складний шлях сходження на трон. І ніби ж має викликати емоції у глядача в різних ситуаціях, але не викликає взагалі нічого. У «Протистоянні» він дійсно виглядав велично, серйозно і загрозливо. А в «Пантері» він абсолютно ніякий.

А якщо враховувати, що фільм «тягнуть» більшою мірою жіночі персонажі, то взагалі про кого або що розповідається історія на екрані? Данай Гуріра (генерал Окойє), Люпіта Ніонго (любовний інтерес Т'Чалли Накіа) і Летиція Райт (сестра Шурі) у своїх ролях виглядають переконливо і феміністично. Фільм так і кричить про гендерну рівність, силу жінки в цьому світі і світі Ваканди. І завдяки цим персонажам у «Чорній пантеру» є ще й гумор, якого апріорі в картині дуже і дуже мало. Але якщо говорити про зацікавленість у продовженні їхніх історій, то цікавою залишається тільки Летиція Райт в ролі генія підлітка і сестри Т'Чалли Шурі. Невелика ремарочка: Шурі вважається найрозумнішим персонажем в коміксному всесвіту Marvel, розумнішою навіть за знаменитого Тоні Старка.

Серйозним промахом нової кінострічки Marvel є і антагоніст. І мова йде не про Енді Серкіса в ролі контрабандиста Улісса Кло, він виглядає харизматично і по бандитському чарівно, а про того самого Еріка «Кіллмонгера» Стівенсона у виконанні Майкла Б. Джордана. Його герой абсолютно плаский, передбачуваний і тривіальний негідник з бажанням поневолити весь світ... білих? Найдивніший посил лиходія, який бував у картинах Marvel. Роздати вакандську високотехнологічну зброю чорношкірим братам по всьому світу, щоб ті змогли захищатися і знищувати біле населення, негативно налаштоване проти афроамериканців, і в результаті допомогти Кіллмонгеру створити Вакандську імперію. І цієї миті глядач, який звернув увагу на даний елемент фільму, трохи може випасти в осад. Хоча насправді режисер Райан Куглер абсолютно точно не ставив на сюжет.

У студії Marvel з'явилася нова тенденція  довіряти свої проекти свіжим недосвідченим умам. Спочатку «Тор: Рагнарек» був вручений донедавна маловідомому режисеру Тайці Вайтіті, а тепер і Чорна Пантера опинилася в руках Куглера, у якого режисерський досвід невеликий, хоча і плідний (про це говорять численні нагороди на різних кінофестивалях). І що дивує, так це слух про те, що Куглер взявся за фільм і не особливо прислухався до студії, створюючи картину такою, якою захотів. Можливо, це лише чутки, і Кевін Файг як продюсер все ж брав значну участь у процесі створення «Чорної пантери», але тоді ці непорозуміння, що сталися на екрані, виглядають дивно.

Райан Куглер в ролі головного героя поставив навіть не супергероя, а цілу країну Ваканду, що є головним плюсом стрічки. Держава в Африці з суперсучасними технологіями і автентичними традиціями аборигенів виглядає не просто «добре», а «неймовірно». Однозначно з візуальної точки зору фільм «Чорна пантера» найкрасивіший в усьому всесвіті Marvel, він такий же яскравий, як космічний «Тор: Рагнарек», але в той же час абсолютно оригінальний і не схожий на інші фільми студії. Ваканда це точно те місце, де хотілося б опинитися будь-кому. Хоча, може, трохи дико бачити одночасно носорогів на пасовищі, ефектні традиційні костюми, супермодні списи з електричними зарядами і прокачаний літальний апарат з вібраніуму. На мить це може викликати дисонанс, але ж, в той же час, все це заворожує. І саме візуальна складова фільму є його головною перевагою разом з незрівняним музичним рядом у вигляді міксу сучасних бітів і африканських мотивів від композитора Людвіга Йоранссона.

«Чорна пантера» це непогане розважальне кінце від Marvel, яке подає не долю одного героя, а долю ізольованої від усього світу країни Ваканди і її жителів. Картина, що демонструє абсолютно новий, барвистий і різноманітний світ у кіновсесвіту Marvel. Не треба шукати глибокої філософії або карколомно закрученого сюжету у фільмі, ним треба просто насолоджуватися, адже він дійсно неповторний і незабутній.

І наостанок про найцікавіше для фанатів. У фільмі присутні дві сцени після титрів. Одна з них дає поживу для роздумів над продовженням історії супергероя і Ваканди, а друга є підведенням до очікуваної картини "Месники: Війна нескінченності".

Настя Бєлова

QHA