КИЇВ (QHA) -

Експерт Українського інституту майбутнього, український і білоруський політолог Ігор Тишкевич розповів у ефірі Радіо Hayat про спробу затримання лідера партії «Рух нових сил» Міхеїла Саакашвілі.

Радіо Hayat: Наші силовики спробували затримати Міхеїла Саакашвілі. Спроба не вдалася. Як би ви прокоментували ситуацію із запрошенням Міхеїла Саакашвілі в Україну, з його усуненням, проривом на польському кордоні?

Ігор Тишкевич: Якщо говорити про саме запрошенні Міхеїла Саакашвілі від Петра Олексійовича, то спочатку він дійсно працював у команді чинного президента України. Чому не знайшли спільну мову, можна довго обговорювати, але цікавіше, що сталося потім, коли пан Міхеїл Саакашвілі розпочав власну політичну кар'єру. Якщо пам'ятаєте, першою спробою було скликання антикорупційного форуму у Дніпрі. Тоді був конфлікт із Ігорем Коломойським. Тоді навіть відмовили у приміщенні, яке належить єврейській громаді. Але потім Міхеїл Саакашвілі вирішив побудувати власну політичну партію. Роздратування на Банковій зростало. Закінчилося це позбавленням громадянства. З цього пункту настає найцікавіше. Звинувачення було в тому, що він подав свідомо неправдиві дані в анкеті на паспорт. З іншого боку, є певні підозри, що підпис під цією анкетою є не підписом Міхеїла Саакашвілі. Якщо підпис не його, то хто заповнював анкету? У такому випадку надання громадянства незаконне. Знаючи характер свого студентського товариша, як Петро Олексійович його назвав, наївно було б припускати, що Міхеїл залишиться в країнах ЄС фактично без паспорта, на цьому все заспокоїться. Саакашвілі пішов на загострення. По-перше, влада не передбачила можливість прориву. По-друге, перед проривом було багато гучних жорстких заяв. Виявилося, що з усіх, хто намагався взяти на себе відповідальність у справі прориву, єдиною людиною, у якої вистачило сили волі, була провідниця потяга «Інтерсіті», яка сказала, що з цією людиною поїзд не поїде. Всі інші намагалися перекласти відповідальність один на одного. Знаючи, що прорив буде, погрожуючи санкціями, застосуванням всіх засобів щодо попередження цього порушення, державна машина забуксувала. Держава показала, що неспроможна захистити навіть власні кордони.

Якби була заява, що нехай приїздить, оскаржить рішення, ми його спеціально пропускаємо, можна було спустити ситуацію на гальмах.

Навіть Міхеїл Саакашвілі розраховував на ескалацію. Перші дні він не знав, що робити. Він був у Львові, потім поїхав по містах. Навіть у географії перших поїздок занадто багато навколо нього було людей, яких пов'язують з Ігорем Коломойським.

Далі були спроби створити структури, залучити людські ресурси. Можливо, підтримки структури від Ігоря Коломойського не було, або ж олігарх вирішив не складати яйця в одну корзину. Потужної структури не вийшло, свідченням чого є спроба організувати так званий Третій майдан.

Ідея не реагувати була правильною, протести почали видихатися. На тлі протестів, що видихлися, влада вирішила знову показати силу.

Радіо Hayat: Незрозуміло, чого вимагали на акції — прийняття закону про імпічмент чи безпосередньо імпічменту Порошенка?

Ігор Тишкевич: Це говорить про кризу жанру, тому що самі організатори не надто розуміли, чого вони хочуть.

Я припускаю, що на українську політику намагаються впливати і пан Курченко, і російські політичні сили, Кремль.

Виходячи з сьогоднішнього законодавства, у нас є дві найпотужніші українські силові структури — Служба безпеки України і Генеральна прокуратура України. СБУ була посилена бійцями Нацгвардії. Вся ця величезна група у столиці держави Україна не може перевезти одну людину з точки «А» у точку «Б». Це повторення в іншому масштабі та з іншими декораціями ситуації на кордоні. Я припускаю, що звинувачення справедливі, тому що інакше і СБУ, і ГПУ виглядатимуть дуже бідно, якщо ця справа розсиплеться. Я припускаю, що реально зібрані докази. Якщо це так, то це дійсно блискуча комбінація, але комбінації треба доводити до кінця.

Публікація цих фактів до затримання без якихось силових дій стосовно громадянина Саакашвілі могла б мати дуже цікавий ефект. Його б ті ж самі праві взяли під білі рученьки, привели в СБУ, але ми отримали спробу провести обшук і затримання, анекдотичну ситуацію. Тільки після цього слово взяв генеральний прокурор. Природно, що у соратників пана Саакашвілі, у тих, хто критично ставиться до влади, слова генпрокурора не викликають довіри. Крім того, це не викликає довіри і на зовнішніх ринках.

Цими вихідними в США проводився форум, який був присвячений боротьбі з виведенням капіталу. На цей форум запросили генеральних прокурорів чотирьох держав, в існуванні яких зацікавлені США. Серед них була і Україна. З усіх генеральних прокурорів не приїхав тільки генеральний прокурор України. Намагався приїхати його зам, він запізнився на початок. Не знаю, був чи ні. При цьому заступник генерального прокурора фактично звинуватив США в тому, що вони йому пізно видали візу.

Коли Держдеп, який приймає рішення про фінансування, зокрема держави Україна, запрошує обговорити проблему і те, як її вирішити, перша особа по даному напрямку ігнорує запрошення, я б зрозумів, якби Україна була по силі така, як Китай, такий ляпас Держдеп, можливо, стерпів би. Держдеп не стерпів, вже 4 числа була заява всього з трьох абзаців, де висловлюються побоювання в тому, що останні дії українських силовиків створюють враження про боротьбу за те, щоб паралізувати дії незалежних антикорупційних органів, наводяться слова держсекретаря Тіллерсона, який прямим текстом заявив, що Україні немає сенсу в такому випадку боротися за повернення свого тіла у вигляді Донбасу, коли душа вражена корупцією. Для дипломатії це вкрай жорстко.

Радіо Hayat: Зараз у самих США наявний скандал навколо перших осіб.

Ігор Тишкевич: Різниця в тому, що скандал може бути, але рішення приймаються. Всі очікували, що, коли прийде Трамп, станеться катастрофа, але система вибудувана так, що вона будь-якого політика ставить в рамки. В Україні навпаки.

Радіо Hayat: Давайте поговоримо про конфлікт між деякими антикорупційними структурами. Там не прописані повноваження? Чи це боротьба силовиків?

Ігор Тишкевич: З одного боку, частково повноваження прописані. З іншого боку, це повернення до системності роботи. Коли все вибудовується навколо одного органу або однієї персони, то "правд" може бути багато, коли працює система, тобто істина. Правд багато, а істина одна.

Я не буду коментувати законність або незаконність дій окремих структур, але факт в тому, що боротьба між ними дискредитує всіх. Найменший приклад — суперечка навколо грошей чи то Онищенка, чи то Януковича. За поданням НАБУ суд наклав арешт на рахунки в Ощадбанку. НАБУ вело цю справу як справу про гроші Онищенка. Маємо рішення суду, яке забороняє будь-які рухи по даному рахунку. Через кілька місяців суд Краматорська виносить інше рішення: гроші належать Януковичу, їх можна пустити під спецконфіскацію. Але рішення першого суду не скасоване.

Радіо Hayat: З чим пов'язані зіпсовані білорусько-українські відносини? Я так зрозумів, що Кремль натиснув на Лукашенка, був підкуп ціною на енергоносії.

Ігор Тишкевич: Це один з чергових міфів. Так, Білорусь вдало монетизує формулу "гасла в обмін на гроші". Білорусь говорить Росії про братську любов, Росія за це платить. Це давня формула, вона працює з 2000 року, після того, як Лукашенко зрозумів, що йому нічого не світить в РФ як політику. До цього Лукашенко вів явну роботу з ліквідації незалежності Білорусі. Після 2000-х з приходом Путіна ситуація змінилася.

Якщо оцінювати білорусько-російські відносини, то за останній рік вони досить істотно зіпсувалися. Лукашенко з Порошенком тільки офіційно зустрічалися тричі протягом цього року, а Лукашенко з Путіним офіційно зустрічалися один раз протягом цього року.

Останнє засідання про організацію договору про колективну безпеку в Мінську, куди приїздив і Путін, закінчилося без зустрічі президентів, при цьому Путін прилетів останнім, Лукашенко його досить тонко потролим. Були дівчата зі служби протоколу, президенти в міру прильоту брали одну з дівчат під руку, їм проводили екскурсії. Товаришу Путіну дісталася дівчина, яка на півтори голови вища за "великого російського політика".

Називати те, що відбувається між Україною і Білоруссю сьогодні, погіршенням якості відносин я б поки не став. Чому відбуваються скандали? Причини треба шукати у зміні української політики. Тут можна похвалити українську сторону. 2016 року змінився і Посол України у Білорусі, і український уряд ухвалив рішення, як правильно працювати з Білоруссю. З Білоруссю не працюють гасла, тому що Мінськ точно так само працює з Росією.

Що зробила Україна? Вона спробувала прив'язати Мінськ до себе економічними перспективами, зокрема опрацьовуючи питання переробки української нафти на білоруських МПЗ, схему по транзиту білоруських товарів річкою Дніпро до українських портів. Мінськ на це клюнув. Коли є питання роботи на перспективу, партнер зацікавлений у твоєму успіху. Таким чином Київ намагається зняти Мінськ з орбіти Москви і прив'язати до себе. Але політика такої співпраці передбачає якийсь рівень довіри. Така політика надзвичайно сильно не подобається Москві.

Якщо подивимося, то восени 2016 року було зроблено пропозиції, а 2017-го, з травня, пішли інформаційні провокації про те, що Білорусь торгує з ОРДЛО, про російські військові бази в Білорусі, про те, що білоруські митники знущаються з українців. Наступна провокація з Павлом Грибом. Потім пішли провокації через українських політиків, наступний етап — шпигунський.

Радіо Hayat: Як ви вважаєте, що нам світить з точки зору підтримки Заходу?

Ігор Тишкевич: Оцінюючи власні сили, варто спиратися на себе. Якщо Україна запропонує, чим вона може бути вигідна Заходу, це буде інша розмова.

Джерело: Радіо Hayat

QHA